Розділ 7. Тиша між Богом і королем

– Хто там ще? Хіба не знають, що я вдягаюся до свята? – Бертрада блиснула очима, тонкі губи стиснулися від невдоволення.- О, графине Аделаїдо! Рада вас бачити!

Насправді, Аделаїда, дружина, молодшого брата Філіпа, подобалась Бертраді. Це була жінка з тонкою і піднесеною душею, вміла бачити красу в усьому, як і сама Бертрада. Тільки Бертраді пощастило зустріти Філіпа, який розділяв з нею якщо не любов до краси, то хоча б до викушаності і витонченості. Аделаїда ж була заміжня за молодшим братом Філіпа, Гуго, чоловіком грубим, голосним і войовничим.

– Я почувається ваш син? – Бертрада знала, що будь яке питання про довгоочікуваного сина потішить подругу. Того року Аделаїда нарешті народила сина після чотирьох доньок.

– Дякую, ваша милосте, все добре. А як здоров’я принца Філіпа?

Здоров’я принца Філіпа було під наглядом кількох десятків няньок, покоївок, лікарів. Бертрада особисто щодня без попередження заходила до його покоїв і дивилися, чи достатньо свіжа їжа у малюка, чи досить чистий його одяг і білизна, чи достатньо з ним займаються вихователі. Горе було, коли королеві щось не подобалось.

Бертрала пам’ятала пророцтво про те, що її син стане королем. Вона нікому про це не казала, навіть своєму чоловікові, який любив її більше за життя і Францію, і з ніжністю ставився до їхніх дітей.

– Що? – Бертрада виринула з глибин власних думок? – Так, звісно, ви ж знаєте Аделаїдо, я не потерплю недбалого ставлення від моїх слуг.

– Так, ваша милосте, тому і прийшла просити вас про дещо. – Аделаїда з надією дивилася на Бертраду. – Гуго буде звертатись до короля, а я прийшла до вас, бо ми краще зрозуміємо одне одного як матері. Ми з графом просимо вас взяти нашого сина на виховання разом з принцем. Ви знаєте, як довго ми чекали сина, і ми в захваті від того, як ви все облаштували в дитячій, щоб можна біло не боятись за здоров’я дітей.

– Звісно, моя люба! – Бертрада хотіла допомогти подрузі. – Коли вашому синові виповниться два роки, за радістю приймемо його, як і заведено в королівських сім’ях. Він зростатиме з маленькою Флері, яка народилась того ж року. А принц буде над ними наглядати.

Подруги засміялись, уявивши, як чотирирічний Філіп буде наглядати за дворічними кузеном і сестрою. Проте якщо Аделаїда сміялася щиро і з любов’ю до всіх дітей, то Бертрада подумки продовжила свою фразу: «Наглядатиме як майбутній король за підданними». Вголос вона звісно нічого не сказала, це була її таємниця. І для справдження пророцтва Бертрада не поступилася б ні перед чим.

Тим часом у великій залі збиралися люди. Урочистий прийом і подальший пир були зібрані з величезним розмахом. Франція відправляла свого представника у Перший Хрестовий похід.

Чому це не був король? Бо французький король був відлучений від церкви через свій зв’язок з Бертрадою! Римський Папа не визнавав це шлюб, слав накази, відправляв до Франції легатів – все марно. Філіп іноді погоджувався покаятись, проте нічого не робив і продовжував жити з Бертрадою.

Філіп та Бертрада вели двір спільно: вона сиділа поруч із ним при трапезах, приймала послів, підписувала грамоти, і її кликали “Regina Francorum”.

Наразі Рим тимчасово відпустив гріхи королю, бо сваритися з Францією напередодні Хрестового походу було не варто. Тож Бертрада казала королю:

– Нехай Папа вважає, що дарував нам милість. Насправді ми з вами знаємо, що милість дарували йому ми, допомагаючи у Священній війні грошами, військом і самим ім’ям нашої держави.

Представником від французької корони у Хрестовому поході став Гуго де Вермандуа. На урочистому прийомі король і королева благословили Гуго. Це виглядало трохи дивно: король відлучений від церкви, королева, яку Рим вважає незаконною, духовні васали королю не підкоряються, при цьому ці король і королева благословляють свого делегата на війну за віру.

У Франції набирало силу невдоволення. Через примху короля страждала вся держава. Попереду Францію чекали війни і смути, бо Бертрада поклялася посадити на трон свого сина.

Писали монахи в хроніках:

«Inter reges et episcopos не було миру: король кохав, а церква карала.»

«Король упав у гріх – і підняв любов. А королева була не даром, а вибором.»