1. «я не фліртую. я так спілкуюся»

Танос сидів на студії вже котрусь добу. І не тому, що було багато роботи. І не тому, що карʼєра йшла вгору. Ні. Усе полягало в прозаїчній ситуації: у нього більше не було грошей і треба було терміново думати про «повернення в гру». 

 

Він сумбурно накидував якісь рядки на листочку, намагався заримувати слова «легендарний» і «Танос». Очевидно, що виходило все вкрай погано. Він підвівся з-за столу і оглянув студію втомленим оком. «Хуйня, усе хуйня», — подумав він і вже хотів потягнутися за невеликою кольоровою таблеткою. Але від цього його стримав телефонний дзвінок.

 

— Цікаво, хто б це міг телефонувати зранку ще й з невідомого номера, — сказав репер, запускаючи руку у волосся. 

 

Він декілька секунд дивиться на екран, але вирішує відповісти. Хто знає, можливо, це вже якась компанія телефонує йому і хоче взяти під опіку. Усе ж, він не остання людина у корейському шоубізнесі.

 

— Алло, — трішки невпевнено.

 

— Чхве Су Бонг. Мене звати Хван Інхо, я представляю компанію CJ ENM Entertainment Division. Вам зараз зручно розмовляти?

 

— Так, звісно, — відповідає Танос, але в голові несеться щось типу «Дідько, що від мене можуть хотіти телевізійники?».

 

— Чудово. Пане Чхве, телефоную з пропозицією співпраці. У нас зараз триває відбір учасників реаліті-шоу Show Me the Money. Це телешоу для хіп-хоп виконавців. На вас чекатимуть тематичні завдання, взаємодія з молодими і більш досвідченими колегами і, у разі успішного проходження всіх етапів, грошова винагорода. Чи цікава Вам пропозиція взяти участь у такому реаліті?, — голос на тому кінці був стриманий і приємний.

 

У голові Таноса зароїлася купа думок. Він дуже потребував грошей, визнання і повернення на найвищі щаблі. Але прекрасно розумів — ось цей чоловік, що телефонує йому, має відчути всю вагомість репера. Не варто так просто брати і погоджуватися. Занадто багато честі.

 

— Насправді, пропозиція цікава. Але, — Танос переводить погляд на свій робочий стіл, — я зараз займаюся написанням нового альбому і мушу зважити всі «за» та «проти». Чи могли б ми зустрітися з вами для більш детального обговорення?  

 

— Так, це можливо. Буду радий з вами зустрітися.

 

Всередині у репера все змішалося у дивний клубок емоцій. З одного боку, його запрошують стати учасником доволі непоганого реаліті. З іншого — він завжди був «андерграунд» і з телебаченням намагався мати мінімум спільного. Але протяги у гаманці і гостра потреба їсти переважали. Пора виходити з тіні і нагадати про себе. Він же легенда. Він — Танос!

 

— Я надішлю вам усю контактну інформацію та деталі зустрічі на пошту. До зустрічі!

 

— До зустрічі, — дещо розгублено відповідає Танос і кладе слухавку. Після таких новин точно треба декілька таблеток і розслабитися.

 

 ***

За декілька днів Танос приїздить на офіс CJ ENM Entertainment Division. Величезна будівля наче підпирала небо і тиснула на свідомість купою поверхів. Танос був у тверезості з моменту телефонного дзвінка Хван Інхо. Не варто приходити обдовбаним. Репер дивується сам собі: з яких пір він такий усвідомлений?

 

Біля входу в будівлю стояв хлопець, який трішки знервовано переминався з ноги на ногу. Коли репер підійшов ближче, хлопець звернувся до нього:

 

— Чхве Су Бонг? Радий вас бачити, — протараторив молодший і вклонився. — Мене звати Мін Су, я буду з вами. Типу, як помічник в нашому офісі.

 

Хлопець помітно нервував. Його очі бігали, руки тряслися. Здавалося, він зараз втратить свідомість.

 

— Hello, my friend. Nice to meet you, — сказав Танос.

 

— Запрошую вас пройти всередину, — Мін Су нервово ковтає слину і рушає в нетрі величезної будови.

 

За кращими традиціями «лігва телевізійників», усе було якось швидко і стрімко. З різних дверей та закутків вибігали люди, кудись несли апаратуру. Ось дівчинка з бейджиком проводить цілу делегацію з дядьків у костюмах. Ось чувак з рацією каже: «Третя студія готова, починаємо запис за 10 хвилин». Доступ до всього — через картку. Тепер ясно, чому Мін Су ходить поруч з ним.

 

Танос згадав часи, коли він був медійним. Душні студії йому ніколи не подобалися. Повітря від софітів — завжди розпечене. Студії, якщо вони телевізійні, не мають нормальної вентиляції. Коротше, сидіти, пріти. Ну його нафіг. Цікаво, а Show Me the Money теж будуть знімати в душній студії?

 

З роздумів його виводить невпевнене: «Ой, це ви!». Поруч стояла та сама дівчинка з бейджиком, яка ходила з делегацією дядьків у костюмах. «Вибачте, а можна фото?».

 

— Sorry, — каже Танос, опускаючи сонцезахисні окуляри. — Поспішаю. Давай після розмови з вашими продюсерами.

 

Видно, як дівчинка блаженно посміхається і киває головою. Звісно, він не планував з нею робити фото. Але нехай тішиться. Мін Су, який йшов поряд, цідить крізь зуби: «Кан Мі На, зникни».

 

— Вибачте, пан Чхве. Це наша стажерка. Таке буває.

 

— Мін Су, everything is alright. Я люблю гарних дівчат. І увагу від них.

 

Хлопець нервово сміється і рухається в сторону ліфтів. Їм треба дістатися 23 поверху. 

 

— Мін Су, my boy. А ти, ну чисто випадково, не знаєш, що сьогодні має бути?

 

— Звісно, що знаю. У вас сьогодні передінтервʼю. Це коли оператор запише вашу коротеньку візитівку. Я буду ставити вам конкретні питання: імʼя, псевдонім, вік, чому ви б хотіли взяти участь у шоу. А після зйомки — розмова з паном Хваном. Це лінійний продюсер проєкту. Ви, здається, домовлялися про приватну розмову з ним, правильно?

 

— It’s true, — каже Танос.

 

«Прикольно, мене набрав продюсер проєкту. Не якась дрібна шістка. Напевне, вони зацікавлені у мені», — думає репер.

 

Передінтервʼю записували у невеличкій кімнаті. Без софітів і з хорошою вентиляцією. Це дуже добре! У центрі кімнати, попереду сірого задника, стояло крісло. А перед ним — камера і оператор.

 

— Нам Гю, ми прийшли!, — весело каже Мін Су. — Пане Чхве, знайомтеся. Це Гю Нам Гю, він буде сьогодні нашим оператором. 

 

Хлопець знімає навушники. Худорлява статура, акуратне каре, сорочка в клітинку. Направду, типовий оператор. Але Танос зачепився за нього поглядом і, ніби показово, намагався встановити візуальний контакт.

 

— А я якраз налаштував кадр, — хлопець тягне руку. — Вітаю, радий познайомитися. 

 

Танос охоплює тендітну долоню і легко її стискає. Але не поспішає відпускати. 

 

— Навзаєм, — відповідає і усміхається.

 

Насправді Танос забув його імʼя вже в першу секунду. Вони бачаться вперше і востаннє, навіщо це запамʼятовувати. Але треба буде попросити у Мін Су номерок хлопця. Надто він вже гарненький. 

 

— Пан Чхве, — знову починає нервово Мін Су.

 

— Танос, давай просто Танос, — чоловік потирає перенісся. — Я can’t deal with your офіціоз. 

 

— А що це означає?, — ніяково питає Нам Гю.

 

— Це означає, що у цій студії і поза нею ми зберігаємо friendly wibe, darling, — каже Танос, дивлячись чітко на оператора.

 

Мін Су посміхається. Наляканий історіями більш досвідчених колег, він думав, що Танос буде дивитися зверху вниз, спілкуватися як з лайном і корчити з себе невідомо що. Але атмосфера видавалася приємною. Навіть трішки комфортною.

 

— Мін Су, я, технічно, готовий. Ми можемо починати? — Нам Гю визирає з-за камери.

 

— Пан Чхве, ви як? Готові?

 

— Мін Су, я, звісно, готовий. Особливо — сваритися з тобою за такі офіційні звертання.

 

— Така корпоративна етика. Вибач… те, — на цьому слові його голос стає тихішим. — Почнімо запис.

 

Нам Гю одягає навушник і плескає в долоні. «Перевірка звуку», — говорить чітко і вмикає запис. — Мін Су, починай.

 

Хлопець каже шаблонне: «Прошу дивитися на мене, не у камеру. Скажіть, будь ласка, як вас звати і коротко про свою діяльність».

 

— Усім hello. My name is Thanos, — відповідає лунко репер.

 

— Стоп. Перепрошую. Треба петличка. Якогось дива тут дуже сильне відлуння.

 

Нам Гю швидко виймає кейс, дістає з нього мікрофон і вмикає його. Декілька хвацьких рухів і хлопець підбігає до Таноса. 

 

— Ти лише у футболці? — запитує у репера.

 

— Так, зняти? — Танос сміється.

 

— Ні, лишайся у ній, — ніяково відповідає оператор. — Просто для того, щоб прикріпити мікрофон, маю футболку трішки відтягнути.

 

Нам Гю тягне за комір футболки і чіпляє мікрофон. А потім — повертається на своє місце і каже: «Можеш щось сказати?».

 

— Тільки що мене хотів роздягнути little boy Нам Су. Такий шоубізнес, — Танос знову дивиться на оператора впритул.

 

— Гарний звук, — відповідає Нам Гю і звертається до репера. — Так, наша індустрія жорстока. Але те, що ти неправильно називаєш моє імʼя — дійсно боляче. Я Гю Нам Гю, раптом що. 

 

Танос посміхається. Невже це взаємний флірт? Можливо. Запис розпочинається. Але тримати фокус на будь-чому, крім худорлявого хлопчика в сорочці в клітинку, Танос більше не міг.