10. «тусовка із симпатичним колегою»

Вони приїздять до помешкання репера за годину. Втомлені, але безмежно щасливі, що тепер мають час один для одного. Виявляється, цілий місяць Нам Гю не міг дивитися у бік будь-кого, крім Таноса. А репер, чи не вперше в житті, перестав їздити в клуби і знайомитися з гарненькими дівчатами. Він взагалі перестав хоч з кимось знайомитися.

 

— Якщо чесно, my lovely boy, я так сумував за тобою. Ну от прям дуже-дуже сильно. Мені в якийсь момент здалося, що я тобі набрид і ти просто намагаєшся дистанціюватися, — репер повільно водить рукою по спині молодшого.

 

Той, своєю чергою, зручно розмістився на колінах Таноса і задоволено пив вино. 

 

— Невже ти думаєш, що я б відповідав на твої повідомлення за таких обставин? Чи терпів би твої оці фоточки в особистих? Хтивий гівнюк. Але не забувай, що у мене дуже багато роботи. І, як би я не хотів, часу не було елементарно поспати.

 

— Я знаю, my darling. Знаю. Але це був найважчий місяць у моєму житті. Without you.

 

Нам Гю обіймає репера за шию, підсовуючись ще ближче. Через різницю у зрості, яка виникла між ними, тепер оператор дивився згори вниз. І цей ракурс йому подобався значно більше. Розгублені світлі очі бігали по обличчю Нам Гю, намагаючись вловити кожну дрібненьку деталь.

 

— Чесно, я теж сумував. Ще й люди навколо підливали масла у вогонь. Мі На, закохана у тебе стажерка, почала ходити і розповідати, що до кінця знімального сезону почне з тобою зустрічатися. Мовляв, ти щотижня будеш на студії і спіймати тебе — надлегка задача. 

 

— І ти їй повірив?, — з певною теплотою у голосі питає репер. Чи не вперше — без сарказму. 

 

— Їй — ні. Але почав сумніватися. Навіть не так в тобі. Що я можу хотіти, якщо більшого, ніж та ніч в Пентагоні і після неї, ми не мали? Але Мі На – дійсно гарна дівчина. Плюс, Гон Су і Йон Сік біля тебе крутяться. Вони всі значно краще за мене. Навіщо тобі постійно працюючий, втомлений і часто токсичний я?

 

— Бо я тебе люблю? І мені байдуже на всі недоліки, які ти в собі бачиш? Бо ось ці хлопчики і дівчата — не те і не для мене? Щось з цих причин, точно.

 

Хлопець посміхається. Він обіймає Таноса ще міцніше і повністю спустошує келих. Втома накочувала все більше і більше. Хотілося просто сидіти так, пити вино, говорити про те, що хвилювало цей місяць. Невже можна так? 

 

— Скажи, а чому саме я? Не подумай, я не нариваюся на компліменти. Просто ти ж можеш обрати будь-кого. Тобі на шию кинуться всі. Я чув, що деякі учасники казали про тебе. Брудні розмови. Але ж ти ввечері везеш до себе додому саме мене.

 

— Тобі сказати чесно? 

 

— Так, — рішуче і безапеляційно.

 

— Бо з тобою все по-справжньому. Я перед тим, як зустрітися з тобою, зіскочив з наркотиків. Були обставини, чому я на них сидів. Але серед ключових — гострота відчуттів. Ти не з чуток знаєш, як все стає яскравіше від дози. І ти знову — безтурботний виродок, який просто крутить цей світ на одному місці. Зіскочив теж з вагомих причин. Але це не так суттєво. Так ось. Коли тоді на студії ми зустрілися, я спочатку подумав, що ти просто basic. Без образ, але твій вигляд тоді ніби декларував це. А потім ти почав оці свої вʼїдливі коментарі закидати, торкатися, говорити зі мною на рівних, без зайвого офіціозу та вибриків. І, дідько, на мене це вплинуло не гірше, ніж екстазі. 

 

— Невже?, — здивовано питає Нам Гю.

 

— Так. А потім ця вся метушня в Пентагоні. Ти, весь такий природній. Ніби тобі глибоко похуй на все і всіх. Я тішився, що відкрив тебе з цього боку. 

 

— А потім я піймав блідого, — нервово сміється Нам Гю. 

 

— Піймав. І мені стало так страшно. Я, блядь, вперше пішов когось відкачувати. Раніше мені було похуй, кому і як там від тих таблеток. Цим завжди займався Гон Ю. А тут я дійсно відчув, що мені не похуй. Того ми тебе і привезли до мене додому, щоб я був впевнений, що з тобою все гаразд.

 

Хлопець недовірливо примружує очі. Невже все саме так і він, «базовий хлопчик у сорочці в клітинку», зміг посісти якесь важливе місце в серці цього дивака? 

 

— Ти дивний, Су Бон. Нормально, що я тебе так називаю?

 

— Так правильно мене називати.

 

— Так ось. Ти — страшенний дивак. Починаючи від вигляду, закінчуючи параметрами для пошуку партнерів. Але щось таке в тобі є особливе, що навіть зараз, після 14 годин роботи, я сиджу у тебе на колінах, слухаю якісь відверті історії і зовсім не хочу додому. 

 

***

Вони лежать у ліжку і курять одну на двох електронку. Здавалося, що час дійсно поступився і минав довше, ніж мав би. Су Бон накручує на палець прядку чорного волосся і задумливо дивиться у стелю. 

 

— Про що ти думаєш, Су Бон?, — здавалося, що хлопцю подобалося смакувати це імʼя, знову і знову промовляючи.

 

— Про нас, — не відриваючи погляду, відповідає старший. 

 

— І що придумав?

 

— А давай ти переїдеш до мене?, — якось зненацька каже Су Бон.

 

— Приїхали. Дивак, от чесно, — Нам Гю знову робить затяжку.

 

— Ну чого? Подумай сам. Ми будемо бачитися щодня. А не тоді, коли нам запланують ті кляті зйомки. Плюс до всього, ти звільниш свою квартиру для Се Мі. Уже дівчинці не треба шукати помешкання.

 

Нам Гю посміхається і відводить погляд.

 

— Ну чого ти? Я тут не лише про себе думаю. До речі, це також трапляється нечасто. 

 

— Та ні, я не з твоїх планів. Вражає, як ти все вирахував. Я більше сміюся з того, як серйозно до всього підходиш. Де той нахаба-Танос, про якого мені всі розповідали?

 

— Та він десь є. Але до тебе йому дороги закриті, — посміхається репер.

 

Нам Гю відчуває якесь тепло в районі живота. Він вперше побачив таке ставлення до себе. Не сказати, що попередні відносини були поганими. Але це були якісь студентські інтрижки, покриті наркотичним туманом. Ось так просто лежати, курити і говорити він не міг ні з ким. Традиційно, за таких обставин, він би просто мав швидкий секс. Навіть без ночівлі. Нам Гю не любив лишатися з коханками чи коханцями до ранку. 

 

— Я маю подумати. 

 

— У сенсі?, — видно, що Су Бону стало нецікаво дивитися у стелю. Тому він всім тілом повернувся до Нам Гю.

 

— Ну, це дуже серйозний крок. Треба подумати, як і коли перевезти речі. Що сказати Се Мі. Бо вона ще та пліткарка і все розкаже моїй мамі. Ну і глянути маршрути, щоб щоранку їздити звідси на роботу.

 

Су Бон спирається на лікті і дивиться на Нам Гю. В очах молодшого немає ні натяку на якийсь сарказм. Він, очевидно, був налаштованим не менш серйозно, ніж репер. І, чомусь, Таносу було жахливо приємно від цього факту. Бо цей, відверто токсичний, хлопець був найбільш щирою людиною у його житті. І першою, якій він відкрив своє серце і квартиру (Гон Ю не рахується, бо він просто заносив мертве тіло репера додому і лишався, поки той не приходив до тями).

 

— Чому ти так дивишся?, — Нам Гю дещо спантеличено дивиться в очі.

 

— Я кохаю тебе, Нам Гю, — Су Бон випускає хмарку пари з рота і спокійно посміхається.

 

Репер лягає поруч, поклавши голову на груди молодшого. Той лише робить затяжку і занурюється пальцями у фіолетове волосся. Відповісти чомусь не дуже вдається. Загалом, його мова кохання — це доторки, а не слова. Тому він лише повільно перебирає волосся, паралельно, іншою рукою, погладжуючи спину чоловіка. Той навіть не чекає відповіді, а просто засинає. Цей день виснажив його і Нам Гю — єдине джерело спокою та умиротворення.

 

Насправді Нам Гю теж, вперше за все життя, зміг зменшити оберти саме тут — у квартирі репера, на якого пускали свого часу слину його однокласниці. У його ліжку, привалений тілом (чи можна так казати?) коханого чоловіка. Дідько, це найбільш дивні обставини у житті Нам Гю. Проте, він би віддав все, щоб ось так, аж до свого останнього дня, відчувати приємну важкість від чужого тіла і прицільно слідкувати за тим, як Су Бон спить.

 

На тумбочці починає вібрувати телефон. Нам Гю пробує обережно підсунутися і взяти його, але Су Бон всеодно прокидається.

 

— Сонце, вибач. Я хотів лише взяти телефон.

 

— Тоді бери, — репер чекає, поки Нам Гю візьме гаджет, і знову лягає йому на груди. 

 

Писала Се Мі. Вона переймалася тим, де о 12 годині ночі ходить її недоладний сусід по квартирі.

 

«Нам Гю, дорогенький, де тебе носить? Я тут планувала лягати спати. Але не хочу знову прокидатися від того, що ти вирішив спіткнутися і впасти на пʼяну голову в коридорі. На тебе чекати?», — хлопець прослухав голосове.

 

Нам Гю

00:21

Вибач, що не попередив. Я сьогодні не ночуватиму вдома.

 

Се Мі-бісючка

00:23

Знову з колегами тусуєшся?

Нам Гю

00:23

Можна сказати, що так.

 

Се Мі-бісючка

00:24

Бережи дупу і передавай вітання своєму симпатичному колезі

Нам Гю

00:24 

ЯКОГО ЧОРТА?

 

Се Мі-бісючка

00:25

Ноутбук закривати треба. І всі вкладки. Давай, тусуйся 

Се Мі-бісючка

00:26

Ні разу не добраніч вам (Нам Гю, переспи вже з ним!!!)

 

Нам Гю відкладає телефон і посміхається. На щастя, Се Мі не підозрювала, що несеться «тусовка» зовсім іншого рівня. І краще їй поки про це не знати. Буде краще спати. Напевне, так само як Нам Гю, який міцно обіймав Су Бона і навіть не намагався думати про те, що буде далі.