15. «кричу, що люблю»

За тижнями спільного життя і десятками спроб врівноважити два непрості характери минув час участі Су Бона у Show Me The Money. І ось зараз він стояв у гримерці, намагаючись зібратися на свій фінальний виступ. У гримерці їх було лише двоє – Танос і Гон Су. Фіналісти. Хтось один – абсолютний переможець.

 

– Як ти?, – Гон Су підходить до крісла і спирається ліктями на крісло.

 

– Добре. А ти?

 

– Трішки переживаю. 

 

– Занадто простодушно – розповідати своєму конкуренту про переживання, – усміхається Танос.

 

– А я в тобі конкурента не бачу, – хлопець підсовується ближче і дивиться на репера. – Навпаки. Навіть би хотів тобі піддатися.

 

– My boy, припиняй ці розмови. Я казав тобі, і не раз, що ось ці твої закиди не мають сенсу. 

 

– Взагалі тобі не подобаюся?, – Гон Сю кладе руку на чуже коліно. – Чому?

 

– По-перше, забери руку. Інакше я її сам приберу, в інший бік кімнати. По-друге, казав купу разів: я у стосунках. Тривалих і щасливих. Що тобі неясно?

 

– Але ж це не заважає тобі хоч сказати: подобаюся чи ні?

 

– Не подобаєшся. Стало легше? Чому? Бо ти навіть на 1% не наблизишся до тої людини, яку я кохаю. Ні за жодним з параметрів. 

 

Гон Су забирає руку та ображено надуває нижню губу. Танос різко підходить до нього і кладе два пальці на підборіддя. Хлопець піднімає голову догори, навіть не дихаючи. Репер довго розглядає його обличчя. Гон Су, своєю чергою, мліє від такої близькості та дій Таноса.

 

– Так, я був правий, – каже чоловік біля вуха. – Навіть на трішечки не зможеш наблизитися. Прикро.

 

І він іде. Лишаючи Гон Су наодинці із своїми думками і прагненням довести, що він кращий. Навіть якщо для цього доведеться перемогти і лишити обʼєкт закоханості на нижчому місці. Нехай знає, що таке біль.

 

Останній виступ. Останній трек. Остання можливість сподобатися глядачу. Нам Гю швидко підбігає за лаштунки. Ніби зняти учасників. Але, паралельно, дивиться на Таноса. «Усе добре?», – лише поглядом. «Мій хлопчику, не хвилюйся. Люблю тебе», – репер киває головою і стримано посміхається. 

 

Він знав, що перемога йому зараз непотрібна. Танос здобув декілька важливих речей: нарешті вдалося позбутися іміджу дурного наркомана. Прихильники знову тепло сприймали його і очікували нових пісень. А найголовніше – ця авантюра подарувала Нам Гю. Його дорогого, нестримного, хвилюючого і дуже коханого. 

 

Репер вкотре оглянув сцену. Ось зараз вони з Гон Су вийдуть і чекатимуть вердикту. Голоси вже порахували. З протилежного боку сцени стояв Хван Інхо. Він виглядав задоволеним і спокійним. Звісно, його проєкт був найпопулярнішим. Він зміг зробити продукт, який збирав перед екранами мільйони глядачів у різних куточках країни.

 

Голос ведучого вириває із думок. Пора йти. Світло софітів знову бʼє в очі. Танос бачить у залі багато плакатів з текстом типу «Танос – ти наш переможець» або «Танос – мій №1». Дівчата і хлопці у залі активно розмахували руками, вигукували імена фаворитів. Адреналін – на максимальному рівні.

 

– Гон Су, Танос, підходьте ближче. Ви чуєте – це все ваші фанати!, – ведучий променисто посміхається. – Скажіть, чи маєте якісь прогнози щодо переможця? Гон Су?

 

– Насправді, не знаю. Ми з Таносом йшли пліч-о-пліч. Мені так здається. Тому просто очікую на результати.

 

– Яка скромність! А що скаже Танос?

 

– Мені здається, що переможе – найкращий. А хто саме – скажуть наші глядачі, – репер відповідає вкрай впевнено.

 

– Ось такі відповіді. Тоді, пропоную дізнатися результати голосування. Я і сам трішки хвилююся. Бо, з одного боку, молодий і ще не такий досвідчений Гон Су. А з іншого – дійсно легендарний Танос. То хто ж переможе? Досвід чи молодість? Стара школа чи нова хвиля? 

 

Ведучий дістає конверт і здивовано округлює очі. 

 

– І переможцем нашого шоу стає…, – він по-телевізійному затягує паузу. – Танос!

 

Репер і сам не розуміє, як до нього підлітає купа людей. Зала буквально верещить. Невже? Це назвали його? Так не може бути.

 

Гон Су дещо розгублено стоїть на сцені. Ніби теж не до кінця розуміє, що назвали не його. Танос підходить до нього і обіймає. 

 

– Не засмучуйся. Ти – молодець. Дійсно, – каже старший.

 

На сцену прямує Хван Інхо. Він потискає руку обом учасникам. Видно, що такий розвиток подій йому дуже подобався. 

 

– Танос, я вітаю тебе!, – він тисне руку репера і звертається до авдиторії. – Крім перемоги, ваш улюблений репер отримує ще й річне продюсування від мене! Оплески.

 

– Дякую, пане Хване. Я щиро дякую всім за підтримку, сприяння і те, що від випуску до випуску ви були зі мною і за мене. Тут, у студії, і у себе вдома. Я відчував підтримку кожного і кожної. Я ціную вас. Але, я вже здобув багато на цьому шоу. Навіть більше, ніж міг би уявити, – Су Бон дивиться в бік Нам Гю. – Тому бонус у вигляді продюсування я б хотів віддати Гон Су. Він дійсно заслуговує на це. І, пане Хване, я б дуже хотів, щоб ви продюсували саме його.

 

Гон Су, здається, втратив залишки здорового глузду. Хван Інхо посміхається.

 

– Чи можу я відмовити переможцю? Але чи ти певен?

 

Су Бон киває і кличе до себе Гон Су. 

 

– Я переконаний, що цей хлопець заслуговує на це більше, ніж я!

 

Зала знову заповнюється оплесками. Гон Су плаче і міцно обіймає обох чоловіків. Бо вони допомогли йому стати значно ближче до мрії бути виконавцем. Грає фонова музика, оператори намагаються вловити всі емоції людей на сцені.

 

– Це гарний жест. Зможеш пробитися і без продюсера. Молодець!, – промовляє тихо Хван Інхо до Таноса, поки навколо несеться справжній ажіотаж.

 

За два тижні репер зібрав невелику тусовку: колеги, друзі, учасники, з якими вдалося зблизитися за час участі. Він хотів віддячити всім, хто доклався до спільної роботи та його перемоги. Вирішив без зайвого пафосу зустрітися на студії. Бо це місце стало його справжньою зоною комфорту. 

 

Нам Гю лежав на невеликому диванчику, очікуючи гостей. 

 

– Ну ти хоч би підвівся. Навіщо людей шокувати? 

 

– Та до сраки їх думка. Чесне слово, – Нам Гю мружить очі.

 

Поступово на локацію зʼїжджаються люди. Йон Сік, який припер в подарунок лімітовану серію дисків Тупака. Гон Су, який вкотре хотів подякувати за можливість працювати з продюсером. Навіть Дае Хо, який разом з Нам Гю знімав шоу і нерідко допомагав. Мін Су приїхав разом із своєю дівчиною. І як же всі здивувалися, коли на порозі зʼявилася Се Мі. Компанія збиралася приємна. Особливо всі зраділи, коли на порозі зʼявився Хван Інхо. Йому все ж вдалося викроїти декілька годин для цього заходу.

 

– Друзі і подруги, – Су Бон підвівся із свого місця і звернувся до присутніх. – Дякую, що ви є. Тут, у цій студії. І в моєму житті. Моя участь в проєкті дуже змінила мене. Хван Інхо, дякую за віру в мене і той ваш дзвінок декілька місяців тому. Якби не ви, я б досі намагався написати альбом і повернути колишній успіх. Дякую всім, хто був поряд на цьому шляху. Радію, що ми перетнулися. І вірю, що не загубимося.

 

Репер на декілька секунд замовкає. Йому важко знайти потрібні слова. Але він пробує позбутися хвилювання і сказати все. 

 

– А ще хочу бути з вами щирим. Ми ж – друзі, – чоловік посміхається до присутніх. – Цей проєкт подарував мені кохану людину.

 

Присутні починають захоплено вигукувати і аплодувати. Хіба Гон Су дещо спантеличено і з надією подивився на нього.

 

– То що, ти хочеш нас познайомити?, – питає Гон Ю, паралельно надпиваючи віски із склянки.

 

– Направду, так. Хочу представити вам людину, яка, відверто, вкрала моє серце. І яку я дуже люблю. Мій хлопець – Гю Нам Гю.

 

На якусь мить у студії стало абсолютно тихо. Лише Се Мі сиділа на диванчику і сміялася. 

 

– Ти знала? Звідки?, – ображено питає Мін Су.

 

– Сонечко, я цю історію знаю з перших днів їх зустрічань.

 

– Ну, – каже Гон Ю, повністю спустошуючи склянку, – радий, що ти звʼязався з хорошим хлопцем.

 

– Що ж, піднімемо келихи за те, що шоу не лише про перемоги. Але й про дуже гарні пари, – Інхо піднімає келих та салютує до Су Бона.

 

– Щиро радіємо за вас.

 

– Гарна пара. За вас!

 

– Нам Гю, що ти сидиш? Підійди до коханого чоловіка. Ну чесне слово!

 

Різні голоси зливалися у якусь какофонію. Нам Гю обережно підходить до Су Бона. Здавалося, що він навіть трішки соромився такої уваги. Але теплий погляд репера і приємні слова навколо ніби руйнували всю невпевненість. Хлопець легко обіймає репера і ховає обличчя в його плече. Тепер він, нарешті, зміг досягти максимального спокою.

 

– Господи, ну це ж треба, – розгублено каже Гон Ю. – Ніколи б житті не повірив.

 

– Та годі тобі, – відмахується Хван Інхо. – Приблизно 20 років тому ти був такий самий. Закоханий хлопчик з камерою. 

 

– Я ж просив тебе не згадувати про це. Ще й на людях. 

 

– Мені чомусь здавалося, що за 20 років наших стосунків можна було б звикнути до такого стану речей, – чоловік нахиляється біля його вуха. – Поговоримо про це вдома.