Частина 5: Страх

Переодягнувшись у сухий одяг, вони зайшли всередину цирку. Там вони побачили, що всі вже давно розпочали розминку перед основним тренуванням: робили силові вправи, сідали на шпагат, ходили на руках чи робили мостики. Окремо близько шести чоловік з персоналу займалися встановленням страховок. Вони розбились по парі і закріплювали сітки безпеки, троси та інші мотузки.

Високо, під самим куполом, літали білі голуби. Слухаючи команди, котили котушки собаки.

– Таки, прийшли? – з докором у погляді, до них підійшла чорнява дівчина в сірих спортивках.

– Не починай, ми застрягли в душовій, тому що дехто не хотів митися. – відводячи від неї очі, пробурчав Рей.

Подивившись на Мейлі, Саманта стала чекати на пояснення.

– Ну, я… – не знаючи як виправдатися, він опустив голову. – Вибачте, пані Саманта, такого більше не повториться!

– Добре, але ти повинен знати, що спізнюватися на репетицію у свій же перший день не добре. Тому ви затримаєтеся на додатковий час. Зрозуміло?

Піднявши голову, Мейлі кивнув, краєм ока помітивши несхвалення на обличчі свого партнера. Нахмурившись, той схрестив руки. Не бажаючи більше вислуховувати настанови кузини, той попрямував до інших учасників.

– Ах, так, – вдавши, що не помітила відхід Рея, вона підійшла ближче до Мейлі і посміхнулася. – Я підготувала для тебе костюм. Ми, здебільшого, не переодягаємось у них під час тренувань, але мені потрібно щоб ти його приміряв, для припасування під твій зріст. – махнувши рукою, вона покликала його пройти з нею за лаштунки.

Вони підійшли до металевої вішалки на коліщатках, напханою різнокольоровим одягом. Саманта зняла білу, вікторіанську сорочку в чорну смужку з широкими рукавами в кружевах та пишним комірцем. Наверх сорочки йшла білосніжна камізелька, в яку був вшитий з пояса, трикотажний шлейф. Потім, червоні легінси.

Розглядаючи все це диво-дивне, Мейлі спантеличено запитав:

– Я…виступатиму в цьому?

– Так, звичайно. – Саманта трохи під правила рукою довгий шлейф. – Можливо, треба буде вкоротити його… До тебе костюм носила дівчина на ім’я Беатріс — колишня напарниця Рея, проте, вона пішла з цирку.

– І чому вона пішла? – поцікавився Мейлі.

На обличчі у іншої появилося роздратування:

– Над нею дехто знущався, тому вона і пішла.

– Дехто… Хто це? – йому захотілося розпитати по більше про звільнення тієї дівчини, але, бачачи, що Саманта не була в настрої обговорювати її, він не став цього робити.

Отримавши в руки всю цю дивну купу одягу, Мейлі, за її вказівкою, подався до гримерної. Дорогою він розминувся з трьома дівчатами, що з цікавістю поглядали на нього. Кокетливо посміхаючись, вони тихо щось шепотіли один одній на вухо.

Після того випадку, коли його сплутали з дівчинкою, йому здавалося, що багато хто ще не прийняв того факту, що насправді він хлопчик.

▪️▫️▪️▫️▪️▫️

– Ти не збираєшся репетирувати? – запитала Саманта, невдоволено спостерігаючи за кузеном, який, підклавши руку за голову, розташувався на підвісній сітці для підстрахування акробатів.

– Потім, – коротко відповів він. – Чого пристала?

– Ти і так спізнився, ще й лежиш без діла, може вже почнеш як усі, тренуватися?

– Я почну коли ти стулиш пельку. – грубо видав той.

Саманта мовчки пропалювала його поглядом, доки парубок перед нею не почав підніматися з сітки.
Спершись на мотузки руками, він спитав:

– Коли ти вже даси мені спокій, га? – Рей глянув на Саманту з неприкритим роздратуванням.

– Тоді, коли ти поводитимешся відповідно. Перестань постоянно спізнюватися, спати де попало, і не підводь свій колектив.

-Тоді і ти перестань поводити себе як матуся.

– Як ти мене…

– Е-мм… я перевдягнувся, що далі?

Поки вони гризлися поглядами, до них повернувся Мейлі, який, сховавши руки за спину, слухняно чекав на подальші вказівки.

Нарешті вони обернулися, звернувши на нього увагу. Їхні обличчя відразу ж змінилися, побачивши хлопчину, що вийшов до них. Вони оглядали його мало не з хвилину, поки першою не озвалася Саманта:

– Хм-м, треба ж, на тобі навіть старий поношений костюм виглядає добре. – підійшовши ближче, вона намотувала кола навколо нього, розглядаючи: чи нічого не стирчить і не висить.

Поки вона поправляла шлейф і підтяжки на костюмі, за її спиною, зі складним виразом на обличчі, до Мейлі придивлявся Рей.

– Все добре тримається, тільки, як я й казала, треба буде підняти трошки шлейф, він за довгий для тебе. А так, тобі й справді прийшлось за розміром. – вимірюючи на око, вона підгинала поділ.

Помітивши новачка в цирковому одязі, до них підійшли й інші артисти, теж оцінити його зовнішній вигляд.

– Вау! Мейлі, ти просто лялечка в цьому… Ой, кхм-кхм, я хотіла сказати: лапусик. – поправилась Роуз. Світловолоса блондинка стояла в темному спортивному костюмі, застібка якого була розстебнута на оголених грудях до непристойності глибоко.

– Треба ж, він змінився в обличчі, не впізнати прям. Виглядаєш приголомшливо, юначе. – похвалив його Норман – високий голосистий чоловік.

– Мейлі! – до нього притулилася маленька по зросту, світловолоса Емілі. Міцно обхопивши його руками, вона глянула на нього сяючими очима, ніби не бачила вічність.

– Емілі… Привіт. – він погладив її по голові, намагаючись не зіпсувати двох, красиво заплетених хвостиків.

– Я так скучила за тобою! Дуже-дуже! – усміхаючись, вона притулилася до нього щокою.

– Я теж…

– Ти ж підеш зі мною до моїх голубів? – з хвилюванням запитала Емілі. – Ти казав, що подивишся як я вчитиму їх сідати мені на плечі та обручі!

– Звичайно ж я…

Мейлі не дали домовити: схопивши за лікоть, його смикнули в бік, тим самим вирвавши з міцних обіймів дівчини.

– Він не піде з тобою. – криво всміхнувшись Емілі, Рей повів Мейлі за собою, відштовхуючи людей, що стояли на шляху, заважаючи пройти: артисти залишившися невдоволено дивитися їм у слід.

Мейлі прийшов на місце куди його приволік Рей, і першим, що киданулось в очі, було щось, на кшталт великого дартсу… Поруч із цією штукою, мило посміхаючись йому, стояла леді з короткою стрижкою. Здається, він знайомився з нею вчора…

– Привіт! Мене звуть – Кейсі Міллер. Я буду, так би мовити, вашою помічницею. Зараз я допоможу тобі прикріпитися на це колесо, що крутитиметься! – вона вказала на те, рукою, потім додала:

– Не хвилюйся! Я подбаю про твою безпеку і прикріплю тебе дуже надійно. Ти не впадеш і не сповзеш з нього у жодному разі. Прошу. – підставивши червоний табурет, вона попросила жестом руки стати на нього.

Мейлі з нерозумінням глянув на жінку, потім на табуретку, перед дивним, червоно-білим колесом. Стиснувши кулачки, він зробив крок, встаючи і притискаючись спиною до твердої дерев’яної поверхні цього колеса.

– Чудово! – похвалила його Кейсі. – А тепер, розстав свої ручки і ніжки в позу зірочки, будь ласочка.

Не розуміючи, що з ним збираються робити, він розставив руки в боки, а ноги на ширину плечей, зацікавлено спостерігаючи як Кейсі затягує на його ногах шкіряні ремені, постійно питаючи, чи не давить йому.

– Ні, все гаразд. – вкотре відповів Мейлі, посміхаючись до неї. Але усмішка трохи здригнулася, коли та почала затягувати руки… Він відчув себе цілком знерухомленим, як метелик, що потрапив у велике міцне павутиння.

Щоб трохи заспокоїти свої думки, він відвів очі, глянувши на Рея. Той приніс поясну коричневу сумку з численними кишенями, в які були засаджені довгі сріблясті рукоятки. Поклавши її на застелений шовковою тканиною червоного кольору столик, він вийняв один блискучий кинджал і білу хустку. Розглядаючи лезо, Рей почав натирати його хустинкою. Зосереджений на своєму, він не помічав на собі переляканого погляду зелених очей.

Мейлі стало страшно… Він відчув себе поросям, якого ось-ось будуть обробляти на свіже м’ясо… Ковтнувши, він по кликав жінку, яка, нахилившись, перевіряла ремені та засувки.

– А… міс… – помітивши на її пальці золоту обручку, він по правив сказане:

– Місіс…Міллер?

– Так-так, любий?

– А що мені робити?

– Ах, зараз поясню, – переконавшись, що все безпечно тримається, вона випрямилася та посміхнулась до нього. – Дивись, всі ці ремені потрібні щоб ти не зміг впасти. Адже коли я почну крутити це колесо, ти маєш бути надійно прикріплений до нього.  Будь ласка, не хапайся з переляку пальцями за краї ременів і не смикай ногами, інакше вирвеш їх і впадеш.

Мейлі опустив очі – висота була невелика, але впасти з колеса вниз головою він ніяк не хотів.
Кейсі продовжила:

– Розумієш… безпека у цирку — це дуже важливо. Ми намагаємося зміцнювати всі свої об’єкти та установки дуже надійно, тому що кожен тут ризикує впасти та переламати собі всі кінцівки. Але наші акробати, Джинджер і Джастін…- вона вказала на близнюків, що саме готували новий трюк.

На великій висоті, тримаючись обома руками за ручку трапеції, висіла дівчинка. Розгойдуючись туди-сюди в повітрі, вона, підтягнувшись, закинула ноги на трапецію, зачепившись за неї зігнутими колінами та, відпустила руки. Звисаючи головою вниз, вона простягла руки перед собою. Наступної миті, до неї підлетів хлопчак, десь як сам Мейлі.

Вони міцно схопили один одного за руки, дівчинка звільнила зігнуті коліна і полетіла. Вони разом розхиталися ще сильніше і тоді рудоволосий юнак, підхопивши її, посадив на свою частину трапеції. Затім, тримаючись за руки, вони стали на перекладину босими ногами, підскочили і приземлилися вже на велику сусідню трапецію. Там стояли їхні батьки; посміхнувшись, вони погладили дітей по голові та стали хвалити їх.

Кейсі з усмішкою глянула на Мейлі, що з відкритим ротом не спускав уважних очей з сім’ї повітряних акробатів.

– Вони молодці, правда ж? Як бачиш ще юні Джинджер і Джастін не знають, що таке страх висоти і повністю довіряють один одному, – погладивши юнака по волоссю, вона заспокоїла його:

– І ти, головне, не панікуй. Нехай за тебе переживає публіка. А тобі треба намагатися подолати своє хвилювання на арені. – після короткої паузи вона добавила:

– Якщо будеш боятися і почнеш сіпатися, твій партнер з твоєї ж вини може зробити непоправну помилку. На кожному з нас тут завжди відповідальність за двох: за себе та за свого партнера, або тваринку. – вона підморгнула йому, сказавши:

– Просто віддайся своїй роботі і довір себе цьому хлопцю, – помічниця вказала на Рея, що байдуже полірував метальні ножі. – І з часом, ти так само зможеш усіх нас вражати своїми виступами. – раптом, щось згадавши, вона попередила:

– Послухай, коли я крутитиму, не заплющу очі, добре? Щоб не запаморочилося в голові. Але, якщо голова все таки закружиться, скажи відразу мені. Я допоможу тобі злізти, окей?

– Добре, я зрозумів. – набравшись духу після її слів і вражений приголомшливим номером брата з сестрою, Мейлі заспокоївся. Вже не відчуваючи страху, він став впевненішим.

– Досить вже з ним няньчитися, – з ноткою роздратування звернувся до них Рей. Закінчивши розкладати і натирати свої кинджали, він окинув їх невдоволеним поглядом. – Починаємо.

Зумівши заспокоїти новенького, Кейсі кивнула на знак згоди:

– Добре, тоді я починаю крутити!