Фанфіки українською мовою

    Репер прокидається від неймовірної важкості. Ніби на нього звалився шматок стелі. Він розплющує одне око і бачить, що поруч лежить Нам Гю. Але хлопець взагалі не врахував габарити дивана і те, що двоє людей на ньому аж ніяк нормально не розмістяться. Тому він буквально лежав на Су Боні та тихо сопів.

     

    Годинник біля телевізора показував 8 ранку. Хлопець мав би зараз прокинутися і збиратися на роботу. Випереджаючи будильник, Су Бон спокійно каже: «Нам Гю, час прокидатися» і очікує хоч якоїсь реакції. 

     

    Той повільно розплющує очі, але не поспішає вставати. Лише ліниво повертає голову на чоловіка і дивиться в очі.

     

    – Я б дуже просив з мене злізти. По-перше, заніміли кінцівки. По-друге, тобі пора збиратися на роботу. 

     

    Як тільки Нам Гю підводиться, Су Бон встає з дивану та розминає тіло. Паралельно – бере телефон і починає перевіряти чати і соцмережі. На Нам Гю – нуль реакції.

     

    Хлопець хотів взяти і завʼязати ранкову розмову. Так, ніби вчора нічого не було. Але Су Бон лише байдуже підняв очі і пішов у сторону ванної кімнати. Ні тобі «доброго ранку», ні чогось ще. Так само байдуже він вийшов, витираючи воду з волосся. Дістав горня з полиці, увімкнув кавомашину і знайшов у холодильнику залишки вчорашньої вечері. Готувати нічого не хотілося.

     

    – Я приготував омлет. Пригощайся, – Нам Гю дійсно поводився так, ніби вчора ніяких істерик не було.

     

    – Дякую, Нам Гю. Але я б хотів доїсти те, що лишилося від вчора, – байдуже і беземоційно.

     

    Чоловік сідає за стіл, підсовує до себе тарілку і починає сніданок. Нам Гю дивиться на нього і, ніби неспеціально, торкається долоні.

     

    – Ти щось хотів? Чи просто вирішив мене полапати?

     

    – Як минула ніч? Я не сильно заважав тобі?

     

    – Ніч минула непогано. Але прошу надалі так не засинати на мені. Ти маєш місце для сну, я звільнив двоспальне ліжко. 

     

    Нам Гю здавалося, що він замерзне від настільки холодного спілкування. Абсолютна байдужість і формалізованість. Невже Су Бон на таке взагалі здатен? Де його оці постійні жарти, голосний сміх? Де це все?

     

    – Які плани на сьогодні?

     

    – Працювати на студії. Сьогодні маю зустріч з Хваном Інхо, мушу підготуватися. 

     

    – А після того?

     

    – А після того – мій особистий час. 

     

    Су Бон витирає губи серветкою та йде геть, лишаючи Нам Гю у максимально розгубленому стані. Бо якось виходило так, що тепер не він – беземоційна глиба. Це звання швидко перейняв Су Бон і закріпив за собою. Хлопець прибирає зі столу та іде збиратися на роботу. Можливо, ввечері їм вдасться поговорити.

     

    Весь день минає у марних спробах списатися з репером. Запитати про справи, про зустріч з Інхо, про спільну вечерю і таке інше. Але Су Бон не відповідав. Лише дві блакитні галочки внизу вказували, що він все читав, але не поспішав відписувати. Нам Гю, здавалося, зараз просто поплавиться від невизначеності.

     

    – Нам Гю, ти чуєш?, – Мін Су стривожено розмахує руками перед його очима. – Міняємо локацію для зйомки. Їдемо зараз на інше місце. 

     

    – Так, я чую тебе. Їдемо на іншу локацію.

     

    – То сідай в машину. Якого дива ти стоїш?

     

    – Тоді сідаю, – Нам Гю кладе камеру у багажник і йде до переднього пасажирського місця. Він завжди їздив тут через проблеми з вестибулярним апаратом.

     

    Коли за вікном зʼявилися знайомі краєвиди, то Нам Гю зрозумів де саме йому сьогодні доведеться працювати. Вони приїхали на студію до Таноса. Оператору захотілося блювати. Рівень стресу зашкалював і не давав триматися вкупі.

     

    – Танос, друже, – Мін Су заходить у студію і привітно посміхається.

     

    – Привіт, – репер потискає руку Мін Су та другому оператору – Де Хо. Потім, так само напівофіційно, вітається з Нам Гю, – Давно не бачилися. Радий вітати вас у моїй студії.

     

    Танос показує студію: робоче місце, спеціально облаштовану кімнатку з мікрофоном. На стінах розміщені нагороди різного ґатунку. 

     

    – Загалом, хлопці, – він звертається до операторів, – можете знімати тут все. Крім, звісно, мого робочого місця. Тут багато «секретних файлів», які не варто демонструвати глядачам. Мін Су, – Танос дивиться на хлопця, – що б ви хотіли відзняти?

     

    – Нам треба зробити декілька планів: як ти працюєш над новим альбомом, як записуєш все і, можливо, декілька коментарів про твою роботу над треками. 

     

    – Питань немає. Ставте камери і кажіть, що робити. 

     

    Зйомка триває спокійно. Але не для Нам Гю. Він все намагається якось «випадково» наблизитися до Таноса, доторкнутися. Дочекатися, поки вони залишаться вдвох і просто поговорити. Але зрозуміло, що зараз це все – неможливе. Тому оператор лише понуро ходить студією і робить свою роботу. Коли всі матеріали відзняті, Танос поспішає попрощатися з гостями та продовжити спокійно робити свою роботу.

     

    – Слухай, – Мін Су знову звертається до репера. – Хван Інхо казав, що цього тижня ти вже представиш першу пісню з альбому. Даси послухати до релізу?, – хлопець ніби пританцьовує.

     

    – Усе почуєш під час зйомки, – Танос піднімає кутики губ та дивиться на хлопця. – Не поспішай. Бо ще, не дай Боже, встигнеш.

     

    Коли камери були зібрані, а знімальна група готувалася покинути студію, Нам Гю знову глянув на Таноса. Але той лише потис всім руки і подякував за гарну зйомку. Двері студії зачинилися і було чути, як провернувся ключ. Приблизно з таким самим звуком (Нам Гю знав це напевно) зачинилося для нього серце Су Бона. 

     

    Хлопець приїздить назад на офіс і намагається дочекатися вечора. Щоб приїхати додому, поговорити і зʼясувати все. З роздумів його виводить сповіщення в месенджері. Писав Су Бон (так, нарешті, вони зможуть поговорити!!!)

     

    Су Бон 🫀

    17:12

    Нам Гю, коли змонтуєте відео зі студії, надішли його мені.

     

    Су Бон 🫀

    17:12

    Хотів би глянути, чи дійсно нічого зайвого не потрапило.

     

    Су Бон 🫀

    17:13

    Дякую.

     

    Хлопець втомлено закотив очі. З яких пір їх комунікація така… робоча? Невже настав кінець і десь ввечері Су Бон скаже йому збирати речі? Але він намагається триматися до того моменту, коли вони зустрінуться особисто.

     

    Милий Нам Гю

    17:20

    Так, звісно. Як тільки отримаю матеріали – дам знати

    Милий Нам Гю

    17:21

    Якщо ще матимеш якісь запити – пиши

    Милий Нам Гю

    17:22

    (навіть якщо вони не стосуються зйомок)

     

    0 Коментарів

    Note