Частина 10: Мішень

Ранком Мейлі весело мчав з їдальні до трейлера, у якому з порогу вигукнув:

– Пане! Я приніс вам снідано-о! А! – повз нього, зі швидкістю випущеної кулі, майнуло щось маленьке, але довге, цим і злякавши. Руки з тацею затремтіли. Тарілка супу на ній перекинулася, і весь вміст розлився. Мейлі розвернувся і побачив, куди прилетів предмет. Над обіднім столиком висіло якесь коло… Щось воно йому нагадувало.

– Ну от, знову я не поїм.

– Вибачте, але… Я розлив суп по вашій вині! – Мейлі відклав піднос і з цікавістю показав собі за спину.

Простеживши за вказівкою пальця, Рей хмикнув:

– А, я кидав дротики. З нудьги я іноді вигадую розваги. Ось тільки… самому грати зовсім не весело, – несподівано він кинув на Мейлі уважний погляд, від якого в другого пішли мурашки по шкірі. – Пограємо?

– Я не вмію.

– Тут немає нічого складного. Навчити?

– Але… мої руки.

Рей опустив очі на його бинти і відвернувся до ліжка, нарікаючи:

– Якщо болить, то не напружуй руки. Навіщо ти приніс сніданок? Я ж не просив.

«Я хотів догодити хоч раз…» – покрутивши долонями, Мейлі стис пальці і глянув тому в спину, з упевненістю промовивши:

– Все в нормі. Мені вже нічого не болить. Та й пальці залишилися неушкодженими. Навчіть мене грати, прошу!

Рей обернув до нього голову і повеселішав на очах. Він простяг дротик, і лише тоді Мейлі зміг як слід розглянути, наскільки гострий у того наконечник.

– У тебе хороший зір? – не міг не запитати хлопець, поки молодший розглядав у руці дротик.

– Я його не перевіряв, але не скаржуся. Бачу все достатньо чітко, навіть з не малої відстані.

– Прекрасно.

Несподівано юнака обернули за плечі. В очі кинулося коло, що висіло на стінці, з чорно-білих і зелено-червоних позначок, котрі нагадували довгі трикутники з певною кількістю цифр.

– Почнемо зі стійки. – застеріг праворуч від руки, Рей.

Мейлі помітив як той просунув між ніг свою ступню, і розсунув ними ноги.

– Якщо ти правша – вистав праву ногу вперед та перенеси на неї вагу. Шкарпеточку тримай боком, паралельно від дошки. Таким чином тобі буде легше тримати рівновагу, – легким рухом він підняв його праву руку з дротиком. – Зігни її в лікоть. Візьми до уваги вагу дротика та сконцентруй погляд на цій різнокольоровій дошці, – Рей приклав долоню до його грудей. – Зроби глибокий вдих… і видих. Забудь про все. У тебе зараз лише одна ціль – і вона перед тобою.

Від усіх цих дотиків… У середині Мейлі щось кричало. Він стримував емоції, аби ті не вирвалися назовню, але тіло зрадницьки напружувалося і дрібно тремтіло…

«Не легко зосередитися на чомусь, коли ти шепочеш мені на вухо. Я не можу все до кінця засвоїти, адже все, що вловлюю, — це тепло твого дихання та тіла…»

– У тебе сильно б’ється серце.

«Ще й як…»

– Не бійся, якщо не попадеш, тут усе рівно немає живої мішені.

«Ох, тепер він насміхається наді мною?»

– У нас з тобою по 12 дротиків. Кожен кидатиме по черзі, через три рази. Під час кидків будемо підраховувати очки. Все ясно?

– Так…

– На арені не так уже й важливо, куди ти потрапиш, адже головне — не в мішень. – на останньому слові він не упустив нагоди нахабно посміхнутися гравцю-початківцю, від чого той скорчив незадоволену моську. – У цьому виді гри ми повинні досягти мішені або її секторів. Чорні та білі смуги запам’ятати найлегше: завдяки їм ти підраховуєш, скільки здобув очок. — Рей став перед Мейлі і вказав двома пальцями на перший, не від середини, а з верхньої частини кола з червоними та зеленими секторами:

– Потрапиш у кольори цього кільця — отримаєш подвоєння очок (×2).) – він перемістив пальці у внутрішнє кільце, на ті ж кольори. – У цих межах на тебе чекає потроєння твоїх очок (×3). Потрапиш у зелений кружок — отримаєш +25 очок. Ну і найголовніше…- Рей тицьнув пальцем у центр дартсу. – Це яблучко (Булл +50).

Мейлі занервував, дивлячись на червону цятку.

– Я не-

– Звичайно, не зможеш, ще й з такими руками. – перебив парубок, з насмішкою ховаючи руки за спину. – Але ти можеш зібрати непогані бали в інших полях. Твоєю мішенню може стати будь-яка частина кола. Тільки обери ціль.

– Добре. Я зрозумів.

Рей ширше усміхнувся й відвернувся до підвішеного кола.

– Багато хто вважає дартс звичайною грою, але це більше, ніж гра: для когось це мета в житті, спорт, робота, улюблене заняття. Саме для мене це — чудовий спосіб зайняти себе чимось цікавим та потренувати свою уважність, не виходячи з дому. – він повернувся обличчям до партнера. – Цей вид спорту є одним із національних у Великій Британії і, на даний момент, є моїм найулюбленішим, – Рей відступив у бік від дошки і, змахнувши рукою, запросив починати того першим. – Не кидай одразу, спершу добре прицілься.

– В мене питаннячко – відгукнувся Мейлі, вставши в стійку.

– Запитуй.

– Що буде, коли я перевищу вас у балах?

– Хах, це навряд чи станеться.

– А якщо мені пощастить?

– Тоді проси, що хочеш.

Мейлі не зміг втримати широку посмішку, подумки сумуючи:

«Я хочу тільки одного, але не можу так просто попросити тебе про це…» – він перевів погляд від дошки на Рея. – «У такому разі… я знаю, що попрошу».

– Бачу, ти досить впевнений у собі. Сподіваюся, сьогодні ти покажеш себе не тільки мішенню.

Інший зціпив зуби, тоді, вдихнувши й видихнувши, почав націлювати дротик у потрібну зону. Злегка замахнувшись, він різко вигнув руку зі зігнутого становища й кинув дротик, який прилетів у зовнішнє, чорне поле.

– 10 очок. Досить добре для початку. А тепер спробуй кинути ще ближче. – настановлював його Рей.

Мейлі помітив його веселу усмішку. Таку посмішку, без сумніву, мали ті типи людей, яким подобалося спостерігати за дією гри або грати в неї. Коли він відірвав погляд від Рея, то не встиг сконцентрувати увагу на наступній цілі, як рука вже зробила кидок навмання.

Ця необережність коштувала йому очок, адже його дротик потрапив у… початковий дротик.

– Тобі не зараховуються очки.

– Бодай його..! – з розпачем тупнув ногою він.

– Не гнівайся, таке трапляється. Пам’ятай, що я тобі казав.

– І що ж?

– Тут немає живої мішені, є тільки ті, завдяки яким ти виграєш.

«Виграю…» – Мейлі зосередив очі на цілях. Підшукавши потрібний сектор, він замахнувся і…

– Потроєння очок. Ну треба ж. Ти далеко просунувся.

– Хах… Навряд це так…

– Не вигадуй, – Рей підійші встав на його місце. – У тебе 30 очок! Для новачка це хороший початок. Ти швидко вчишся, – він дістав з кишені толстовки один дротик і почав прицілюватися лівою рукою, заплющивши око, що вразило молодшого. – Для тебе достатньо трьох кидків або п’яти раундів, щоб звикнути і навчитися всьому.

Мейлі слухав його похвалу і не вловив момент, коли той запустив свій дротик.

– На репетиціях у тебе гарна витримка, – Рей узяв в обидві руки по дротику. – І під час обертання ти вловлюєш те, що хочеш побачити. – він замахнувся і кинув другий, відразу за цим і третього дротика.

«Чи означає це… що він помічав мій погляд, коли я намагався фокусуватися на одному ньому!?»

– Знаєш, Мейлі, я не проти, щоб на репетиціях ти концентрувався на мені, – він узяв того за долоню, від чого новачок зарум’янився. – Але під час гри зі мною, – хлопець показав на нього пальцем і відвернув ним того за щоку. – Пам’ятай, що я не твоя ціль, і не дивись на мене так.

Варто було його очам вловити коло, і вони миттєво розширилися.

– Це ж… ви… в… я…

– В яблучко! – засміявся Рей.

На дошці, окрім трьох попадань, було ще три… У центр кола, в зелений кружечок ближче до центру, і в червону зону потроєння очок.

– Зачекайте… Так тепер у вас…

– Так. 225 очок, – з усмішкою підрахував Рей, виймаючи з толстовки ще три дротики.

– За три кидки… Так багато… – Мейлі був готовий гризти нігті від обурення. – Нечесно! Я вперше граю! Ви могли б мені піддатися!

–  Піддатися? – Рей задумливо скривив кутик губ, жонглюючи дротиками в руках. – Але тоді буде не цікаво.

– Не цікаво – це коли натренована людина виграє тебе з першого ж раунду! – насупився Мейлі. – Ви… спеціально підбадьорювали мене, щоб я не турбувався про те, що і так програю?

– Хах, ти мене розкусив. Лови! – парубок кинув йому дротик, потім і другий. – А тепер кидай мені їх назад! Швидше!

– Ви несправедливо граєте! – продовжив свій монолог той, кинувши йому спочатку один, потім і інший дротик.

– Ти все ще можеш набрати більше очок, ніж у мене, – знову кинувши йому в долоні по дротику, підмітив Рей. – Тобі варто тільки сильно захотіти, і ти можеш навчитися навіть жонглювати!

– Неможливо! З вами неможливо грати! – хмурячи брови, Мейлі одним махом перекинув напарнику назад його дротики.

– Хочеш кинути навчання? Агх..! – Рей вколов палець об наконечник.

– Пробачте… Я просто… – він забрав у нього з руки дротик. – Хочу виграти.

– Тобі не потрібна перемога, – зітхнув Рей, сховавши долоні в кишені. – На мою думку, досвід у чомусь новому – ось що тобі потрібно.

Юнак мовчки опустив голову.

– Не можна здаватися після першої ж спроби, – скуйовдив тому волосся Рей. – Ти можеш краще, і… Нехай, я згоден. – він кинув йому в руки два металеві дротики, підморгнувши. – Я постараюся тобі піддатися.

Мейлі посміхнувся напарникові:

– Піддавайтеся якомога більше.

– Ха. Не обіцяю.

Мейлі повернувся до колеса, з вдихом підняв руку, і з видихом… кілька разів провів стержнем у повітрі, краще націлюючись, і тоді…

– Шістнадцять, дванадцять, та сектор подвоєння… Це ж означає… що в мене п’ятдесят шість очок!? – зрадів юнак. Поки він роздумував над чимось, Рей уже встиг раз за разом кинути дротики…

– Шість, сім і вісім, – з усмішкою оголосив Рей.

«І чому тут радіти? І їжаку ясно, що він спеціально потрапив за послідовністю… Не розумію, в чому сенс продовжувати гру…»

– Не підведи! – кинувши тому ще кілька дротиків, підморгнув Рей.

«І все ж… раз йому подобається, то і я не кину грати».

– Ага… – він почав готуватися до останнього кидка, але руку перехопили.

– Ти надто напружений, це видно — що зараз, що на тренуваннях, – хлопець накрив рукою його долоню й направив її трохи вище. – Рука від ліктя до плеча має бути рівною. Не опускай лікоть, тримай прямо. Піддайся ще трішки вперед, – він трішки нахилив його в спині. – Давай зробимо це разом? На рахунок три… Раз.

З прискореним серцебиттям Мейлі розімкнув губи:

– Два…

– Три! – вони одночасно вирівняли руки, випустивши дротик.

– Він… попав! – Мейлі не міг у це повірити.

– Хм, я цілився у червоний Булл-ай, але, схоже, ти хотів потрапити саме у зелене коло?

– Так… Так! У мене вийшло! Спасибі вам!

– Це ще не перемога, тому вперед. Далі ти сам.

Мейлі закивав. Його останні два кидки вийшли непогано, а от Рей, на останньому дротику, як зауважив Мейлі, навмисне кинув в одиницю, хоч до цього цілив у потроєння.

Тепер настала черга підрахувати очки за третім раундом.

«Дев’ятнадцять, чотирнадцять… Тридцять три. Помножити на три… Дев’яносто дев’ять?»

Після нього Рей зробив три кидки по цілях — 18, 3, 5.

Наступні кидки були вирішальні. Мейлі похнюпився. Він чудово розумів, що всіх його очок все ще мало. Рей помітив його зіпсований настрій і придумав дещо цікаве: він відійшов до столу, де була миска з фруктами, і взяв з неї яблуко. Повернувшись назад, він став поруч із дартсом.

– Пропоную полегшити тобі ціль, – парубок підкинув і, зловивши яблуко, приклав його до дошки. – Якщо потрапиш у нього раз — отримаєш 50 очок, якщо двічі — 100. Якщо всі три — тоді 150.

– Що-о!?? Але ж це… нечесно!

– Як і бути профі у грі, – з лисячою усмішкою зізнався Рей.

– Але… що, якщо я потраплю вам у руку?

– Буде боляче, – з ноткою веселощів хмикнув той. – Проте я довіряю тобі.

Мейлі розгубився на деякий час, потім зі світлою усмішкою твердо кивнув йому.

Перший кидок, на щастя, не зачепив хлопця, але й цілі теж… Другий потрапив по сектору подвоєння.

– Так не піде… – Рей, почав злитися, стискаючи яблоко в руці. – Цілься нарешті в мішень! Чи ти осліп!?

– Я намагаюся! – випалив він. – Але в мене не виходить! Я не можу… Я нервую… Відстань надто велика…

– Не вигадуй відмовки! Просто потрап у чортове яблуко! Я вже полегшив тобі ціль!

– Не буду! – Мейлі замахнувся і кинув об підлогу дротик: у того відірвався хвостик. – Я не такий майстер, як ви! Я – лише нікчемна мішень!

У вагончику запанувала тиша. Мейлі тільки зараз зрозумів, що наробив. Витерши сльози, що стікали доріжками по щоках, він сів на паркет і зібрав уламки дротика.

– Вибачте, я… піду вимию підлогу від яблучного соку…

– Угх, – Рей з видихом підійшов, простягнув тому руку і допоміг підвестися. – Ти нагадав мені мене, коли я вперше навчався тут. – він розстис йому долоню і, прибравши поламаний дротик, замінив на новий. – Знаєш, яку техніку застосовував мій дядечко, щоб зробити з мене професіонала? – Рей зробив два кроки назад, притулився спиною до колеса, а тоді…поклав яблуко на голову.

Мейлі, зрозумівши натяк, у потрясінні вирячився на нього.

– Ви…серйозно зараз?.. З самого початку, як тільки ви почали навчатися, вашими мішеннями…

– Спочатку мішенню ставали звичайні артисти. Моя мета полягала в тому, щоб не зашкодити їм. Але я не справлявся із завданням.

У Мейлі розширилися очі.

«Він же не… не…»

– Мій перший вихід на арену теж був провальним. І тоді… дядько підключив до моїх тренувань асистентку.

– Ви про…

– Кейсі не боялася, що я її пораню, і казала, що я можу помилятися, нічого страшного. От тільки я боявся зачепити її. – Рей обхопив руками боки дартсу так, щоб зашишилися тільки дві цілі, — він і яблуко. – Страх і рухав мною весь цей час, не дозволяючи помилитися, і якщо ти думаєш, що кидки легко мені даються, то це не так. Я більше не потраплю ні по одній людині.

Мейлі вислухав його з перехопленим диханням. Йому ніколи й на думку не спадало, що тому довелося пройти, аби досягти успіху.

– Ось тому… – видихнув нарешті він. – Я і довіряю вам.

Рей кивнув з посмішкою:

– Кидай, але, будь ласка, не в очі.

– У них точно не потраплю, – застеріг Мейлі. – Вони мені подобаються. – з глибоким видихом він націлився і піддався вперед. Серце застукотіло барабаном. Дротик за секунду встромився в ціль, і… краплі яблучного соку капнули на щоку хлопця.

– Ви в порядку? – стурбувався молодший, підбігаючи до нього.

Рей розплився в посмішці і зааплодував:

–  В яблучко! Вітаю!

– Але я мав потрапити саме в Булл.

– Нічого. Наступного разу потрапиш.

– Ото вже ні. Відтепер я терпіти не можу дартс.

– Ахах, а я його люблю. – Рей зняв з голови яблоко, відкусив, та зробив кілька кроків від кола. Замахнувшись, він запустив через плече дротики, тричі поціливши у…

– Так не чесно!! – вибухнув криком Мейлі. – Ви спеціально потрапили по центру!?

Рей, жуючи за обидві щоки, лиш висунув язик.

– Ви нестерпний! Я більше не гратиму з вами ні в які ігри!

– Якби виграв, що б забажав? – парубок оминув його попрямував дартсу і почав знімати та ховати в коробочку всі дротики.

– Нічого. Моє бажання вже здійснилося, – він розтягнув губи в посмішці, підходячи до хлопця та відібрав тому з рук яблуко. – Ви побували на моєму місці. – відкусивши, Мейлі кинув те у руки розгубленого Рея.

▪️▫️▪️▫️▪️▫️