Екстра 2: Перший раз. Саманта і Ніколь

Не цікавлюся юрі, але сподіваюся, вам сподобається ця екстра.
Їх перший раз трапився після глави 68. Коли цирк “Анархія” закрився, Саманту з Реєм і Мейлі забрала Агата, але Саманта там пожила не довго, бо їй було важко перебувати поряд із тіткою знаючи, що зробив її батько. Тому вона вирішила поїхати на все літо до Ніколь та її сім’ї в Канаду. Дівчата переспали у віці 20-21 років – на день народження Ніколь. (Ніколь старше Саманти – 4 липня-17 вересня).

⚠ Попередження⚠
Юрі❕🔞❕ 18+

Сонячні зайчики гралися у вікні і лоскотали висунуті з-під рожевої ковдри п’ятки. Промінчики змішалися із золотистими хвилями волосся, що розметалося по оголеній спині і впали на зімкнуті очі зі світлими віями, від чого дівчина смішно зморщила ніс.

Раптом у кімнату забігли її вже такі рідні батьки – Джозеф і Амелія і, набравши повні груди повітря, вигукнули:

– З днем ​​народження, наша люба Ніколь!

Почувся вибух хлопавки, що кольоровим конфеті посипалося на дівчину, яка одразу ж прокинулася.

– З днем народження, рідненька! – вигукнула Амелія і піднесла до ще сонної дочки бісквітний кремовий торт.

– Ох, дякую… – Ніколь протерла очі долонею і подивилася на свічки. Цієї ж хвилини до кімнати увійшла ще одна особа з пакетом у руці.

– З днем народження подруго. – з м’якою усмішкою промовила Саманта, простягаючи їй подарунок. Очі Ніколь, коли вона побачила її, радісно заблищали. Вона відразу полізла в пакет від відомого бренду і витягнула літню білу сукню з широкими рукавами.

– Мені здається, ти виглядатимеш як принцеса в ньому, Ніколь. – з усмішкою заявила Саманта і коли її подруга, притиснувши до серця плаття, закрила долонею обличчя, вона відразу появилася поруч, щоб з усією ніжністю обійняти її, і прошепотіти:

– Дякую, що не відвернулася від мене, коли мені було важко.

– Ні… – витерши сльози, прошепотіла Ніколь, обіймаючи її. – Це тобі дякую, що не зникла з мого життя і не забула про мене.

Коли дівчата відсторонилися, але все ще дивилися один одному в очі, Амелія піднесла до дочки торт, нагадавши:

– Ти ще не загадала бажання, люба.

Ніколь з вдячною усмішкою кивнула їй і, заплющивши очі, нахилилася, задуваючи всі свічки за раз.

– Ура! – заплескав у долоні її батько. – Вітаємо, люба! А тепер до столу, дівчатка. Твоя мама та Саманта гарно попрацювали, готуючи твої улюблені страви.

Ніколь спантеличено поглянула на подругу:

– Але ж ти… не вмієш готувати.

Та надула губи, вигукуючи:

– Нарізати та розставити я в силі!

Ніколь дзвінко засміялася і обійнявши її, пішла до вітальні.

▪️▫️▪️▫️▪️▫️

Цієї ночі Ніколь сказала батькам на них не чекати, адже вони будуть відриватися в клубах до ранку! Іменинниця одягла сьогодні подаровану Самантою білу коротку сукню, що ідеально лягла на фігуру, підкреслюючи груди та оголюючи тонкі плечі. Її спутниця була одягнена в шовкову чорну сукню на бретельках, що не менш розкішно виглядало на ній.

Море алкоголю, гучної музики та веселих облич. Ніколь, хоч і не вміла танцювати як її спокуслива танцівниця східних танців, проте в розпал вечірки вона була безперечно, королевою танцполу. Ось тільки зараз, коли її подруга постійно відволікалася на повідомлення у телефоні, прагнення танцювати до упаду миттєво зникало.

– Агов! Кому ти там постійно строчиш? – невдоволено насупилась Ніколь, підходячи до їхнього столика з барвистими коктейлями.

– А? Ну, це… – не відволікаючись, Саманта продовжила щось писати. – Просто Рей з Мейлі просять передати тобі вітання.

– Он як? – Ніколь пошарилась у своїй сумочці дістаючи телефон і, увімкнувши повідомлення в “Instavar”, піднесла екран до подруги, відповівши:

– Але вони ще з ранку написали мені привітання. Мейлі навіть дзвонив мені, то навіщо їм знову їх писати ще й через тебе?

Саманта зам’ялася, не відповівши. Ніколь різко висмикнула їй з рук смартфон і почала читати листування. Саманта піднялася з-за столу в обуренні випаливши:

– Гей! Не можна читати чужі переписки!

– Чому це? У тебе там якісь секрети від найкращої подруги, чи що?

– Нема в мене секретів від тебе! Ми з Реєм просто спілкуємося, на кшталт: “Як справи. Що робиш?” і все! Я, на твою думку, не маю права писати двоюрідному братові!?

Ніколь, читаючи їхню переписку, зморщила обличчя, так, ніби її ось-ось знудить. Стиснувши її смартфон у руці, вона запитала:

– І довго ти ще дошкулятимеш йому? Впевнена, що не набриднеш Рею незабаром?

– Якщо він мені відповідає, значить, я йому ще не набридла.

– Ха! Не тіш себе! Рей тобі відповідає тільки з ввічливості! Насправді ти йому не цікава!

– Припини, Ніколь! Це не твоя бісова справа!

– Не моя, кажеш? – Ніколь почала шукати щось у свому телефоні.

– Що ти робиш?..

– Дзвоню Мейлі.

– Навіщо?

– Нехай теж почитає ваші “дружні переписки”. Упевнена, Рей не стане довго терпіти те, що ти постійно йому пишеш і зрештою заблокує тебе!

– Він так не вчинить!

– За те, я вчиню! – Ніколь стала видаляти та блокувати переписки, номер, і навіть фото де був Рей, у її смартфоні.

– Що це ти робиш!? – Саманта кинулася до неї, відбираючи свій телефон. – Зараз же припини! Ти не маєш права! Віддай!

Вони почали битися та дряпатися за телефон. У розпал суперечки Саманта штовхнула її на стіл. Коктейлі річкою полилися на волосся та нову сукню Ніколь. Вона вдарилась об гострий кут столу ліктем і зараз кусала від болю губи. Смартфон Саманти тим часом полетів кудись убік – до танцполу: кілька молодих людей по тупцювали на ньому підборами. Не важко було зрозуміти, що про недешевий айфон можна було сміло забути, але Саманта, таки, підібрала його з танцполу.
Від гніву, що накипів, вона стиснула айфон в долоні і з силою жбурнула в бік барної стійки розбивши кілька пляшок солідного алкоголю на полицях. Бармен не на жарт злякався і вже натиснув на червону кнопку під стійкою, викликаючи охорону.

– Ненавиджу тебе, Ніколь Льюїс!! – розгнівано крикнула в її бік Саманта.

– І це взаємно, Саманта Крайтон! – піднявшись з липкої від напоїв підлоги, і погладжуючи лікоть, викрикнула у відповідь Ніколь.

Саманта, постукуючи високими підборами по паркету, загрозливо попрямувала в її бік. Ніколь нахмурилася, і зробила до неї кілька кроків, готуючись знову вчепитися у волосся, от тільки нічого з запланованого ними не відбулося. За крок один до одного їх схопила охорона клубу і повели до виходу. Безцеремонно виштовхавши дівчат на вулицю і кинувши в їх бік: загублений підбор, сумочки та розбитий телефон, ті попередили:

– Ви винні нам 245 доларів за розбитий алкоголь інакше, ми вас відвеземо до поліції.

– Скільки!? – підірвавшись з асфальту випалила Ніколь. – У мене немає стільки грошей, виродки! – раптом, вона повернула голову до Саманти, але та навідріз похитала головою:

– Не дивись на мене! Я більше не дочка мільйонера! І всі гроші давно розтратила на твої забаганки!

Двоє громил-охоронців із суворими поглядами переглянулися, і коротко кивнули один одному, після чого попрямували до них. Цієї ж миті, Ніколь з Самантою, навіть не змовляючись, злякано розбіглися в різні боки.

– Ей, стояти! Ітан, лови білявку! А я за брюнеткою!

– Вже!

Не встигли дівчата і п’ять кроків зробити як їх одразу ж упіймали.

– Ну все, моє терпіння скінчилося. Ви обидві їдете з нами в поліцію. – пригрозив здоровенний чоловяга.

– Стійте! – вигукнула Саманта, залишивши спроби вибратися із залізної хватки одного з качків-охоронців. – Дайте мені хвилину щоб зателефонувати, і я за все заплачу! Будь ласка!

Чоловіки переглянулись і, кивнувши один одному, відпустили їх на землю.
Саманта обернулася до Ніколь, попросивши:

– Дай мені свій телефон.

Інша скривила обличчя, спротивившись:

– Чого б це!? Кому ти зібралася дзвонити? Невже йому? Ну ото вже ні! Нізащо!

– Ніколь! Зараз немає часу на це! Якщо не хочеш провести ніч за ґратами і розчарувати батьків, тоді дай мені свій клятий телефон!!

Ніколь ще трохи покривила носом, но все ж таки, простягла їй смартфон. Саманта поспіхом набрала номер із пам’яті та зателефонувала. Почулися довгі гудки. Саманта зблідла, злякавшись, що кузен заснув і її відвезуть спати в затхлу, холодну камеру, проте ні. Рей прийняв дзвінок. Саманта через паузи, з тремтячим голосом, промовила:

– А-алло?.. Рей? Вибач, що так пізно дзвоню… Так-так, я бачила час… Гей, не кидай трубки! Ні, це не може зачекати до ранку! Послухай, мені потрібна твоя допомога… Ми з Ніколь цейво… побилися в клубі, але сказаної суми грошей, щоб покрити збитки, у нас із собою немає… Не міг би ти…

Ніколь, хоч і стояла віддалік від неї, але чітко вловила сміх з того боку лінії і страшенно розсердилася. Вихопивши їй з рук телефон, вона випалила в трубку:

– Закрий рота і припини зловтішатися мерзотнику! Інакше я зараз подзвоню і поскаржуся на тебе Мейлі!

На іншій лінії зітхнули. Пролунало довге мовчання. Ніколь і сама розпереживалася, подумавши, що Рей вибив, але, почувши знову його голос, полегшено видихнула і квапливо відповіла:

– Скільки? Ну… двісті… ем, пятьдесят доларів. Що? – вона обернулася до Саманти, передавши:

– У нього все у євро.

Та, спитала у чоловіків позаду них:

– Нічого, якщо ми віддамо в євро?

Охоронці поблажливо посміхнулися їм:

– Нам все одно.

Ніколь повернулася до розмови, відповівши:

– Будемо тобі вдячні… Дякую.

За десять секунд їй на телефон надійшло повідомлення про поповнення балансу картки. Вони з Самантою сходили до найближчого банкомату звичайно під наглядом двох качків-охоронців і віддали їм борг до кинувши зверху ще по 50 долларів кожна, за заподіянні незручності. Після цього дівчата попрямували на оглядовий майданчик, милуватися красою іскристих вогнів Канади.

Вони довго мовчали, не знаючи, як тепер заговорити, поки тишу не перервала Саманта, запитавши іншу:

– Лікоть… сильно болить?

– Серце болить значно сильніше.

– З чого б це раптом?

Ніколь вкусила себе за губу і різко повернулася до неї, з обуренням випаливши:

– Коли ти забудеш про цього негідника!? Я думала, ти переїхала жити до мене, бо сумувала, але, схоже, це зовсім не так! Ти й надалі продовжуєш чіплятися за нього!!

– Це не…

– Рей, Рей, Рей, Рей! – вигукувала в гніві вона. – А де ж ім’я Ніколь? Де? Точно не в голові! Адже вона в тебе тільки ним і забита, і не в серці! Яке ніяк не може зрозуміти, що ти йому не кохана! То де ж, де в тебе находжуся я?

Саманта мовчала, з незворушним обличчям продовжуючи дивитися на вогні міста, Ніколь же, і не думала вгамовувати злість, видавивши:

– Нікому в цирку… не було діла до якоїсь там сироти, яка гралась з собаками на арені і отримувала за це суму як за небезпечний номер з тигром… але ти… Саманта, тільки ти була по-справжньому добра та дбайлива зі мною. Завжди підтримувала, допомагала, спрямовувала. Ти першою запропонувала дружити. Ти завжди кликала погуляти по магазинчикам навіть коли я не хотіла. Ти… наполягала на тому, щоб я більше не товаришувала з Реєм і налаштувала мене проти нього, але ж… Насправді, ти просто ревнувала мене до нього, чи не так?

Відповіді так і не надійшло. Ніколь хмикнула:

– Ха… впевнена, ти причетна до тієї історії з Беатріс. Знаючи тебе, ти за просто могла налаштувати Беатрісу, щоб вона на брехала перед усіма, що це Рей обпік її, коли ж це все було її провиною, бо вона була фанаткою, що божеволіла від Рея, і якій завжди було мало його уваги. Твоєю метою було, – щоб він зненавидів усіх дівчат у цирку і не підпускав нікого до себе, крім тебе. Так?

Брови Саманти насупилися. Вона мовчки вкусила нижню губу.

Ніколь, проковтнувши комок образи в горлі, сказала:

– Ти стала для мене всім: подругою, сім’єю, наставницею, моєю… панною. Але одного дня стала ніким, і все через нього! Хах… як же смішно… Я шукала увагу в тобі, а ти в ньому, а він… просто поплатився мені за те, що я дружила тільки з тобою і зіпсував нашу багаторічну дружбу! – Ніколь почала смикати злипле, спутане волосся, ніяк не наважуючись зізнатися, і все ж, вона підняла голову і твердо сказала:

– Я теж була закохана у нього.

Саманта застигла, шоковано повернувши до неї голову:

– Що ти щойно…

Ніколь подивилася на неї і підступно посміхнулася, відповівши:

– Але це була лише коротка іскра. У результаті ти прив’язала мене до себе, не давши шансу з ним більше зблизитися. Коли з’явився Мейлі, ти і з ним не дозволяла потоваришувати, встаючи на шляху. Я зненавиділа тебе за те, що ти не хотіла вірити мені і обізвала злодійкою, незважаючи на те, що ми дружили з тобою з малку.

– Ніколь, – раптом обірвала її Саманта. – Навіщо ти мені все це кажеш? Все вже давно у минулому. Ти хочеш, щоб я вибачилася перед тобою?

Ніколь розлючено випалила:

– До біса твої вибачення, якщо вони будуть виходити не з серця! Ти дволика, самозакохана, зарозуміла дурепа! От ти хто! Ти тільки про себе завжди і думала! Брехня, брехня, брехня – ось що я щодня від тебе чула! Я перестала розрізняти, що з твоїх слів правда, а що ні!

– Що ти від мене хочеш!? – різко обернувшись до неї, вигукнула Саманта. – Ти вважаєш, що я ніколи про тебе не думала? Але ще з дня твоєї появи в цирку я подарувала тобі все необхідне, і витрачала на тебе гроші, щоб ти нічого не потребувала і проводила з тобою час, щоб ти не відчувала себе самотньою. Я все для тебе зробила, все!

– Мені не потрібна була твоя жалість! – крикнула до неї Ніколь. – Я хотіла бути і для тебе всім! Ти ж теж була самотня! Коли на тебе кричав батько ти в сльозах приходила до мене і ми спали в обіймах, і так щоразу! А коли твоєї мами не стало я ночувала в тебе і дозволяла плакати мені в плече, а вночі, коли тобі снився поганий сон, я витирала тобі сльози і притискала до грудей, співаючи пісеньку.

Саманта стиснула губи, та ображено опустила очі.

Ніколь більше не стримувала сліз і з хрипами промовила:

– Що ж… нгх… що тобі в мені не вистачало, що ти продовжувала дивитися в його бік і шукати в ньому підтримки, якої не існувало!? Ти зверталася зі мною як із слухняною собачкою – куди б ти не потягла повідець, я йшла за тобою. Що б ти не наказала мені, – я слухалася і кивала. Ти давала мені все, щоб у результаті всього позбавити. Ти говорила дружити тільки з тобою, щоб потім безсовісно звинуватити і кинути одну.

Саманта не хотіла більше вислуховувати її звинувачення і відвернулася, йдучи геть, але Ніколь наздогнала її і вчепилася в руку.

– Хочеш і далі сліпо обнадіювати себе та чіплятися за ниточки його уваги!? Чи, може, нарешті даси мені шанс показати, хто тебе по-справжньому любить!?

Саманта спантеличено обернулася до неї, в недорозумінні запитавши:

– Що це означає?

– А ти як думаєш? – вона стиснула її долоню в руках. – Невже не ясно, що я зізнаюся тобі в почуттях!

Саманта виглядала надто розгубленою, щоб хоч щось відповісти. Ніколь опустила голову, прошепотівши:

– Звісно ж ти нічого не помічала, адже чекала кохання тільки від нього, але я… Люблю тебе, Саманта, і готова зробити тебе найщасливішою нареченою на землі! – вона зробила до неї крок. – Вирішуй сама, чи готова ти до нових, щирих стосунків, чи й надалі хочеш жити у світі ілюзій та самообману. – Ніколь вхопила в долоні її обличчя. – Я хочу зробити тебе щасливою, адже ти заслуговуєш на це. Але… чи хочеш ти цього?

Несподівано Саманта прибрала від себе її руки і попрямувала геть, залишивши Ніколь з тягарем дивитись їй у слід.
На пішохідному переході юрмилися люди, очікуючи зеленого для них світла на світлофорі. Раптом їй на туфлю хтось наступив. Саманта опустила очі на впавшого їй під ноги, біловолосого хлопчика, і допомогла тому підвестися, питаючи:

– Ти хто? Де твоя мама?

Той раптом притулився до її ноги і почав голосно плакати, повторюючи:

– Мамусю! Мамусю! Хник! Мама!

Саманта глибоко розгубилася, але відразу ж підняла малюка на руки, щоб на нього хтось не наступив. Той міцно притиснувся мокрою щічкою до її грудей, хникаючи через сльози:

– Не покидай мене! Мама! Не покидай!

На двоколірному світлофорі спалахнув зелений. Натовп людей пожвавішав, переходячи дорогу. Тільки дівчина у чорній сукні стояла на місці, тримаючи на руках хлоп’я, що плакав у груди.

– Мамусю..! Чому ти мене не любиш? Чому покинула? Не треба, мамо! Не кидай мене!

В цю мить перед очима Саманти постало заплакане обличчя Ніколь і її слова… Чи хоче вона бути щасливою…

Раптом вона не витримала і опустилася з малюком, сідаючи на тротуар. З її очей річкою полилися гарячі сльози. Вона з тремтінням обняла малюка, розплакавшись як дитина і сама, і, ховаючи обличчя тому в плече, через ридання сказала:

– Не покину… я ніколи тебе не покину..! – через плівку мокрих сліз вона побачила блондинку, що підбігала до них, і піднялася на ноги, кинувшись до неї в сльозах:

– Вибач мене, Ніколь! Вибач… я не знала, що змушувала тебе страждати! Я найгірша у світі подруга! Я… я не хотіла робити тобі боляче, я хотіла… щоб ти нічого не потребувала, але не розуміла… що ти потребувала лише мого кохання. Я так шкодую, Ніколь… Вибач мені якщо зможеш, я…

– Дівчино… хто ви?

Саманта відпустила іншу з обіймів і тільки зараз помітила, що дівчина перед нею, їй зовсім не знайома… Блондинка, побачивши в її руках світлого хлопчика поспішно забрала його.

– Милий! Куди ти подівся!? Навіщо так лякати маму!? Ох… – молода жінка вдячно кивнула Саманті головою, погладжуючи сина. – Дякую, що знайшли його!

– Нема за що… – все що випустила вона, дивлячись їм у слід.

Саманта дещо пригадала і, розвернувшись в пів-оберта, побігла назад до оглядової площі.
Ніколь сиділа на лавці, опустивши обличчя в долоні. Саманта повільно підійшла до неї, кусаючи губи від почуття провини, що мучила її душу в цю хвилину. Вона опустилася навпочіпки перед нею.

– Їдь назад в Мадрид… до нього. – пробурмотіла в долоні, не дивлячись на іншу, Ніколь.

– Я нікуди не збираюся їхати, ти ж знаєш, Ніколь, мені там немає місця. Моє місце лише тут, з тобою. – Саманта з сумом спостерігала за мовчанням подруги. Коли ж мовчанка затяглася на кілька хвилин, вона тихо відповіла:

– Я хочу… пізнати щастя з тобою…

Інша підняла з долонь заплакане обличчя в не вірі дивлячись на неї. Саманта посміхнулася, запитуючи:

– Обіцянка, зробити мене найщасливішою нареченою на землі, все ще в силі?

Ніколь виглядала приголомшеною… Їй не почулося!? Саманта щойно… Відповіла їй взаємністю!? Не втрачаючи жодної хвилини, Ніколь схопила її за долоню, піднялася з місця і повела розгублену дівчину в перший, що попався, ювелірний магазин.
Тільки через годину, не менше, вони вийшли звідти, правда… не з колечком, а з порожніми руками. Грошей на дороге кільце з діамантом у них зараз не було, але Ніколь взяла на замовлення, обіцявши, що за кілька днів купить. Поглянувши на готель за ними, Ніколь з усмішкою подивилася на Саманту і заявила:

– Гроші на готель у мене знайдуться. А ось, чи знайдеться в тебе сміливість провести зі мною ніч? Чи твоє зізнання було лиш порожнім звуком?

Саманта виглядала не дуже рішучою. Відводячи в збентеженні очі, вона зволікала, поки не наважилася: взявши її за руку, вона пішла в готель “Rosemont”.
Вони зайшли до свого пристойного, двомісного номера і скинули підбори, зітхаючи з полегшення та розминаючи пальчики.

– Я перша в душ… – змучено видала Саманта, попрямувавши до вбиральні.

Ніколь провела її усміхненим поглядом, а після, подивилася на свіжі рози у вазі на обідньому столику і підійшла, винягуючи їх.

Минуло пів години. Саманта вийшла з душу полегшено зітхаючи і витираючи рушником вологе волосся.

– Ах-х… як же добре… якби все сталося інакше, про душ я могла б тільки мріяти. – вона зробила крок і тільки зараз помітила, що на щось наступила. Опустивши очі, виявилося, що це були… пелюстки троянд, точніше сказати, – доріжка, обсипана кривавими пелюстками та вишикуваними з боків – свічками. Mmm Romantic🌹Саманта пішла зробленою для неї “стежкою” до спальні і… побачила Ніколь. Та з грайливою усмішкою лежала на животі з трояндочкою в зубах, розмахуючи ніжками туди-сюди.

Саманта скривила обличчя ніби їй згодували часточку лимона, і запитала:

– Що це ти… тут влаштувала?

– Обстановку під настрій! – вигукнула та, вийнявши з рота троянду, після чого простягла її спантеличеній дівчині. – Я так старалася… Тобі не подобається?

– Не треба було… – все ще кривлячи носом, пробубнила Саманта. – Ти йдеш митися?

– Вже біжу, заюш! – Ніколь підхопилася з ліжка і, вручивши їй у руки квіточку, поспішила в душ.

Саманта задумливо дивилася на троянду в руках, пробубнівши під ніс:

– Не треба було йти сюди… і що мені робити? Я ж з нею жодного разу не цілувалася, а про щось більше… з Ніколь… подумати боюся. – вона розправила руки і сіла на м’яке ліжко, не перестаючи в хвилюванні кусати губи. – Може, відмовитися від усього, поки не пізно?

Тільки-но вона це сказала як почулися кроки від коридору. Саманта настільки розхвилювалася, що відкинула троянду кудись у куток кімнати і схопилася з краю ліжка на ноги наче ужалена.

– Я все, заюш, – радісно промуркотіла Ніколь, заходячи до спальні. – Я бачила на кухні міні-бар. Може, хочеш чогось вип… – тут вона затихла, розширивши очі.

Саманта квапливо розв’язала пояс білого халата, який миттєво сповз з її ніжних плечей на підлогу. Перед приголомшеною Ніколь постала повністю оголена подруга… Саманта глянула крізь опущені чорні вії на іншу і мовчки зробила крок.
Ніколь продовжувала стояти ніби статуя, не моргаючим поглядом витріщаючись на неї, поки, раптом, не прийшла до тями і не підбігла, піднімаючи її халат. Вкривши плечі Саманти, вона з хвилюванням пролепотіла:

– Чому ти розділася!? У номері не дуже й то тепло! Ти ще й після душу! Ну, що за безсоромниця! Ти не виносима, Сама… – раптом, вона замовкла, опускаючи очі з її очей нижче, а потім, без жодного сорому, прошепотіла:

– У тебе й справді такі великі і гладкі груди…

Саманта почервоніла і притулилася до неї голим тілом, запитавши:

– Подобається?.. – не дочекавшись відповіді, вона покрила її губи своїми, зливаючись у єдиному, солодкому поцілунку.

Ніколь спішно розв’язала і позбавила себе від товстого халата та ринула до неї, ненаситно цілуючи пухкі губки і тісно сплітаючись тендітними оголеними тілами один з одним. Її ліва рука притискала до себе за талію Саманту, щоб та й не думала робити крок від неї. Права долоня вже стискала і щипала груди і сосок дівчини, від чого Саманта відірвалася від її губ і запрокинула голову назад, скрикуючи:

– М-мха! М-м! А-ах…

Ніколь стала квапливо цілувати її тонку шию, спускаючись губами нижче… до соску, що порозовів від ласок. Вона припала до нього облизуючи і посмоктуючи, примушуючи брюнетку в її тісних обіймах все більше і голосніше стогнати і збуджуватися:

– Ах!! Нх-ха! Н-ні… Ніколь… мх!..- Саманта затулила долонею рота. Її очі почали затуманюватися а тіло тремтіти і горіти в долонях подруги. Коли ж нижче живота все стало поколювати, пульсувати і мало не боліти від збудження, що раптово розгорілося в ній, Саманта схопила Ніколь за волосся, змушуючи відірватися від гри з почервонілими від відбитків стиснутих пальців грудьми.

– Х-хватить… її облизувати… – з червоними щоками сердито видала Саманта.

Ніколь посміхнулася їй і штовхнула на ліжко, потім і сама нависла над нею. Пропускаючи чорні пасма через пальці, вона з веселим блиском в очах, сказала:

– Можеш не хвилюватися, зайка, я знаю, як це робити, – доторкнувшись носиком до її носика, Ніколь додала:

– Я читала і дивилася “такого роду” серіали і романи і засвоїла парочку прийомів ~ – вона опустила голову, вдихаючи п’янкий аромат її парфумів на шиї і солодким голоском пояснила:

– Спершу я трошки потискаю тебе знизу… об цілую твої пухкі губки, повільно опускаючись до грудей і животика… потім, ти отримаєш райську насолоду, яку ще ніколи не відчувала і… м-м… я буду доводити тебе до екстазу до самого ранку, поки твої хрипи не стануть беззвучними, а тіло не ослабне від… Ау! – Ніколь скривджено вхопилася за кінчики волосся, за які смикнула Саманта. Та, сердито зашипіла на неї:

– З-заткнися і візьми мене вже, язиката курка..!

Ніколь, надувши губки, схилилася і почала цілуватися в куточки очей, потім вкусила за мочку вушка і шепнула:

– Якщо проситимеш припинити я не стану тебе слухати. Усвідомила?

Саманта відкрила рота щоб обуритися, але інша не дала і слова видати… Ніколь з усією пристрастю почала цілувати її з язиком, досліджуючи кожен міліментр її ротика. Саманта закинула руки їй за плечі і закопалася пальцями в пишних локонах.
Пальчики Ніколь же, пустотливо і ласкаво опускалися її гладким тілом до самого соковитого містечка.

Саманта тяжко зітхала і здригалася, гостро відчуваючи кожен дотик.
А Ніколь все опускалася… не поспішаючи, облизувала як справжнє щеня шкіру дівчини і терлася пальчиками до її киці, поки різко не натиснула, і повністю не ввела в неї.

-А! Мхг! – Саманта прикусила нижню губу, намагаючись стерпіти приплив незвичного болю внизу. Ніколь не поспішала. Потроху рухаючи пальчиком сюди-туди, потім додала і другий, додаючи темпу. Поки вона приносила інший задоволення, сама за велася не на жарт: внизу у неї вже було волого.

Нарешті, вона витягла з чвоканням пальці і, розсунувши її довгі витончені ноги, опустила голову між ними. Висунувши язичок, Ніколь з лукавими іскорками в очах подивилася на розчервонілу Саманту і в мить припала язиком до її інтимного, вологого містечка, роблячи куні. ♡

На весь номер розбився солодкий стогін Саманти, що різко стиснула в руках шовковисте простирадло:

– А-ах!! Н-ніколь…их… м-хн! ох-х… як же добре… чорт забирай… Хмнг! Н-не сунь…м!.. так глибоко! А!

Ясна річ, Ніколь її нарікання не стала слухати. Вона швидко облизувала і проникала все глибше у вагіну… наскільки було можливо.
У Саманти вже стріляли зірочки в очах від екстазу і задоволення, а з відкритого рота не припиняли долинати приглушений чи гучний стогін, і, подекуди, схлипи. Саманта і сама не помітила як з очей скотилися сльозинки.
Вона нарешті відчула себе бажаною та щасливою.

Раптом, Ніколь притягнула її за ногу до себе і пристроїлася попкою до попки в боковій позі “69”. Вона закинула на неї ніжку щоб бути бочком і вони сплелися разом інтимними містечками. Ніколь почала грубо тертися об неї і рухатися, ще, ще й ще…

Саманта схопила її за ногу – впиваючись у неї довгими нігтями. Її тілом полився липкий, теплий піт. Голова почала крутитися. Вона скрикнула:

– Н-ні..! Стривай, я… Ха-ах! це вже занадто, м! А-ахг!! мені трохи б-боляче… Умф!

– Тс-с, замовчи, або я зараз знайду чим тебе заткнути. – попередила Ніколь, не припиняючи штовхатися.

Тут, Саманта кінчила, за нею і інша. Потім, Ніколь змінила позу: знову нависла над Самантою і почала тертися сосками до її грудей, і ставити на ключицях і шиї, багряні засоси. Робила вона це дуже майстерно: надаючи кожному засосу – форму сердечка.

Саманта втомлено благала:

– Ніколь… м-мм… я, я більше не можу… ах… давай на цьому закінчимо?

– Хах, бач, чого захотіла, – з грайливою усмішкою вона притулилася з нею лобами, заглядаючи в непроглядні чорні очі, і запитала:

– Невже це все, що ти здатна витримати? Я думала, ти витриваліша, моя пані ~

Дівчина під нею насупила брови і, повозившись, фиркнула:

– Я можу витримати хоч до самого ранку! А ось чи зможеш ти!

– Ха! Та я до обіду уплітатиму тебе шматочком за шматочком, зай.

– Прекрасно! – випалила Саманта, але відразу ж стиснула губи, відчувши, як інша мне і погладжує їй груди.

– Сподіваюся, з таким самим настроєм ти зійдеш до вівтаря у весільній сукні і скажеш “згідна”.

Щоки Саманти від її слів миттєво вкрилися рум’янцем. Насупившись, вона з визовом заявила:

– Якщо за це літо ти, Ніколь Льюїс, зробиш мене найщасливішою дівчиною у світі, то так і бути, я стану твоєю нареченою.

Ніколь засяяла і навалилася на неї: міцно обхопила руками її тендітну талію, і голосно без зупину, пролепетала:

– Хочу, щоб у нас з тобою було весілля наступного року влітку, але не в дощовий, а в погожий день! Весільні сукні нехай будуть в одному стилі, а в якому саме, вибирай вже ти! Торт хочу з трьох… ні, з чотирьох коржів! І обов’язково бісквітний з кремом та фруктами! О, а на медовий місяць зберемося у кругосвітню поїздку, як це робили раніше, у цирку! А ще, я дуже хочу дитинку. Можна й чужу взяти, не важливо – хлопчика чи дівчинку, але мені більше хочеться доньку! Щоб заплітати їй колоски і одягати в милі сукні, і ще я хочу собачку, ні-ні, п’ять собак, і можна ще..!

– Ніколь! – вигукнула від роздратування Саманта: не в силах більше її вислуховувати вона закрила Ніколь рота долонями. – Я ще не сказала “кохаю тебе”, як ти вже будуєш плани аж до нашої щасливої ​​смерті!

Ніколь надула губки і з жалібними як у щенятка очима притулила її долоні до своєї щоки, вимагаючи:

– Тоді… скажи мені прямо зараз, що любиш мене, Саманто Крайтон. Або ж, користуйся мною як секс-партнеркою бо я не зможу більше жити не помацавши твоїх грудей~

Саманта почервоніла як помідор і стала бити її по щоках, доки інша лише сміялася, з блиском в очах милуючись її засоромленим обличчям. Нарешті, вгамувавши свій пил, Саманта присіла, укуталася по груди червоною ковдрою, і самовдоволено посміхнулася, спостерігаючи, як Ніколь тре долонями почервонілі від її численних ударів щоки.
Запанувала тиша. Саманта задумливо перекинула своє довге волосся на праве плече і, погладивши його, тихо сказала:

– Хоч ти й буваєш нестерпною, але, я… Ти мені подобаєшся, Ніколь. З найпершої зустрічі, з першої твоєї посмішки, обіймів, і слова: “моя дорога подруга”. Ніколь… прошу, кохай мене. Завжди кохай і люби. Навіть якщо я тебе злитиму і діставатиму, люби, і давай… Постаріємо тримаючись за руки, добре?

Ніколь в німому подиві дивилася на неї, після чого накинулася цілуючи у щоки і зі сльозами сказала:

– Я обіцяю! Обіцяю, ти будеш найщасливішою! Я ніколи, чуєш? Ніколи тебе не покину! Ти моя!

Саманта з посмішкою припала до неї в обійми, відповівши:

– Твоя…

The end ❤