Розділ восьмий. Капітан це людина що відповідає за своїх придурків.

Артем прокинувся рано вранці і вийшов на вулицю. Стояло вісімнадцяте число а хмари на дворі ніби збиралися на дощ. Всюди чуються голоси людей, виявляється вони уже більш менш оприділились з тим куди хочуть вступати і чого. Більшість були обурені але не мали вибору. Артема привітав компаньйон.

—«доброго ранку».

—«доброго! Вчора ти взагалі мовчав».

Відповів подумки Артем.

—«ну я вирішив подивитись на це все! Досі вважаєш це сном»?

—«так! Досі не вірю що мене вибрали капітаном другого загону групи авангард».

—«забавно вийшло»!

Потім зайшов Микола і почав говорити з Артемом.

—Артеме довго ти спав?

—ні а що!? І де доброго ранку?

—доброго але у нас проблеми.

—які?

Микола глибоко вдихнув і почав говорити.

—Короче бажаючих виявилося занадто багато а я приймаю в групу тільки підтримку.

—підтримку!?

Спитав здивовано Артем.

—Так! Тому що я не можу серйозно нашкодити ворогові а моя сила тільки для підтримки. І тому я вирішив створити загін підтримки. Отже ти приймаєш у свій загін людей що можуть атакувати в лоб і ти…

—відмовляюсь!

Крикнув Артем і по слідувала тиша.

—гей друже не жартуй так! Чому ти не хочеш людей до себе?

—я виберу тих кого я хочу! А поки у мене немає людей у загоні я тимчасово приєднуюсь у твій.

—а що робити із тією групою?

—якою групою!?

Артем подивився а позаду Миколи чекали двадцять душ, вони чекали і дивись не задоволеним поглядом на Артема. Артем подивився на них серйозним і моторошним поглядом, підійшов до них і промовив тихим і серйозним голосом.

—добре! Я подивлюсь на них, можливо я знайду кого шукав.

Артем знову підвищив свій тон до норми.

А поки повідом Андрія Миколайовича щоб знайшов ще одного капітана.

—він в процесі! А поки вибирай бо у нас має бути зачистка села.

Артем зайшов у свій будиночок і розбудив усі хто ще тоді спали і попросив їх вийти а ті хто хочуть приєднатись до авангарду хай чекають у черзі. Всі отямились одягнулись і послухались його. Він поставив стіл і два стільця і почав свою роботу.

—Заходьте!

У кімнату зайшов не квапливо один хлопець він сів і почалася бесіда.

—чому ви хочте приєднатись до Авангарду?

—Я боюся що моя сестра що тут може померти! Я не хочу смерті своїх близьких і тих хто просто опинився поруч.

—У вас є сила монстра?

Так! Моя сила це повне зміцнення.

Добре а ти боїшся?

—так! Але хочу це перебороти і убити всіх монстрів.

Артем почав думати попутно обговорюючи його зі своїм компаньйоном і вирішив.

—хлопче! Мені дуже шкода, але ти прийнятий у моє пекло. Надіюсь те що ти сказав правда.

—дякую! Я буду робити усе що в моїх силах.

Хлопець покинув радісний кімнату і продовжився вибір команди. Артем задавав одні і ті самі питання, але його цікавило щоб у них була вагома причина битись і сила монстра щоб вони могли за себе постояти. А ще його цікавив страх. Він виганяв людей зі страхом який вважав завадить його команді. І в результаті він вибрав ще чотирьох кандидатів. Перший шістнадцятирічний зі здібністю зміцнення який хоче також захистити людей. Другий без здібності чотирнадцятирічний але володів карате. Причина битись це бажання стати сильнішим, страху немає.

Третій двадцятирічний зі здібністю передбачення рухів, добре уміє битись, причина битись, просто нудно. Страх вогонь.

Четвертий п’ятнадцятирічна зі здібністю розряд, причина битись виконати свою мрію, страх вода.

П’ятий двадцяти шестирічний хлопець. Без здібності, він володіє сильним тілом, причина битись це бажання стати сильнішим щоб не підводити людей, страх що його усі кинуть.

Всі решта не здали але більшість з них може приєднатись до інших груп. Артем зібрав усіх в одній кімнаті. Усі п’ятеро зайшли і почали чекати капітана, але всі вони дивились мовчки одне на одного з недовірою. Роздався скрип дверей і зайшов капітан, він підійшов і промовив.

—люди. Я вибрав вас бо думаю що ви станете гарним рятівним загоном…

—рятувальний?

Обурливо сказав далекогляд.

—я думав що я можу використати своє передбачення щоб битись проти монстрів.

—так ми будемо брати участь в лобових атаках! Але я планую за одно рятувати людей хочте ви цього чи ні.

По слідувала тишина що було чути що робиться на дворі і капітан Артем продовжив.

—відтепер ви члени другого загону групи Авангард, ті хто зараз біля вас ваші колеги, напарники, і друзі. Тож ви маєте захищати одне одного щоб усі повертались живими. На цьому все. Якщо я вас викличу то щоб зібрались тут.

Усі встали і пішли і як тільки но вони стояли в дверях капітан до них крикнув.

—і пам’ятайте! Я за вас відповідаю, тож не будьте придурками добре? І чекаю завтра вранці на тренуванні, а тепер вільні.

Усі зупинилися і знову подякували що їх прийняли і вони пішли посеред білого дня по своїх справах.