Розділи
-
Лондон. Сучасність.Коли я зайшла до своєї кімнати, ледве втрималася на ногах і впала на ліжко, заплющивши очі. Моя кімната була моїм відображенням — стриманою, суворою й водночас наповненою тихим, майже байдужим шармом. Стіни, пофарбовані в темний графітовий відтінок, поглинали…-
4,9 K • Ongoing
-
-
Вони вирушили на світанку — ще до того, як сонце зійшло з-за гірських хребтів, розмальовуючи край неба золотом. Пан Дзіньши, пан Ґаошунь, Басень, кілька охоронців, Ломень, і звісно ж вона сама. Минулого вечора, почувши її розповідь про існування протиотрути, пан Дзіньши і пан…-
19,4 K • Completed
-
-
В результаті всі зібралися в будиночку Артема щоб обговорити що робити напротягом трьох днів. Усі всілися на саморобні табуретки. Всюди були дерев’яні стіни і на одній з них була вирізана картина лісу яка належала минулому власнику. Він був лісорубом і займався вирізанням але в…-
20,8 K • Ongoing
-
-
Принцу Цзіну не сподобався жоден із танцюристів. Навіть Чу Яньюй, на якого Третій принц покладав найбільші надії, не удостоївся від нього жодного зайвого погляду. Заготовлена промова Му Тяньміна з компліментами застрягла в горлі. Чу Яньюй, однак, не виглядав роздратованим,…-
21,8 K • Ongoing
-
-
Таїланд. Бангкок -Ти повернувся… – проговорив Джефф, притягаючи Йодзу до себе, але так і не розплющуючи очі. Блондин акуратно приліг поряд, обіймаючи сонного хлопця та дозволяючи йому зручніше вмоститися у себе на грудях: - Не хотів тебе будити, пробач… - Тсукіру зарився…-
17,5 K • Ongoing
-
-
Сніг за вікном падав тихо, мов зберігав мовчання між двома, хто більше не наважувався говорити. Тьмяне світло ліхтаря повільно коливалося, кидаючи тіні на стіни. У кабінеті Дзіньши було холодно, хоча вугілля й жевріло у жарівні. Тепло не могло заповнити чорну діру в його серці.…
-
19,4 K • Completed
-
-
Тиждень промайнув – вони і оком не встигли кліпнути. Тренування, записи, обговорення і знову тренування до повного виснаження. Бан Чан схуд, його очі світили темним вогнем із западин очиць. Він був вимогливим до інших та нещадним до себе. Ось і зараз, була лише п’ята ранку, а їх…-
15,3 K • Completed
-
-
Минуло два дні, але до пораненого цуценя так ніхто й не навідався. Лише тихий шепіт вітру залітав у нору, нагадуючи про світ, повний руху та життя, до якого Енжел поки що не могла долучитися. Навіть чорна вовчиця, яка їй дала прихисток, не знайшла на неї час, що навіювало на омегу…-
24,7 K • Ongoing
-
-
В обідню пору приймальня імператора була порожньою. Такі рідкісні у грудні сонячні промені проникали крізь високі вікна і вимальовували прямокутники на полірованій підлозі. Імператор сидів за столом, схилившись над розкиданими сувоями, ігноруючи горня з охололим чаєм і…
-
19,4 K • Completed
-
-
—то ти друг? — Спитав Богдан у вовчика йдучи разом кудись. —Так, Ми знайомі з третього класу! Завжди були разом попри всі халепи. Відповів серйозно вовчик заставивши всіх трохи заспокоїтись. —за що я тобі дякую! Відповів Артем з усмішкою на обличчі. —до речі це ти…
-
20,8 K • Ongoing
-
- Previous 1 … 22 23 24 … 43 Next
