Розділ другий. День коли я почав використовувати силу на повну

— гей ти що відстаєш чи що? — вигукнув Миролюб тяжко дихаючи від бігу.

— тобі здається !не базікай коли біжиш! — відповів Артем тримаючи темп.

— ах… ах… — задихався Микола який залишився далеко позаду. — чекайте…! ах… я більше… ах… не можу…

Микола упав на землю від безсили тяжко дихаючи.

— і коли ж… це почалося? Я більше не можу… — видавив з себе Микола поки лежав.

Пів години тому.

— Вот це площадка! — сказав Миролюб. Хлопців зустріло гарне і ясне сонечко яке гріло так ніби настала весна.

— добре я зараз почну тренування а ви розважайтесь! — відповів Артем і почав розминку.

— ти чого? — сказав Миролюб і Артем подивився на нього.

— що не так?

— я теж прийшов на тренування!

— тоді давай потренуємось разом! — у розмову втрутився Микола. — Тоді я теж з вами ви не проти?

— ні! — відповіли одночасно Миролюб і Артем.

— тоді давайте з віджимань

— давай! — Усі стали і почали віджиматись. Микола зробив двадцять і здох. Артем задумався що Віджимання ніби такі самі просто місце інше, але щось було не так, але що? Як тільки но Артем задумався як і не помітив що зробив сорок, вони обоє ще стояли.

— 41… 42… 43… 44… 45… 46… 47… 48… 49… 50… . Вони обоє впали а тоді встали і Миролюб зразу сказав

— давай на турнік

— Давай!

І почали підтягуватись. Микола зробив п’ять і я помітив як почав збиратись народ. Артем з Миролюбом зробили по п’ятнадцять.

— Знову нічия!

вигукнув Микола. в цей момент Артем і Миролюб подивились одне на одного. Артем не знав що сталось але у цей момент вони обоє думали про одне й те саме «я не програю»

— присідання! — вигукнув Миролюб.

— Вперед! — вигукнув Артем

Зробили по шістдесят. Прес з видихом (якщо хтось не знає то найкраще качається прес коли ти чуєш що він під навантаженням для цього треба напружити прес зробити половину вправи і видихати, ліг вдихнув піднявся видих). зробили по п’ятдесят, Микола сто, ( але він не знав які робили Артем і Миролюб) поки вони продовжували то зібрався увесь табір щоб подивитись на змагання трьох спортсменів. Артем навіть подумав. Було б забавно якби вони на нас ставки ставили. І тут я з натовпу почув.

— СТАВКИ НА СПОРТ! Хто на лисого а хто на качка?

— «крякнув» — подумав Артем як вони почали змагання з бігу.

Микола уже виглядав не дуже але він почав бігати з рештою. Хтось вийшов із натовпу і крикнув.

— На старт… увага… руш!

Хлопці почали біг так ніби ми собаки з яких ланцюг зняли і пробігли кілька кіл. Далі ви знаєте що сталося тож давайте продовжим з місця де ми зупинились.

— Я не програю тобі Миролюбе!

— я теж не маю наміру програвати тут!

— тоді біжимо доти поки хтось з нас не помре!

— чудова ідея!

— тоді вперед!

«З публіки було чути їхні імена, хтось з їхньої групи сказав їм. Усе одно звучало краще ніж лисий і качок. вони не помітили як пробігли годину на їхнє змагання прийшли подивитись працівники табору і вихователі. Але вони не розганяли всіх (на диво

— «я вже чую що я не можу. Схоже біг у швидкому темпі годину була не найкраща ідея. Як ми взагалі скільки витримали? Не знаю але в голові уже паморочиться, я чую що відключаюсь… — у Артема почало блимати в очах, коли знову з’явилась картинка він побачив що падає — я упав, я що… програв? — його очі по малу закрились».

— Артем прокинувся… і помітив що я у ліжку я спитав себе,

— «де я? що я тут роблю?» — Артем встав і подився. Він усвідомив що він на на двох ярусному ліжку знизу а зверху був Миролюб який теж прокинувся. Він подивився в низ і спитав.

— хто переміг? — спитав Миролюб серйозним тоном дивлячись на Артема.

— Не знаю!

Тут заходить у кімнату вихователь і каже.

— Ну ви й хлопці даєте! таке витворяли що спали без задніх ніг. Вас мали забрати в медпункт але вирішили сюди притарабанити.

Артем і Миролюб голосно спитали його.

— Хто переміг?

— та не кричіть ви ніч на дворі всі сплять!

відповів вихователь і сказав після чого хлопці оглянулись і зрозуміли що не самі.

— Так ми не знайомі я ваш вожатий Андрій Миколайович! А ваше питання відповім так, ви обоє здохли одночасно значить нічия. Короче я пішов а ви спіть. ранішню зарядку ви пропустите тож відпочивайте!

тихо покинув кімнату вихователь. Миролюб став з свого ліжка і промовив.

— давно не було так весело! сказав він з посмішкою на обличчі.

— правда!

— давай повторим?

— А давай! — Миролюб простягнув свій кулак і сказав — я тебе обов’язково перевершу!

Артем лише самовдоволено усміхнувся.

— це я тебе перевершу!

Сказав йому Артем і стукнулись кулаками.

— «Це був мій найкращий день, хоч би він не закінчився».

Сказав подумки собі Артем.