by Karambolyyy —Єва Минуло щонайменше дві години, а ми досі лишались удвох в бібліотеці. На сльози більше не було сил, тож я просто згорнулась в одному з крісел, витягла ноги до невеличкого низького столика, щоб менше боліли, а здоровою рукою підпирала заважку голову, що ризикувала от-от…
We use cookies to enhance your browsing experience, serve personalized content, and analyze our traffic. Some features are not available without, but you can limit the site to strictly necessary cookies only. See Privacy Policy.
Login
Log in with a social media account to set up a profile. You can change your nickname later.