Фанфіки
Додати фанфік | Додати розділ | Додати Оріджинал | Додати розділ до Оріджинала |
Stories
6 938
Words
24,0 M
Comments
9 362
Reading
83 d, 7 h
-
Осінь. Така прекрасна пора. Опадає листя і немов ковдра зіткана з золота вкриває землю. Подмухав легкий вітерець який обвівав моє обличчя. На вулиці стояв саме вересень, перехідна пора між літом і осінню. Холодно ще не було але й спека вже ділась. Було тепло і затишно адже це останні деньки коли ще літо не повністю покинуло нас в цьому році. Люди як ті мурахи,… -
Після сварки з матір’ю Уляна засинає над своїм малюнком, але прокидається вже в дивному світі Тіберону, де магія – така ж звична річ, як повітря. Пориньте в цю історію разом з Уляною- 1,0 K • Гру 8, '25
- 1,0 K • Гру 8, '25
-
-
Рудошмоту приснився Білошторм, і каже йому сходити до Місяцескелі на старій території кланів по прородство. Чим же все закінчиться?- 743 • Сер 1, '25
- 694 • Сер 1, '25
- 242 • Сер 1, '25
-
- Іноді краще не провокувати Аддамс, інакше погрози можуть перерости в дещо набагато цікавіше…
- 1,1 K • Сер 24, '25
-
- Минуло півстоліття з того часу, як світ ступив у нове тисячоліття — із вірою в прогрес, ілюзією миру та наївною впевненістю, що історія завершилась. Але історія не закінчується ніколи. Вона лише засинає, щоб потім прокинутися з новою силою.
- 3,3 K • Жов 16, '25
- 2,7 K • Жов 27, '25
-
- Вероніка приїхала в Японію через втому після роботи на свою американську компанію. Вона зустрічає Хісоку на станції в містечку за Токіо. Так починається їх історія.
-
Жінка підняла обличчя і глянула Філіпу прямо в очі. У короля запаморочилося в голові, немов дві блискавки спалахнули і влучили йому прямісінько в серце. На якусь мить він забув про все: свиту поряд, графа Анжуйського, свій ст- 303 • Лип 31, '25
- 636 • Лип 31, '25
- 637 • Сер 4, '25
-
-
Життя піддослідних у лабораторії “Ценг” — серед лікарів, що насправді є катами, роблячи операції без анестезії, — повне болю та відчаю. Це маленький комікс, що читається як манґа, про фрагмент життя номера 5. - Він тримався, коли продзвенів дзвіночок, пускаючи останнього на сьогодні відвідувача. Тримався, коли той, посміхаючись, озвучував замовлення. Тримався, вишиковуючи шеренгу зі стаканчиків. А потім цей відвідувач простягнув йому цукерки і посміхнувся так тепло… І це стало тріщиною, що стрімко ширилась стіною самоконтролю Ібо. Він вперто тримався весь день, та від цієї співчутливої посмішки практично незнайомої людини раптово розлетівся уламками, розуміючи, що більше не витримає. Ідея народжена під час поїздки з переходу між піснями Ван Ібо 我(I'm not here)在 і Сяо Чжаня 还原.
-
- Previous 1 … 9 10 11 12 Next
