Гравітація жінки

У тому місті ніхто не говорив уголос про речі, які були очевидними.

Сонце сходило щоранку. Вода текла вниз. І чоловіки, самі того не помічаючи, вирівнювали спини, коли повз проходила вона.

Її звали Ада.

Вона не була найгучнішою чи найяскравішою. Вона не дивилась довше, ніж потрібно, і не говорила більше, ніж варто. Вона нічого не просила.

І саме тому поруч із нею чоловіки раптом починали хотіти більше. Більше мовчати, більше слухати, більше ставати.

Ніхто не міг пояснити, що саме змінювалося в повітрі, коли вона з’являлася, але змінювалося завжди.

Одні називали це красою. Інші – жіночністю. Дехто – загадкою.

Чоловіки називали це любов’ю. Насправді – це була гравітація.

Ада про це не знала. Вона просто жила.