Розділ шостий. Довга ніч добігає кінця.

—у мене вийшло… чорт забирай вийшло!

Крикнув Артем впавши на коліна, до нього підійшли Миролюб і Микола з втомленим Андрієм Миколайовичем і Артем задав питання.

—слухай, Микола. Що це за чортівня мені наснилась і чому ми володіємо силами монстра?

Микола подивився на мене і задумався, але в решті відповів.

—«якщо коротко то тепер ти людомонстр»!

Відповів голос у голові Артема. Артем з непорозумінням глянув а решту і спитав.

—слухайте, хтось щось казав чи у мене вже кукуха їде?

—не бійся твоя кукуха поки на місці! Ключове слово поки. Це твій компаньйон який з’явився через твоє бажання. Можна сказати це те ким ти мріяв стати. І з ним у тебе вже можливо і поїде кукуха.

—Микола!

Сказав спокійним тоном Артем дивлячись на Миколу.

—що!

—іди но ти нахуй!

—«погоджуюсь»

—усі розсміялись і пішли у будинок дізнаватись що сталося і що робити далі.

Нас впустила вожата. Через те що було багато проблем ми так і не спитали як її звати. Виявилося її звати Софія Олександрівна. Вона повідомила решту і ми почали розказувати все що знаєм. Перший почав Андрій Миколайович.

—Короче я побачив одного з цих монстрів і в страху побіг у підсобку де і взяв сокиру, лом, і арматуру. Завалив п’ятьох. А що у вас?

—Короче ми пішли на дискотеку. Десь у 21:50 і я побачив монстра. Я намагався відбитися разом з Любомиром від нього але його ніщо не брало і тут з’явились ви. Ми відступили пішли в медпункт де побачили мертве і всохле тіло медички без руки. Далі ми пішли до групи сильних де вже був один заражений і з’явилися ви з корисною інформацією. А потім хлопець перетворився на монстра. Потім ми одночасно вдарили і роздробили йому череп. І з’явився невидимка а потім Микола у своїй формі монстра. І я потім отримав силу монстра. А як що до тебе Микола?

Микола подивився на нас закрив очі зробив глибокий вдих і почав розказувати

—Короче коли на дискотеці почалась патова ситуація я намагався втекти з іншими. Але у одного була підвернута нога тож довелося його тягти у свій будинок. Я привів і хтось почав викликати поліцію але вони нам не повірили і сказали. Фіг вам ми вам не вірим і все коротка але ясна розмова. Потім я помітив що я знепритомнів і побачив один свій спогад а потім якогось забавного чєліка який зараз тусить у моїй голові. І я дізнався що він мав перетворити мене на монстра і що я якщо захочу можу вибрати один з трьох варіантів. Стати монстром, підкорити його, або відкинути. І чим більше твоє бажання то більше шансів на останні два варіанти. Знаючи які люди то думаю підкорення монстра не займе проблем. А якщо ти підкорив монстра то у твоїй голові з’явиться ще один чоловічок який буде ділити місце з кукухою. І він твоя підтримка на всякий випадок. Якщо хочеш щось дізнатись то питай у нього.

—усі дивилися на Миколу з вилупленими очима і намагались переварити усе що він сказав. І тут Артем почав питати.

—А цей дружок знає звідки взялися монстри?

—ні! Він лише знає що він народився завдяки нашим бажанням, а хто за цим стоїть на жаль не знає. Знаєш мені здається що просто є якась гробниця яку не треба було відкривати відкрили і вийшло прокляття у вигляді молодого чоловіка, який сказав щось типу. «я виконаю ваші бажання ловіть моє благословення»

—прозвучало як теорія! Але що робити далі?

У розмову втрутився Андрій Миколайович і почав говорити.

—відпочивати! Ми вже годину на ногах. Думаю дві години-три години відпочинку не завадять. До тогош я планую перебити усіх монстрів до ранку і знайти радіо у мого колеги щоб зв’язатись із кимось. Як я зрозумів у нас такий стан. Три трупа, вісім монстрів, на нашому боці два людомонстра. Софіє можеш будь ласка повідомити інших як підкорити монстра? Нам втрат не треба.

—постараюсь зробити усе що в моїх силах!

—добре а зараз відпочивайте, хоч я і не маю вас втягувати але нам потрібна ваша допомога.

Артем подивився і відповів.

—це діло стало нашим коли вони захотіли нас убити. Тож ми все рівно почали винищення монстрів. І ще, які ще два трупи?

—я знайшов ще двох бідолах, це дівчина і хлопець, вони були обоє всохлі.

Після цього Артем знову почав думати що це через нього.

добре! Тож відпочиньте і не думайте про це. Бо це буде довга нічка.

Після цих слів ми всі прилягли трохи поспати. Миролюб запропонував що буде караулити і йому таки дали добро. А я просто лежав і почав задумуватись, а як так вийшло? Що для нам ця година так подіяла, як ми не врятували не винні душі. Як тільки я про це подумав мій голос сказав. «слухай не думай про це, спи нам потрібні сили а коли прокинешся я розкажу детальніше як перетворитись в подобу монстра і що у тебе за сили і як ними користуватись» я вирішив його послухати і я заплющив очі. Але я далі почав думати як і що робити далі як тут почув крик. «ти що не чув? Пісяти і спати».

Ти не потрібний слабак який і вміє що кривдити слабких. «це не так»! Чому ти напав на дівчинку Артеме? «це не я»… сину не спілкуйся з цим хлопчиком бо щось він тобі зробить. «це не так»! ти у в сьому винен.

—гей.

Розбудив Андрій Миколайович і сказав.

—бачу ти не рання пташка, вставай, я планую їх замочити до світанку

Тут до нас підійшов Микола і він почав говорити з сонним Артемом.

—я не уточнив тобі але коли ти перетворюєшся на людомонстра то всі монстри і людомонстри відчувають це за кілометр. Тому коли чергував Миролюб ми успішно ще одного завалили. Він був фізично сильним. Здається качок. Тож запам’ятай інформацію якщо не хочеш поганих кінцівок.

—тобто поки я спав ви вкоротили список до семи?!

—саме так! Якесь гарна цифра не думаєте?

Ми вийшли в чотирьох на двір нас провадила вожата і дівчата з групи. Микола щось говорив до них що любить їх за їхню підтримку «ми з ним знайомі день але досі не знаю, він бабій чи придурок»? Подумав Артем а голос йому відповів «а тобі яка різниця? Головне що з ним весело».

—«я б такої хуйні не сказав»!

—«А я це той ким би ти хотів бути! Добре треба попрактикуватись у перетворені на монстра. Тільки попередь команду а то як казав Микола «не роби цього якщо не хочеш поганої кінцівки» тобі треба просто уявити своє бажання і все»

Я спілкувався зі своїм компаньйоном і не помітив як ми дійшли до дискотеки. На щастя прийшов до групи лише один монстр а решта повернулася на місце. Микола стукнув мене по плечу і показав на монстрів. Я зрозумів що робити і ми вийшли до них.

«просто уяви своє бажання, уяви своє бажання, уяви»…

Я помітив що у мене руки і ноги стали мужніші а руки на додачу міцніші. Не встиг я перетворитись до кінця як мені вже мій компаньйон почав говорити що робити.

«Короче у тебе багато умінь, ти дуже сильний, максимальна вага яку ти можеш підняти дорівнює п’ятсот кілограм, і ти можеш рухатись зі швидкістю сімдесят кілометрів на годину».

Я просто охринів коли почув які у мене фізичні властивості у формі монстра але він ще і продовжив говорити.

«На додачу у тебе є вогнетримкість, можеш пережити шістсот градусів. Руки мають властивість затвердівати, може бути міцніше сталі. А твоя кров може врятувати життя при кровотечі. Якщо ти даси попити чи вколоти свою кров то тоді у нього за тридцять секунд припиниться кровотеча. Але регенувати вона не здатна. І як ти помітив у тебе тільки руки і ноги як у монстра. Можеш робити їм що за хочеш їм нічого не буде. Якщо відірветься то просто приклади її на місце і вона зростесця. Але якщо постраждає людська частина твого тіла… ну тоді пиши пропало».

—дуже смішно хаха

—Твій компаньйон чи кукуха вже збирає речі?

—хоч ти не підколюй вон уже помітили нас, вже пруть.

—Артеме якщо що я підтримка я моду їх тільки розсмішити що вони не встоять, тож валиш більшість ти.

—не забувай що позаду нас є прості люди які можуть копита відкинути коли хоч але вони теж готові до бою.

Позаду донісся чийсь крик Артемові.

—слухай це комплімент чи ти намагаєшся по викаблучуватись своєю новою силою?

—а хто його зна!

4:40 бій починається. Пів години до світанку. Лишилось сім монстрів. Час… пішов.

Артем вибіг на монстра і коли він намагався його вдарити то на місці удару з’явились пупа голок. Він автоматично використав зміцнення і уник травм. Микола використав силу і заставив його сміятись. І Артем з усієї сили просто ударом роздробив череп. Один є, лишилось шість. Ми й не помітили як звідкись взялась довга кінцівка але Андрій Миколайович втрутився і відрубав йому одну. І він спитав.

—всі цілі?

—на диво так! Якби не ви навряд чи ми ухилились. Ця зараза уміє відрощувати кінцівки.

Як тільки розмова закінчилась на Артема напало всі п’ятеро монстрів. І серед них був той самий. Що убив медичку. Артем підстрибнув на п’ять метрів і невдало приземлився але швидко встав і знову почав битись «ці якісь занадто сильні» подумав Артем як йому знову ледь не влучили в голову.

—занадто багато пропущених. Якби не твоє ухиляння то ти вже давно закінчив своє життя тут.

Крикнув Любомир Артему.

—замовкни! Я в бійках майже не був і не відвідував гуртки по бойовому мистецтву. Та й максимум я розбороняв і захищав…

Артем зупинився на хвилинку і монстр з багатьма кінцівками вирішив завдати удару.

—Артеме не розслабляйся.

Крикнув розлюченим тоном на Артема відбиваючи удар сокирою.

—вибачте! Пригадав те що не треба.

—то тоді знай наступний раз коли це станеться я тобі навряд чи допоможу.

«Після цього минуло три хвилини а ми завалили тільки одного. Ми мали якось вибрати одну ціль і напасти разом. Так багато рукий, жирний зубастик, а решта? Я не впевнений які у інших сили»

Як тільки про це задумався Артем атаки знову відновились і Артем атакував одного і помітив ніби він знає його рухи. І він зрозумів. «значить телепат. Погано, дуже погано» він відступив і зрозумів. Ще троє не розкриті.

4:46 двадцять чотири хвилини до світанку, Лишилось шість монстрів.

—треба валити того що відрощує кінцівки.

Крикнув Артем групі і всі почали слухати подальших дій Андрія Миколайовича.

—Артем Микола, та сама тактика, я і Миролюб прикриваєм ваші сраки. Смерть не допускається.

Група почала виконувати наказ і Микола вичекав моменту коли Артем підійде до монстра і використав свою силу. Монстр почав сміятись і Артем його убив прямим ударом в голову. Після того у групи з’явилися більші шанси на перемогу. Лишилось дізнатись які сили у трьох монстрів. Андрій Миколайович вирішив ударити у монстра але коли вдарив то сокира не лишила на ньому ані подряпинки. Монстр контратакував, прямий удар в живіт і за ним по слідував другий. Але Миролюб відбив удар а Микола швидко забрав Андрія Миколайовича. І Артем провів кілька ударів. Можна було сказати що ні один удар не подіяв, але щось таки зробив. Після черги п’яти ударів з’явилася маленька тріщина. Андрій Миколайович оклигав і крикнув щоб група відволікала монстрів поки Артем буде наносити серію ударів. Усі почали виконувати наказ і Артем завдав сім ударів з усієї сили. На диво монстр погано усилявся. І Артем наніс останні два удари розколовши йому череп.

4:51 дев’ятнадцять хвилин до світанку, лишилось чотири монстра.

Після того як ще одного перемогли то на Артема ззаду несподівано ударив струмінь полум’я. Андрій Миколайович і решта крикнули до нього.

—Артеме ти живий?

—Артеме відповідай.

—Артем хто здох той лох.

Але через полум’я було не видно Артема і всі злякалися що він помер.

—я… я живий! — Прокричав Артем з полум’я.

—А ти Миколо сам дивися щоб не подох! Щоб ви знали я не маю права тут помирати.

Прокричав зі злістю Артем виходячи з полум’я. Але коли він вийшов усі побачили його яскраво червоні очі які ще говорили. «я живий». Артем хотів нанести удар але вогняний монстр ухилився. У монстра були дірки на долонях з яких вистрілював вогонь

—«полум’я було двісті градусів, пошкоджень від вогню немає».

Промовив компаньйон Артема.

—«ти що мій персональний комп’ютер чи що»?

—«я отримую інформацію за шкоду яку ти отримав! Тож ти правий я можна сказати твій персональний комп’ютер».

Артем усміхнувся і продовжив бій. Поки всі відволікали монстрів Артем був єдиний кому можна було битись і це розуміли всі. Тому що якщо хтось з них виступить то навряд чи вижив. Хоч про це не обговорювали але про це знали всі. Артем почав атаку, монстр добре ухилявся тож він ні разу не влучив і так продовжувалось деякий час. Поки Андрій Миколайович не крикнув.

—нам треба завершувати, тут ненажера, телепат, вогник і силач.

Усі здивовано подивилися на Андрія Миколайовича і Артем спитав.

—а як ви зрозуміли що тут силач?

Андрій Миколайович обернувся і показав роздроблену ручку сокири.

—я навіть не знаю!

Промовив саркастично Андрій Миколайович.

—як би там не було за сокиру я можу триматись але ручка знищена на половину, а це серйозно дає по силі удару. І тому ми повинні валити їх по черзі. І порядок такий. Вогник, силач, телепат, і нарешті, ненажера.

Усі послухавшись накинулись на вогника усіма силами. Артем відволікав а Миролюб розтрощив йому голову.

4:59 одинадцять хвилин до світанку, лишилось монстрів, три.

Артем і Миролюб опинились по переду і почали нападати на силача. Силач напав перше на Артема але він заблокував усі його удари своїм зміцненням рук. І так продовжувалось деякий час поки вони не відступили обоє. Монстри теж не спали і Микола з Андрієм Миколайовичем відлучились. Але Микола лишив нам подаруночок. Його фірмова атака

сміху. Після чого Артем і Миролюб нанесли одночасно йому удар і убили врешті решт, а інша група убила телепата.

5:04 шість хвилин до світанку. Лишилось монстрів, один.

Уже давно почало світлішати і Андрій Миколайович ні з того ні з цього почав говорити до монстра.

—ти ж убив нашу медичку і тих двох дітей? Крові на інших монстрах не було а ти єдиний хто аж нею виблискує. Як ти посмів напасти на людей цього табору? Але… ти помреш від наших рук і це все що я хочу тобі сказати.

Микола витягнув арматуру Артема яку він не взяв і всі приготувались до бою. Андрій Миколайович розрізав монстру живіт поки інші намагались придумати спосіб нанести йому удар.

—гей Миколо а чому ти не використовуєш силу монстра?

—тому що з часом я теж піддаюсь своїй силі! Треба знати трохи міру.

Артем і Миролюб нанесли одночасно удари по лицю і вибили більшість зубів. І вони його били і нищили від злості поки Артем не схаменувся і не крикнув.

—припинити бійку, негайно.

Всі подивились на Артема і монстр який ледь міг рухатись почав відповзати.

—ми не маємо зганяти на ньому злість за те що він убив трьох людей. Ми маємо убити їх будь яким способом аби це було швидко. Хто захоче страждати той буде боротись до кінця. Тож не даймо статись такому ще раз.

Усі переглянулись і винним поглядом подивились у низ. Артем помітив по заду них рух. Це був той самий монстр який регенерував і напав на Андрія Миколайовича.

—ПОЗАДУ!

Не встиг крикнути Артем як почувся звук удару. І нажаль не металевого. Коли всі відходили від шоку. Група помітила биту, і не просту, а світло чорну. Вона була у руках Любомира який мав подобу людомонстра. Він просто ударом бити відірвав голову від тіла. І всі задалися питанням. «він що, людомонстр»?

—Гей Миролюбе звідки у тебе ця сила?

Спитав шоковано Артем.

—цієї ночі поки я караулив я опинився в тому стані що і ви хлопці. І якось умудрився підкорити!

—а чому ти не використовував силу раніше?

—Боявся. Не знаю чого але боявся.

У розмову втрутився Андрій Миколайович.

—слухайте хлопці. Давайте трохи це відкладемо. Бо ми впорались.

15 червня 2025 року всі прибули в табір. 16 червня 2025 року о 21:45 почалася монстеризація. 17 червня 2025 року о 5:10 було винищено всіх монстрів в таборі.

—нам вдалося хлопці.

Сказав щасливим і спокійним тоном Андрій Миколайович.

—Вдалося? Вдалося!

Спитав спершу а потім вигукнув Артем.

—вот туди цих монстрів. кожен з нас показав їм де раки зимують. Щоб більше не нападали на групу «Авангард» табору «промінь»

Прокричав Микола у веселому тоні.

—нам таки вдалося!

Сказав у спокійному тоні Миролюб.

—слухай Артеме. Не чесно що більшість монстрів завалив ти.

—треба було раніше на монстра обертатись!

Відповів Артем перетворюючись назад на людину.

—добре ідемо хлопці, нам треба ще новину повідомити.

Після цього Андрій Миколайович упав безсилий і Після цього Артем і Миролюб взяли і потягли його до жіночого будинку групи «Сильні» група йшла а їх зустрічало ясне сонечко.