Частина 37: Перший виступ
від КукушкаРей стиснув кулаки і кинувся в їхню сторону. За секунду він відтягнув тих один від одного і в гніві вигукнув:
– Що за виставу ви тут влаштували!!?
– Про що ви? – спокійно спитав того Мейлі, схрещуючи на грудях руки. – Ми просто зізналися один одному в… – він замовк, побачивши, як той простягає до нього руку. Від переляку він закрокував назад, але його миттєво вхопили за кофту і смикнули на себе.
– Ти вирішив погратися мною? – Рей перевів злісний погляд на рудоволосого. – Чи тобі захотілося посміятися з почуттів цього шмаркача?
Джастін відштовхнув того і загородив собою Мейлі, розлючено випаливши:
– Дайте йому спокій! Це зовсім не ваша справа!
Рей проігнорував його і зробив кілька кроків до Мейлі. Той, дивлячись у його крижані очі не знайшов у собі сил відступити або що-небудь викрикнути. За цей час він ще жодного разу не бачив того настільки розгніваним.
– Ох! – він відчув як коліна здригнулися коли парубок поклав йому на плечі руки.
– Перестань злити мене, – Рей схилив голову і торкнувся чолом його чола, пильно вдивляючись у залякані очі. – Або я не відповідаю за наслідки.
– Ви розтоптали в мені всі почуття, залишивши одне спустошення… – дивлячись тому у вічі, прошепотів Мейлі. – Уперше мені хтось зізнався… Чому ж я маю відмовити йому? І взагалі, яке вам діло до моїх стосунків. – він посміхнувся. – Невже ви-…
– Тому що я жадний! – Рей обійняв його, зариваючись пальцями в густе волосся. – Я не хочу… Тебе втрачати.
“Жадний?.. Хах… Хіба це не теж, що і ревнивий?”
– І що ж ви зробите… якщо я вас не послухаюсь?
Хлопець здивовано схилив голову на бік, запитливо дивлячись на того:
– Про що ти, Мейлі? Я нічого тобі не зроблю. Просто попереджаю, що нічим хорошим це не закінчиться.
Юнак відчував, як той тисне на нього пронизливим поглядом. Він був не в змозі навіть зітхнути, відчуваючи себе каменем, що опускається до самого дна.
– Ви не маєте права вказувати йому з ким зустрічатися.
Тільки після цих слів Рей обернувся до іншого, давши Мейлі спокій.
– О, не в праві, кажеш? – Рей, засунувши руки в кишені, повільно підійшов до того. – Джастін, він не твій партнер.
Той стиснув кулаки і, кинувши погляд до Мейлі, вигукнув:
– Чому ти терпиш ці маніпуляції!? Зараз же піди до Саманти і попроси змінити партнера!
Мейлі нервово посміхнувся.
“Ти не розумієш… Я пробував..”
– Чудово! – Джастін повернувся до Рея і, вказавши на нього пальцем, відповів:
– Якщо ви його залякали, то я сам піду вимагати вашого відсторонення від виступу!
Несподівано хлопець перехопив йому руку і зробив крок.
– Ти безсмертним себе уявив? Як ти смієш зараз мені погрожувати?
Джастін змінився в обличчі і спробував відсмикнути від того долоню, ось тільки всі спроби виявилися марними.
Рей потішався над ним і кілька разів смикав за руку збоку вбік, від чого той скрикував:
– Ай! Відпустіть руку! Мені боляче!
– Якщо будеш і далі тикати пальцем у дорослих, колись я тобі його відріжу.
– Крайтон!
Рей повернув голову до входу. Саманта з гучним постукуванням підборів по дерев’яній підлозі, підійшла, і схопила його за зап’ястя.
– Знову ти знущаєшся над іншими!? – у гніві вигукнула вона. – Відпусти його. Або ти знаєш, що тебе чекає.
Рей відразу ж відпустив того. Мейлі в сльозах підхопив Джастіна під руку.
– Все гаразд?.. Він тобі нічого не зламав?
– Не-а… Просто стиснув пальці… – погладжуючи праву руку, прошепотів Гібсон, та глянув на інших.
Саманта з Реєм перекинулися парочкою гнівних слів і тоді, дівчина спрямувала на інших суворий погляд, запитавши:
– Ви бачили, котра година? Чому ви все ще не у своїх ліжках!? Щоб за хвилину ваш слід тут простив! – після цих слів вона повела кузена за руку до виходу.
▫️▪️▫️▪️▫️▪️
Вранці вони бігали по всьому трейлеру і по черзі вмивалися та приводили себе до ладу. Після чого поспішили на сніданок.
У їдальні ніде було яблуку впасти. Тут, мало не штовхаючись, метушився народ, і з кожною хвилиною людей все більшало. Усі хотіли якомога швидше поїсти та ще трохи відпочити, щоб набратися сил перед виступом.
Коли вони повернулися до себе, Рей почав пояснювати напарникові як треба поводитися під час вистави: як вийти, як піднятися і те саме, що говорила з самого початку йому місіс Кейсі — як поводитися під час обертання колеса.
– Тепер повтори те, що я сказав. – попросив у того хлопець.
– Спокійно вийти, посміхнутися всім, помахати рукою, – почав по черзі промовляти він. – Ем, піднятися до колеса, розслабитися і дозволити Кейсі себе застебнути.
– Правильно. Що далі?
– Під час обертання поводитися стримано і спокійно… не базікати, не крутитися, ні на що не відволікатися і ні в якому разі не панікувати або чіплятися за ремені, що утримуватимуть мене… – закінчив Мейлі.
– Добре. – кивнув Рей. – Сподіваюся, ти гарненького затямиш ці правила і не підведеш мене.
– Так, звісно.
– Хочеш пити?
– Угум.
Рей посміхнувся і попрямував наливати води. Мейлі дивився собі в руки. Йому не вірилося, що цей день уже настав. Його перший виступ… звісно він переживав, щоб все пройшло як треба. Три місяці в цирку пролетіли так швидко, але й за цей час сталося чимало… Він підвів очі на хлопця, що підійшов та простяг йому склянку з водою.
“Я розірву з тобою всі зв’язки відразу після нашого першого виступу…” – Мейлі взяв і відставив склянку на стіл, продовжуючи дивитися тому в обличчя і з хвилюванням стискати рукави своєї кофти.
Рей і сам занервував, з недорозумінням дивлячись на нього.
– Щось не так? Ти погано почуваєшся? Краще скажи мені одразу, щоб потім не-…
– Я трохи хвилююся.
Рей хмикнув, після чого взяв його руку і зігнув тому три пальці: великий, безіменний та мізинець, залишивши вказівний та середній. Зробивши “ножиці”, Рей попередив:
– Якщо стане зле, покажи мені цей знак. Тоді я попрошу Кейсі спустити тебе з колеса. Але у разі зриву номера на тебе чекатиме штраф.
– Штраф?.. – опустивши підняту ним руку, перепитав Мейлі.
– Звичайно. – Рей глянув на наручний годинник і кивнув до дверей. – Нам вже час. До виходу ще ціла година. Ти встигнеш зібратися і заспокоїтись уже там.
Мейлі від цього легше не стало. Але він намагався відігнати хвилювання дорогою до циркового шатру.
Коли вони прийшли, Мейлі здивувався, наскільки тут було багато людей. Всі артисти вже були одягнені у яскраві, різнокольорові костюми, що під світлом софітів витончено переливались блиском. Не була переодягнута лише Саманта, яка бігала по всій арені зі своїм великим журналом та перевіряла страхувальні канати та обладнання для виступу.
– Полотна мають бути вище, Генріху! Перевірте хтось, чи добре укріплені трапеції! Нормане! Де Норман!?
– Він у костюмерній, міс Крайтон. – обізвалась дівчина у цирковій червоно-чорній формі.
– Поклич його негайно!
– Вже біжу!
Вони пройшли через скупчення народу залаштунки. Мейлі все ще спостерігав як Саманта кричить щось іншим артистам, як тут, Рей запитав:
– Чи не вважаєш ти жорстоким те, що дядько звалює що разу на неї таку відповідальну роботу?
– Ну, якщо він віддав їй половину своєї роботи, то це значить, що він довіряє Саманті, як нікому іншому, – проходячи за ним у гримерку, підмітив Мейлі. – На мою думку, вона дуже відповідальна для свого віку і чудово з усім справляється.
– Пятнадцять років тому… керівництвом цирку займалася її мама. – підмітив Рей, підходячи до вішалок з одягом.
– Мама Саманти? – він зацікавлено глянув на нього. – Вона була тут головною? Чому її немає зараз у цирку?
– Вона лежить у лондонській лікарні. – пояснив парубок, передаючи йому в руки його костюм і йдучи зі своїм у примірочну.
Мейлі став пригадувати слова Ніколь при їх із Самантою сварці та свят вечір різдва:
“Вирішила зайняти місце хворої матері!? Гарна з тебе дочка!”,
“Як шкода… що і цього року моя дорога дружина не зможе святкувати з усіма нами через проблеми зі здоров’ям…”
– Вона хвора? Це ж не серйозно? – замислено дивлячись на свій костюм у руках, запитав Мейлі.
Через щільну чорну шторку почувся смішок:
– Пхах, як гадаєш, лежала б вона там два роки, якби все не було так серйозно?
Мейлі здивовано подивився на хлопця, що вийшов із примірної. На ньому був витончений червоний мундир та чорні штани, як у королівських гвардійців Великобританії. Хлопець кинув на нього усміхнений погляд і присів навпроти круглого дзеркала з підсвічуванням, наносячи на обличчя білу пудру, схожу на ту, якою пудрила його перед балом Нового року Саманта. Мейлі находився у роздумах, поки Рей не спитав його:
– Ти збираєшся йти переодягатися?
– Який діагноз у матері Саманти?
– Якщо тобі так цікаво, то у тітки Керрі рак легенів. – як ні в чому не бувало, відповів Рей.
– У неї рак? І вам… не шкода цієї жінки? – з пригніченим голосом запитав Мейлі.
Рей змінився в обличчі і, опустивши кісточку для підведення очей, відповів:
– Вони з моєю мамою ворогували в молодості через мого батька. Мені нема за що шкодувати суперницю своєї матері.
Нависла тишина. Мейлі зрозумів, що дозволив собі зайвого розпитуючи в нього про цю жінку. Він мовчки попрямував переодягатися, а коли вийшов, помітив, що парубок вже наклав собі грим у вигляді двох рівних чорних стрілок, що прорізають очі, і зараз поправляв собі зачіску. Мейлі тихенько підійшов до нього і вдаючи, що поправляє збоку на своєму волоссі невеликий червоний циліндр, що тримався на шпильці, посміхнувся тому в дзеркалі.
– Вам дуже личить. Як ви навчилися так добре справлятися з косметикою?
– Ну, у нас кожен сам наносить собі грим, але з першого дня в цирку наді мною працювали гримери, допомагаючи мені правильно одягнути костюм і накласти грим, – пояснював Рей. – Вже потім мене почали вчити цьому ремеслу. Витративши на навчання чотири години, я навчився різному і одного разу розмалював себе як клоун Бенедикт.
– Пха-ха, ви справді нанесли на себе грим клоуна?
– Ага, потім Саманта страшенно буркотіла, відмиваючи мені обличчя і руки, – Рей усміхнувся йому, а після, підвівся зі свого місця, звільняючи його для того. – Сідай. Зараз навчу тебе майстерності.
Мейлі зрадів і сів на його місце, заправляючи волосся за вуха. Рей повернув його в півоберта від дзеркала до себе і кілька хвилин показував різні пухнасті кісточки для обличчя. Дві, зовсім тонкі, були схожі на пензлики для акварелі, які призначалися для нанесення та розтушовування макіяжу на очах. Хлопець пояснив йому для чого потрібні всі види кісточок, і, відразу після того, почав наносити легкий шар пудри та рум’ян на щоки та вилиці партнера.
– Не люблю, коли інші наносять товстий шар гриму на обличчя. Це виглядає настільки потворно і неприродно, ніби перед тобою живі ляльки.
Мейлі, не відриваючи очей від зосередженого обличчя парубка, мовчки слухав його нарікання щодо гриму.
– Можеш не хвилюватись, я не зроблю з тебе клоуна з товстим шаром пудри, як це зробила Саманта на новорічний вечір. – підморгнув йому хлопець.
Дивлячись на його м’яку безтурботну усмішку, Мейлі почував себе жахливо.
– Рей…
– Хм?
– Давай забудемо про те, що сталося вчора, гаразд?
– О, – видав Рей, набираючи трошки пудри. – Забудь. Я не тримаю обіди.
Він радісно посміхнувся:
– Правда?
Рей погладив його по плечу і підніс кісточку до його щоки, м’яко відповівши:
– Правда. Все гаразд.
Юнак милувався іскристим світлом у його очах, що відбивався від яскравих лампочок дзеркала. Чомусь йому не було некомфортно від нанесеного їм макіяжу. Він навіть подумав, що зміг би звикнути до такої процедури, якби її що разу робив йому Рей…
Великий круглий годинник на стінці їх гримерної гучним боєм сповістив про настання довгоочікуваної години: 15:30.
Вже час. Глядачі розсідалися по своїм місцям і їх гучні розмови долинали навіть сюди. Мейлі опустив очі і міцно притис кулачки до грудей. Хвилювання лише на кілька хвилин пропало, але відразу повернулося.
Рей, помітивши, що той знову почав нервувати, взяв його за руки і, присівши навпочіпки, усміхнувся:
– Знаєш, у свій перший виступ я плакав тут же, у гримерці. Мене заспокоювала половина цирку, але я не припиняв лити сльози через страх повного провалу.
Мейлі підняв на нього очі, уважно прислухаючись до слів. Рей стиснув його руки у своїх і спокійно продовжив:
– Тоді… мені вперше представили мою помічницю – Кейсі. Від її ніжних обіймів я одразу ж заспокоївся. Знаєш, що вона тоді мені прошепотіла? “Сяй заради них”. Ці слова… я не відразу усвідомив їх сенс, але, коли вийшов на арену, то все зрозумів. – Рей зазирнув у ясні очі, і з променистою усмішкою промовив:
– Сяй сьогодні заради своєї мами, Мейлі.
Юнак застиг не моргаючим поглядом на ньому. Серце знову забилося у грудях, надаючи впевненості. Мейлі лагідно посміхнувся, міцно тримаючи його за долоні, і відповів:
– Так і зроблю.
Вони попрямували до інших артистів, що чекали початку свого номера з усмішками і тихими перешіптуваннями між собою. Перед великою закритою шторою стояв той голосистий високий чоловік, років тридцяти, якого Мейлі зустрів у перший день знайомства з усіма. На ведучому шоу був червоний, як у Рея, мундир з чорними штанами. Щоправда, його костюм відрізнявся більшою витонченістю та деталями. Всі груди у того були в золотистих довгих заклепках, нагадуючи собою бронежилет. На Норманові також був чорний циліндр, як у Домініка, але у ведучого він був набагато вищим і без червоної стрічки.
– Що ж, побажайте мені удачі, юна пані. – усміхнувся той дівчині, що стояла поруч.
– Тобі не потрібна удача, Нормане, – спокійним голосом промовила Саманта. – Ти впораєшся, як завжди, чудово.
Прозвучала музика, яка оголосила всім гостям про початок вистави. Чоловік ширше посміхнувся до неї і, відсунувши занавіс, з урочистим видом вийшов до глядачів.
Мейлі міг лише чути гучні оплески публіки, яка нетерпляче чекала на початок вистави, і лунаючий всюди гучний голос конферансьє:
– Пані та панове! Хлопчики та дівчатка! Раді вітати вас у цирку “Анархія”. Дорогий Оксфорд! Ми всі чекали сьогоднішню дату так довго! Тож зустрічайте! Найвидатніших артистів Великобританії! Дивовижна і чарівна підкорювачка повітря. Леді Фіона! Прошу на арену!
Мейлі помітив, як до ведучого виходить молода дівчина в білому одязі. Через червону помаду і ніжний макіяж, він не відразу її впізнав у натовпі, якби не вимовили її ім’я, то й зовсім не надав уваги. Довга русява коса Фіони Перселл зараз була зібрана у високий пучок, а по підлозі, слідом, волочився довгий білосніжний шлейф, наче у нареченої. Несподівано до неї підбіг високий хлопець у білому костюмі атлета. Вони взялися за руки, посміхнулися один одному і тільки тоді він відпустив її на арену.
Мейлі прокручував у голові всі обличчя циркових юнаків, яких не раз зустрічав у їдальні або на репетиціях, але його він раніше не бачив. Поки Мейлі був у своїх думках, на нього хтось наштовхнувся спиною.
Артист обернувся і з німецьким, грубим акцентом вигукнув:
– Ох! Приношу свої фибаченя. Я не помітиф тебе.
Дивлячись на нього Мейлі остовпів і довго не знаходив що відповісти, лише мовчки дивився тому в обличчя. У парубка перед ним була гетерохромія. Колір його очей разюче відрізнявся: одне було блакитним, а друге бурштиновим. ( Відсилочка до милої України 🇺🇦) Тільки через пів хвилини, Мейлі прийшов до тями і тихо прошепотів тому:
– У тебе гарні очі…
Він зрозумів, що сказав, тільки коли помітив розгубленість на обличчі іншого. Від сорому Мейлі затулив рота долонями і забігав очима в різні боки, але, коли почув м’який сміх, опустив руки.
– Аха-х! Дякую. Мені такого ще не гофорилі. У тебе теж гарні очі, Мейлі. Успіхів у фистафі.
Мейлі хотів запитатись як його звуть, але хлопець уже відійшов ближче до виходу на арену, дивитися номер Фіони.
Раптом Мейлі потягли за руку. Він злякався, але, помітивши, що то був Рей, заспокоївся.
Його партнер скептично скривився, сказавши:
– Я думав, тобі подобаються мої очі. Невже вже потягло на старшеньких? Дивні в тебе смаки, звісно. Спочатку те, тепер се.
Мейлі з роздратуванням усміхнувся йому, нічого на це не відповівши. Коли ж його повели за собою, він спитав:
– Куди це ми?
– Дивитись початок, звісно. – Рей повів того до невеликої зали з трьома диванами, на яких вже розташувалися місіс Кейсі з Домініком і Ніколь. Усі вони дивилися на великий монітор телевізора перед собою.
Мейлі вперше був тут. Він і не підозрював про це місце і був трохи приголомшений. Рей потягнув його до одного з диванчиків. Коли вони присіли, їх помітили й інші.
– О, гномику. Як справи? – помахала йому дівчина.
Мейлі приємно здивувався побачивши її в ніжній, короткій рожевій сукні з вирізом на грудях і красиво укладеним пишним волоссям. Поруч з її диваном сиділа кучка собак, одягнених у пачки, як балерини, і піджачки з метеликами замість нашийників.
– Ніколь?.. Ти сьогодні дуже гарна. Я тебе не впізнав. – усміхнувся він їй.
– Хах, дякую, – підморгнула йому дресирувальниця. – Твій костюм тобі теж личить.
– Який же ти красень, любий мій! Ви вдвох так гарно дивитесь! – радісно ляснула в долоні місіс Міллер.
– Тс-с, люба, не заважай іншим дивитися виступ Фіони. – невдоволено пробурчав їй Домінік.
– Гаразд-гаразд. – жінка з невеликими кучерями зручніше всілась на своєму місці, заправляючи чорну спідницю.
Мейлі звернув увагу на екран. Навколо було темно і лише один прожектор висвітлював арену де кружляла під куполом дівчина в білому. Перебуваючи на великій висоті, та, обмотувала свої довгі ноги в білі полотна і зривалася головою вниз. У Мейлі завмирало серце, коли він спостерігав за дівчиною, що ні на мить не вагалась.
Фіона явно не відчувала страху чи дискомфорту. Здавалося, вона любила літати так само, як птахи у небі. Єдиним її страхуванням зараз були величезні полотна. Вона зірвала з себе довгий шлейф і легко, як пір’їнка, злетіла у повітря, тримаючись за кінці полотен.
Під куполом вона перекручувалась через них ногами, роблячи сальто та шпагат у повітрі. Потім, обвила навколо своєї тендітної талії полотно і, розкручуючись, упала вниз – глядачі ахнули! Але за метр від арени вона різко зупинилася і, з грацією лебедя, опустилася на ноги.
Мейлі пригадав як перелякався за неї на останній репетиції і усміхнувся.
“Наскільки ж вона неймовірна”.
Гімнастка кружляла по арені, розправивши полотна в руках, затім, знову підіймалася під купол. Фіона почала розгойдувати ногами полотна, поки ті не почали кружляти навколо арени разом з нею. Розправляючи руки під час польоту і тримаючись лише обмотаними в полотна ногами, вона зробила шпагат і зняла з однієї ноги тканину.
Секунда, – і з трибун долинув стривожений зойк. Дівчина ринулась вниз, розправивши руки як ластівка, з однією ногою заплутаною в полотні.
Поки інші спостерігали за дівчиною, ніхто й не помітив хлопця, що вийшов на арену. Той упіймав її на руки.
“Ох, так вони партнери…” – Мейлі тільки зараз зрозумів, що весь цей час, затамувавши подих, не моргаючи, спостерігав за нею. Він зітхнув з полегшенням, але відразу стало ясно, що це ще не кінець.
Трибуни аплодували. Заграла спокійна романтична музика. Вони притулилися чолами, дивлячись один одному в очі. Пара міцно узялася за руки, іншими ж трималися за полотна. Їх повільно підняли. У повітрі ті, розхиталися і випрямили свої руки, тоді опустили їх і взяли один одного за ноги.
Утворюючи коло, вони кружляли над ареною. Несподівано Перселл відпустила руки і мало не впала, але її партнер утримав її однією рукою за талію. Публіка була зачарована ризиком та красою цього номера. Фіона, подібно до балерини, схопилася за свою ногу і високо її підняла. Парубок підтяг її і вони разом обвили себе в полотна. Не зводячи очей один з одного, повітряні гімнасти міцно обнялися і відпустили полотно, вихором падаючи вниз.
Вони зупинилися посередині полотен. Дівчина обхопилася руками навколо шиї партнера й повисла на ньому зовсім без страховки. Той, нахилившись уперед, підняв ноги і зробив шпагат. Під оплески публіки Фіона, раптом, опустила руки. Одне полотно відокремилося від іншого. Перселл відлетіла на ньому, однією рукою тягнувшись до любимого. Вони схопилися за долоні. Повітряна гімнастика відокремилася від свого полотна і кружляла обійнявшись з хлопцем. Під овації глядачів пара поцілувалася. Але в цей момент гімнаст, раптом, зірвався…
Але Фіона утримала його за руку. Звисаючи і тримаючись лише однією рукою за руку дівчини, хлопець кілька разів перекрутився, обмотав собі ноги і опустивши руку, полетів униз. На самому низу полотно втримало його. Дівчина продовжила виконувати трюки у повітрі, поки теж не зірвалася і розкручуючись на полотні, не опустилася в руки юнака. Вони, важко дихаючи, дивилися один одному у вічі, а тоді, схопили руками полотна і зірвали їх. Ті білою хмарою накрили всю арену.
Трибуни для глядачів вибухнули гучними оваціями. Мейлі находився в потрясінні від їхньої майстерності.
“Скільки ж потрібно витратити часу та сил на цей номер? Вони… явно довіряють один одному”.
Прожектора згасли. На арену вийшла Саманта. Мейлі підмітив, що вона була з напарницею. З нею була молода світловолоса жінка. Костюми у них були у східному стилі, – відверті та спокусливі, як у султанових танцівниць. Половину їх обличчя, так, що було видно лише очі, закривали темно-зелені тонкі ткані. Їхні довгі тюльові спідниці були того ж кольору, з глибокими розрізами з боків, що оголювали ноги, а ліфи без бретельок. Вони танцювали з товстими удавами на плечах, майстерно вигинаючи спинки і скоренько і грайливо похитуючи стегнами з яких звисали блискучі паєтки.
Мейлі стало ніяково. Він обернувся до свого партнера, що сидів поруч, але здивувався, помітивши, що той заснув.
– Пане? Агов, прокидайтеся. – він почав тормошити того в плече.
“Як він примудрився заснути перед виступом!?”
– Мейлі, нехай лежить, – посміхнулася йому Кейсі. – Рей завжди засинає під час виступів інших і прокидається, перш ніж Саманта повернеться всіх перевірити.
– От безвідповідальний слимак… – невдоволено зиркнула на того Ніколь. – Якщо тебе помітить Саманта, тобі хана.
– Якщо ти не прикриєш свого рота, то хана буде тобі. – позіхаючи, пригрозив їй Рей.
– Ах ти… – Ніколь хотіла підвестися з дивана, але її посадила назад місіс Міллер. Поклавши на її плече руку, жінка нарікнула:
– Діти, заспокойтеся. Скоро буде твій вихід, Ніколь. Будь ласка, підготуйся.
– Дообре… – простягла та і, підкликаючи своїх собак, зібралася йти, але на прощання махнула Мейлі. – До зустрічі, гномику.
– Хай щастить! – він помахав їй у слід і повернув голову до екрану телевізора. Там якраз закінчувала свій номер місіс Коулман зі своєю великою тигрицею.
Як і Саманта, жінка була одягнена надто вже відверто… коротка пишна чорна спідниця і червоний корсет з глибоким декольте, підкреслював її дивовижну талію і великі груди. А колготки в сіточку без зайвих слів, робили приборкувачку тигрів – справжнюю серцеїдкою.
Червоні губи цілували у великий мокрий ніс дику кішку.
Під команду: “Ап!” Ру-ру, перестрибувала через великі, встановлені на арені, кільця, затім, грайливо перекручувалась по підлозі і закидала на Роуз свої величезні лапи або опускала перед нею голову, ніби поклоняючись своїй чарівній господині.
Після цього номера на арену вийшла Ніколь зі своїми чотирилапими друзями. Зал заповнився радісними викрикуваннями та посмішками дітей, що показували на арену пальчиками.
Двоє собак по команді почали петляти під ногами дівчини і вставати на задні лапи, танцюючи перед своєю юною господинею. Зал з кожною хвилиною все більше наповнювався сміхом та оплесками дітей і їхніх батьків. Собаки котили котушки, перестрибували один одному через спинки, та робили “паровозик” і “пірамідку”. А під команду “співати”, завивали собачі серенади, на втіху величезній публіці.
Мейлі посміхався, спостерігаючи за нею. Було видно, наскільки дівчина любила свою професію.
Як тільки за величезною шторкою зник останній кудлатий хвіст, Норман вийшов до глядачів оголосити номер повітряних акробатів. Мейлі зрозумів, що це буде Джастін зі своєю родиною.
Прожектора висвітлили високий купол, де дівчина в чорному блискучому костюмі, тримаючись зігнутими ногами за трапецію, підлетіла до трапеції братика і схопила того за руки. Джастін, відірвавшись ногами від трапеції, полетів услід за нею. Акробатка розхитала його і відпустила руки, тоді Джастін зробив у повітрі сальто назад і схопився за іншу трапецію.
Мейлі згадав як уперше побачив їх у повітрі і наскільки вони надали йому тоді впевненості у собі.
Риженька Джинджер піднялася на ноги і, розгойдуючись на трапеції як на гойдалці, зістрибнула на трапецію свого брата. Вони переглянулись. Юна акробатка, розправивши руки, нахилилася вперед, ніби збираючись падати, але без парашута… Глядачі скрикнули. Але артистка одразу ж схопилася руками за нижню трапецію, змусивши всіх спокійно зітхнути. Притиснувши ручку зігнутими колінами, вона випростала руки і, розгойдуючись, чекала, поки партнер схопить її. Джастін підстрибнув, і на секунду здалося, що він не зловить рук сестри, але він встиг схопитися.
Пара акробатів підстрибнула і приземлилася на велику трапецію, де чекали їхні батьки. Тато хлопчика підняв його. Джастін став ногами тому на руки. За секунду батько підкинув його і Джастін зробив подвійне сальто вперед і схопився руками за трапецію, що розгойдувалася внизу. Дівчина разом із батьками розгойдали велику трапецію, а тоді вона зістрибнула і схопила брата за ноги. Глядачі зааплодували їм. Джинджер перекрутилася через витягнуті руки, зробила шпагат і, тримаючись братові за ноги, повисла вниз головою. Її підхопили і вона відокремилася від іншого розгойдуючись у повітрі поки її тримала за руки жінка, що звисала вниз головою – яку Мейлі знав як місіс Гібсон.
Несподівано, Джастін зіскочив з трапеції на вишку і взяв звідти довгу палицю, з якою мав намір перейти на інший бік. Мейлі уважно спостерігав за ним і, коли інший дійшов до середини каната, він відразу ж помітив, як зблідло у Джастіна обличчя.
“Щось не так?.. Чому він зупинився?”
Від раптового крику з зали Мейлі підірвався на ноги. Вузол каната розв’язався і хлопчина на ньому полетів каменем до низу, ось тільки, вже не на страхувальні сітки.
“Джастін!” – Мейлі відчув як стислося від страху серце.
На щастя, той встиг зреагувати і вхопитися обома руками за кінець каната, от тільки, він боляче вдарився боком об величезну вишку. Коли з трибун долинуло ще кілька переляканих вигуків, Джастін вирішив імпровізувати і, розхитавши канат, зробив на ньому кілька простих трюків, таким чином заспокоївши половину зали, мовляв: так все й було задумано.
– Йому треба допомогти! – вигукнув Мейлі, що поспіхом обернувся до виходу, але його одразу ж схопили за руку.
– Вийдеш зараз на арену і твоє життя тут одразу ж закінчиться. – з явною погрозою, попередив того Рей.
Мейлі підібгав губи.
– Но..!
– Цирку не можна переставати виступати навіть попри втрати.
Мейлі хотів поспорити, но, почувши гучні оплески, глянув на монітор. Публіка почала голосно аплодувати. До Джастіна підлетіла на трапеції молодша сестра – Джинджер і, поки їхні батьки відволікали публіку на себе, швиденько повела брата залаштунки.
– Сьогодні явно не його день. – з прикрістю зітхнув Рей. – Упевнений, той, хто закріплював канат, залишиться сьогодні без роботи.
Мейлі з тремтінням у руках повернув до того голову. Рей, як ні в чому не бувало, сидів спокійно на дивані, коли всі інші були перелякані до смерті.
– Господи Боже! – вигукнула Кейсі. – Який жах… Сподіваюся, він серйозно не постраждав…
– Я побіжу перевірити. – попередив її Мейлі і, відсмикнувши руку від Рея, попрямував до закулісся.
Джастін сидів на табуретці і з болем кусав губи, поки містер Бреккем накладав йому на ногу марлеву пов’язку.
– Як він!?- підбігши до них, запитав Мейлі.
– Нічого серйозного. Лише садина на коліні, – відповів чоловік у халаті. – Но жити буде.
Джастін, побачивши його, всміхнувся і спокійно відповів:
– Не хвилюйся, Мейлі. У мене були травми і гірші, а це —справжнісінькі дрібниці.
Мейлі з нервів вкусив себе за нижню губу:
– Дрібниці? Ти міг розбитися на смерть!
Гібсон затих, но вже через пів хвилини підняв опущену голову і попросив лікаря:
– Можете… залишити нас?
Містер Бреккем коротко кивнув:
– Після вистав попроси батьків привезти тебе до мене на детальніший огляд.
– Звичайно.
Чоловік підняв очі на іншого і, зібравши все приладдя в аптечку, сказав:
– Бережи себе під час виступу, Мейлі.
Той мовчки провів його обтяжливим поглядом, після чого сів навпочіпки та взяв Джастіна за руку. Не встиг він і рота відкрити, як інший спитав:
– Ти ж… мене по-справжньому не любиш?
Душу Мейлі почала гризти глибока вина, коли він тихо відповів:
– Вибач мені, Джастіне.
– Навіщо ти тоді сказав мені…
– Мені не слід було тоді заганяти тебе в оману… Це лише моя вина. Ти можеш і не прощати мене, але я правда дуже шкодую за свій вчинок…
– Все гаразд. – Гібсон безтурботно посміхнувся йому. – Чесно кажучи, я й не сподівався тоді ні на що. Але твоя відповідь дала мені надію.
Мейлі кусав губи, але сльози зупинити так і не зміг.
– Пробач, Джастіне… мені шкода, але дехто вже забрав моє серце і я-…
– Це Емілі?
Він промовчав, тому хлопчак розуміюче кивнув:
– Я буду тільки радий залишитися твоїм другом.
Мейлі шморгнув носом і, розтираючи рукавом сорочки очі, підійшов до нього і міцно обійняв.
– Дякую, Джастіне. Ти найкращий друг у світі…
▪️▫️▪️▫️▪️▫️
Мейлі зайшов до оглядової кімнати зовсім спустошеним і заплаканим. Місіс Міллер, побачивши його охнула, і підбігла вхоплюючи його за щочки, але Мейлі прибрав її руки і з гнівом глянув на свого партнера.
– Це ти зробив?
Рей повернув до нього голову і з байдужістю дивився в обличчя. Юнак стиснув кулаки, вигукнувши:
– Чого ж ви мовчите!? Відповідайте!
З іншого дивана почувся приглушений смішок:
– Пх, схоже, твої дітлахи, Кейсі, ні дня не можуть без сварок. – Домінік зітхнув. – Я ж казав тобі з ним не зближуватися, Мейлі, але ти все робиш по своєму… Так само як і з пророкуванням…
– Ходімо, любий… – кидаючи схвильовані погляди на молодшого, покликала чоловіка Кейсі. – Незабаром наш вихід.
– Добре, люба. – усміхнувшись, Домінік підвівся і поцілував її у щічку.
– Мейлі, – звернулася до нього перед тим як йти, жінка. – Прошу, не треба сваритися. Незабаром і ваш вихід.
– Удачі вам. – сказав їм у слід Мейлі.
Як тільки пара пішла, він підійшов до дивана і прямо спитав:
– Навіщо ви це зробили?
Рей глибоко зітхнув і з незадоволеним і розгніваним обличчям промовив:
– І ти туди ж. Чому всі вічно скидають провину на мене? Наче я магніт для нещасних випадків.
Мейлі з силою стиснув кулаки і кинувся на нього, викрикнувши:
– Досить прикидатися святим, Рей!!
0 Коментарів