Розділ тринадцятий. Пробудження

Олівер розплющив очі. Білосніжна стеля вдарила по сітківці. Світло було тьмяним, штучним. Пахло антисептиком. Він не пам’ятав абсолютно нічого. Голова крутилася, хотілося пити і їсти.

До нього одразу ж підбіг персонал, перевіряючи показники пульсу і артеріального тиску.

– Пацієнт у свідомості, реакції адекватні, – тихо сказав лікар, перевіряючи зір Олівера та прості відповіді на запитання. – Спрага й голод нормальні, ми зараз підготуємо щось легке.

Олівер намагався зосередитися, але думки все ще плуталися, мов після сильного удару. Чомусь йому здавалося, що він потрапив в аварію і зараз відходить від наркозу.

Медсестра подала склянку води, допомагаючи хлопцеві прийняти сидяче положення. Він закашлявся, озираючись довкола. Його погляд ковзнув по обличчях у білих халатах, ніби підсвідомо шукаючи когось, кого не мав пам’ятати. Серце щемливо стискалося від дивних асоціацій, розмитих образів і нечітких думок.

***

– Пацієнт прийшов до тями, Ви можете увійти, – тихим голосом мовила медсестра, обережно торкаючись чужого плеча. Блек задрімав у коридорі, стискаючи в руках телефон Сайкса.

Він звівся на ноги, вдячно киваючи головою.

Енді більше не міг стирати спогади Оліверу. Він міг тільки нагадати про свою присутність. Це був хуйовий вчинок – егоїстичний і жорстокий. Як і сама натура Блека. Але тепер Олівер у лікарні. Він має змогу отримати професійну допомогу. І Енді прив’яже його до ліжка, але змусить на це піти. Він має право на те, щоб більше ніколи не страждати. Він заслуговує ціле життя, і Енді готовий зробити все, щоб він нарешті відчув себе здоровим.

Люди живуть так мало, не маючи змоги бути щасливими. Можливо, вони й цінують моменти, та не встигають насолодитися ними. Енді прекрасно розумів, що своїми ж руками псує життя одразу двом людям, але в ньому вже встиг розвинутися якийсь синдром рятівника. Сайкс не зможе вижити без нього – це факт. Він відмовився від усього, що мав, просто за можливість бути поруч із ним. І віддав би ще більше, якби міг. Нехай той його зненавидить, і він помре на самоті у ранньому віці – Блек не буде шкодувати.

Це був хороший день, щоб почати жити.