Рік перший: Зіллєваріння

Під кінець першого тижня, Сіріус розбив вікно, загубив свою сову, і вивчив нове прокляття, із великою подякою його кузині Нарцисі.

Самі заняття були, здебільшого, нудними — всі вони були вступними, і більшість професорів висвітлювали інформацію, яка вже містилась у обовʼязковій літературі. Деякі з них задавали домашнє завдання, але в більшості випадків, це були легкі завдання, які можна було просто скопілювати прямо із підручника.

Історія Магії була найгіршою — Професор Біннс нудно бубонів, практично декларуючи вступ до книги «Історія Магії». Під кінець уроку, Сіріус відчував, що ось-ось почне лазити по стінах; він вже прочитав усю книгу протягом літа.

Трансфігурація була трошки кращим предметом, та всеодно стала розчаруванням. Це був предмет, на який Сіріус чекай найбільше, але професорка МакҐонаґал повідомила, що перший тиждень вони не будуть вивчати заклинання, а тільки читатимуть, із домашнім завданням, призначеним для оцінки їхніх здібностей. Сіріус полюбляв читати, але він думав, що потрапив до Гоґвортсу, щоб навчитися магії.

Під час уроку Чарів, вони нарешті взяли палички до рук, але вони лише піднімали шишки у повітря. Сіріус був здивований, що одна із маґлонароджених студентів, Лілі, була першою із тих, у кого вийшло освоїти це заклинання, піднявши соснову шишку на три фути над столом. У нього вийшло майже одразу після неї, та він додав витончені рухи паличкою, щоб закрутити її, як дзигу — щоб не виглядати, ніби він відставав.

Це обернулося проти нього, коли шишка закрутилася занадто швидко і вилетіла прямо у вікно, розбивши його, та Джеймс лише почав реготати, на що Сіріус самовдоволено посміхнувся і знизав плечима, роблячи вигляд, що він зробив це навмисно. Ні у Пітера, ні у Джеймса — чи у Ремуса, не вийшло підняти шишку в повітря, і Сіріус потайки пишався собою за це.

Єдиним іншим предметом, який був хоч трошки практичним, було Зіллєваріння, і Сіріус був дуже засмучений, коли дізнався, що вони матимуть його разом із слизиренцями. Він навмисно уникав усіх студентів Слизерину — включаючи його кузин — та його серцебиття трохи прискорювалось, кожного разу коли він бачив зелений колір у коридорах. Це було тупо, але він не був упевнений, як це зупинити.

Щоб погіршити ситуацію, професор Слизнорт, був дратівливо радісним чоловіком, який наполягав на додаванні своїх коментарів, коли робив перекличку. Звичайно, він мав що сказати, коли побачив імʼя Сіріуса.

— Блек, Сіріус — ага, ось ти де! Дуже здивований сортуванням, мій хлопче, дуже здивований! З тих пір як я почав викладати, я мав кожного Блека у себе на факультеті! Не сприймай це особисто, молодий Сіріусе, та я очікую від тебе великих досягнень!

Сіріус міг відчути на собі погляди усіх своїх однокурсників, після того як Слизнорт оголосив як він зганьбив свою родину перед усіма присутніми. Якщо до цього у нього була надія, що не всі студенти можуть знати про те, як він порушив традицію Блеків, то тепер її не залишилося. 500 років і ти єдиний, хто її зруйнував. Навіть Андромеда була у Слизерині.

Слизнорт продовжував викликати імена, ніби щойно не сказав найпринизливішу річ, яку тільки можна було сказати однокурсникам Сіріуса.

— Ах! Поттер і Петіґрю, чи не так? Ну-ну, разом із Містером Блеком цей клас має достатньо солідне походження, еге ж?

Слизький, старий дурень, подумав Сіріус, розмовляти про «походження» кожного. Він неприємно нагадував Сіріусу своїх батьків на вечірках.

— Так, хто в нас наступний… а, Люпін! Я знав твого батька; не один із моїх звичайно, але чортівськи хороший дуелянт. Брудна справа…

Після цих слів, Сіріус кліпнув та повернувся, перевівши погляд на Ремуса — разом із всім своїм класом. Більшість людей із їх курсу вже знала про те що, його батько був магом, але хлопець виріс разом із маґлами у дитячому будинку (Сіріус досі не був упевнений чи точно знав, що це означає). Та Ремус не виглядав, ніби хотів ділитись чимось іншим із свого минулого.

Дуелянт? Батько Ремуса здався дуже крутим. Та що мав Слизнорт на увазі, кажучи що це «Брудна справа»? Розум Сіріуса вирував від цікавості — очі Ремуса трохи розширилися, ніби від подиву, та він більше ніяк не відреагував на коментар Слизнорта.

Як тільки він закінчив розповідати про сімʼю кожного студента, Слизнорт сказав їм взятися за роботу.

— Найкраще одразу взятися до справи! — він посміхнувся, — Тепер, якщо всі будуть працювати у групі з чотирьох людей над одним котлом, ви зможете всі почергово виконувати кроки…

Джеймс із Сіріусом поспішили до котла в кінці кімнати, а Пітер побіжав за ними. Сіріус поглянув на Ремуса, та той лише лишився стояти на одному місці, ніби прилипши до нього. Сіріус помітив, що Ремус мав звичку злегка хмурити брови і трохи випʼячувати нижню губу, що завжди здавалось, ніби він над чимось глибоко замислився. Зараз він мав такий самий вираз обличчя, дивлячись як його однокурсники розбиваються на пари.

— Не проти, якщо я приєднаюсь до вас, хлопці?

Сіріус обернувся і здригнувся всередині, коли побачив мантію Слизерину. Говорив Натанієль Квінс, ще один сусід Джеймса. Звичайно, Поттер, як і слід було очікувати, був привітним, але їм справді потрібен був ще один партнер…

Коли Сіріус обернувся, щоб глянути на Ремуса, той приєднався до Лілі, маґлонародженої, яка показала гарну роботу на Чарах. Вони працювали із двома слизеринцями, один із жирною головою, якого звали Северус, який мав випуклого носа і суворий вираз обличчя, та іншим — кремезним хлопцем на імʼя Гаррік Мульцібер — його імʼя Сіріус впізнав як одну із сімей, яка часто відвідувала збори його батьків.

Сіріус повернув погляд до своєї групи. Вони відкрили книжку Джеймса та повільно вивчали усі інструкції. Джеймс швидко взяв усе у свої руки, наказавши Пітеру почати подрібнювати будяки, а Квінсу — відміряти стебла равликових очей. Сіріус взяв на себе відповідальність за перемішування, слухаючи, як Джеймс читає з книги і надає йому інструкції про те скільки разів потрібно перемішувати та у якому напрямку.

Для практичної роботи, це було достатньо нудно. В порівнянні із Чарами, вони не отримували результат одразу — лише занудні інструкції та очікування, поки зілля звариться. Вже за перші пʼять хвилин Сірус зрозумів, що Зіллєваріння не буде його улюбленим предметом.

— Давай спробуємо додати порошок тритону і подивимося, що з цього вийде, — сказав він, штовхнувши Джеймса ліктем і підморгнувши.

— Але в інгредієнтах не вказаний порошок тритону, — нахмурився Пітер.

— Так, але хіба не буде весело подивитися, що станеться?

Це заставило Пітера нахмуритись ще більше, а Сіріус роздратовано закотив очі. Джеймс поглянув між ними двома, та дипломатично додав:

— Можливо, варто відкласти експерименти до закінчення першого уроку, Сіріусе? Не хотілось би підірвати класну кімнату в перший же день…

Сіріус не мав часу відповісти, бо у той момент у залі почався хаос. Через пару столів від них, Ремус накинувся на Северуса, вдаривши його прямо в обличчя.

Сіріус відчув прилив адреналіну. Нарешті, хоч трохи азарту. Це було чортівськи круто, те як Ремус надавав Северусу. Без вагань, лише стиснувши кулака і швидко вдаривши.

Однак, він не мав переваги довго. Мульцібер миттю відтягнув Ремуса від Снейпа і вдарив його у відповідь. Сіріус був уже готовий вступити у бій (неважливо, що він ніколи в житті не бився кулаками), коли Слизнорт закричав:

— Стоп! — усі завмерли, коли майстер зіллєваріння поспішив до них, маючи бурхливий вираз обличчя, — А ну піднімайтесь, обидва! — він накричав на двох хлопців, які розкинулись на підлозі. Снейп та Ремус послухались, піднімаючись і важко дихаючи. Сіріус вважав, що Снейп точно виглядає гірше; з його носа текла кров та все його жирне волосся було розпатлане. На підборідді Ремуса почав зʼявлятися синець, та це тільки додавало йому брутальності.

— Поясніть вашу поведінку! — крикнув Слизнорт. Обидва хлопці мовчки дивилися собі під ноги. Мульцібер ухмилявся, у той час як Лілі плакала. Обоє дратували однаково.

— Гаразд, — сердито сказав їх професор, — відпрацювання, вам обом, на два тижні. Десять балів знімаю із Ґрифіндору та десять балів із Слизерину.

— Це не чесно! — раптово сказав Джейс, поряд із Сіріусом. — Ви повинні зняти в два рази більше із Слизерину, вони напали вдвох проти одного!

— Із місця де я стояв, саме Містер Люпін почав цю бійку, — сердито відповів Слизнорт, похитуючи головою, — Та все ж таки, у чомусь ти правий, Мульцібер — пʼять балів за, те що вдарив Ремуса. Насильство не вирішується більшим насильством, як я вже неодноразово говорив твоєму старшому братові. Міс Еванс, будь ласка, проведіть Містера Снейпа до лікарняного крила. Люпін, ти можеш прибрати безлад, який наробив.

Заняття і так майже скінчилося — Слизнорт провів більшість часу базікаючи про присутніх — тож всіх інших учнів розпустили. Зовні в коридорі лунали голоси учнів.

Мульцібер не гаяв часу і почав хвалитися перед слизеринцями, кажучи:

— Ну, він же не тупий, чи не так? Не міг прочитати книгу, а все що Северус зробив, це спитав чи навчають читанню у маґлівських школах…

— Ой, і хто ж навчив тебе бути таким козлом, Мульцібер? — викрикнув Сіріус, — Можливо, попроси їх навчити тебе краще битися. Звідки я стояв, здавалося, що твій приятель Северус, був єдиним, хто кровоточив.

Джеймс і Пітер почали сміятись, деякі ґрифіндорці до них приєдналися. Мульцібер та його компанія злісно бурмотіли, але, оскільки, вони досі перебували біля входу до класу Зіллєваріння, здавалося, що вони передумали мститися. Сіріус, Джеймс та Пітер дивилися, як вони пішли геть, чекаючи поки Ремус закінчить прибирання.

Коли він вийшов, то виглядав здивованим, побачивши їх там. На мить, вираз його обличчя став настороженим. Та потім Джеймс посміхнувся до нього та радісно вигукнув:

— Чортівськи геніально, друже! — він легенько стукнув Ремуса по плечу, ніби вони були кращими друзями, — Як ти на нього накинувся!

— Мульцібер потім тут хвалився, розповів усім, що сказав Снейп, — додав Сіріус, — Ти правильно вчинив — який же він дурень.

— Розповів… усім? — застогнав Ремус.

— Не хвилюйся, усі на твоєму боці, — сказав Джеймс, — Ну, крім слизеринців.

— Ага, і кому не начхати на слизеринців? — Сірус посміхнувся, — Пішли, скоро вечеря — голодний?

— Помираю з голоду, — сказав Ремус. І вперше з часу їх поїздки на поїзді, він посміхнувся у відповідь.