Пролог

175 слів

Срібляста кішка сиділа над річкою, втупивши туди свій погляд.

— Синьозірко! — гукнув кіт, який вийшов з-під орляка.

— Білошторме, що ти тут робиш? — налякало та здивовано водночас вимовила Синьозірка.

— Темний ліс смерті нам погрожує. Ти не хочеш сказати, що треба зробити задумане?

— Боюсь, що треба, — тремтливим голосом відказав Білошторм. Синьозірка застрибнула на камінь та підізвала хвостом котів.

— Кожний з вас вибере одного обраного та допомагатиме йому.

Я вибираю його, — Синьозірка кінчиком носа провела до води, де виднівся силует білого кота.

Враз почулися невдоволені вигуки.

— Він тільки-но від новака недавно відійшов! — крикнув один кіт з лави, а інші підтримали протестуючу критику.

Наперед вийшов інший кіт, та й мовив:

— Як на мене добрий вибір.

Цього кота достатньо поважали, щоб запротестувати.

— То що, Зореклан згоден?

Всі не охоче загукали, силует зник. Поважний кіт повернувся й указав кінчиком носа на воду, де виднівся рудий силует.

— Коти Зореклану, чи схвалили ви мій вибір? — запитав кіт.

Всі охоче загукали, крім одного, який вийшов наперед та мовив:

— Це ж кицюня!

— Ні, це відданий кіт, в ньому тече Громова кров.

Отже, прийняли.