229 Results with the "Поезія" genre
-
- Фанфік
friend, please
Борися, якщо ти в думках поганець, Змагайся, ти єдиний маєш силу. Можливо, ти для себе самозванець, Та не давай летіти в очі пилу. Можливо, було краще не чіпати, Цю впевненість у тобі напівзгнилу. Живи, достатньо просто потерпати, – Я не дозволю вирити могилу.- 2,0 K • Вер 29, '25
-
- Фанфік
sunflowers
Я завжди знав, що ми з тобою справжні, Та нас запам’ятають не такими. Гадаю, ми не будемо відважні, – Тут мертві соняхи, і ми вмираєм з ними.- 884 • Вер 22, '25
-
- Фанфік
Хижак
Про безсердечного іжачка Артура Манчіні від його офіри Раяна Бланше. Мої поцілунки, мов сонця проміння, Що ніжно плекають тонку, бліду шкіру, З сухого нутра знову скинуть каміння, В покалічене серце вільють довіру. Ти – сам, Ти – пан, допомоги не треба Колючому звіру, що так хоче стіни. Турботу зневажиш, сягаючу неба, Скажеш “все добре” й попросиш піти. Розставиш по папкам усі… - Фанфік
Юні страждання
Про темні, молоді роки біло-рожевої Елли Міррел. Завжди щось хочуть й вимагають, А ти покажеш лише страх. Поваги чи міри не знають, Цінують менше, ніж комах. Тебе – тиху, сіру й ламку, Беззахисну, зручну натуру. Програєш знов цю боротьбу, Й почнеш криваву процедуру. Ні слова друзям і батькам – Малу, дурненьку й не почують. Ти ж – лише хочеш свіжих ран,… -
- Фанфік
Червоний
Червоний усюди Червоні будинки, стежки, прапори Танцюють в червоному люди І кричать надто гучно вони Червоний — це правда Червоний — це сила Все інше водою змило Лиш чорний залишився тут Не видно здалека І він не кричить Не скаже він зайвого слова Червоний кличе до строю А чорний покірно іде «Все одно перед ним я не встою» Тихо в думках промине Бо там… - Фанфік
Квітка у попелі
Доджі Ханзо — самурай, коваль і нащадок двох світів: благородного клану Журавля та містичного спадку клану Лиси. Пройшовши шлях честі, втрат і зради, він шукає баланс між обов’язком і власною долею. Його меч не лише ріже сталь, а й захищає від темряви, що повільно огортає світ.- 7,7 K • Бер 12, '25
-
- Фанфік
Людина може
Людина Може Може залізти на гору, Літати, мов птах. Надію свою не втрачати — Кров’ю, та хоч у сльозах. Сильна, відважна, кмітлива. Овва! Попереду дорога. Життя постійно турбує, Але часу нема. Кує на дереві зозуля, Зирк направо! Там берези Веселяться, грають край вод. Бігають два зайці, кохають, А недалеко й вовк, Чатує коло осик. Людина іде… І чути сорочин… - Фанфік
Vivere memento
Бо все про mori та про mori, А живуть взагалі-то в моменті. Тож vivere, мила моя, vivere й vivere mеmento. - 1 2 Далі
