Розділ другий. День коли я почав використовувати силу на повну

–гей ти що відстаєш чи що? вигукнув Миролюб.

—тобі здається !не базікай коли біжиш!

—ах… ах… задихався Микола. —чекайте… ах… я більше… ах… не можу… Микола упав від безсили тяжко дихаючи.

—і коли ж… це почалося? Я більше не можу…

Пів годи тому

Вот це площадка! сказав Миролюб. Нас зустріло гарне і ясне сонечко яке гріло так ніби настала весна.

—добре я зараз почну тренування а ви розважайтесь!

—ти чого? сказав Миролюб і Артем подивився на нього.

—що не так?

—я теж прийшов на тренування!

—тоді давай потренуємось разом! у розмову втрутився Микола.

—Тоді я теж з вами ви не проти?

—ні! відповіли одночасно Миролюб і Артем.

—тоді давайте з віджимань

—давай! Усі стали і почали віджиматись, Микола зробив двадцять і здох. Артем задумався що Віджимання ніби такі самі просто місце інше, але щось було не так, але що? Як тільки но Артем задумався як і не помітив що зробив сорок, вони обоє ще стояли. —41… 42… 43… 44… 45… 46… 47… 48… 49… 50… . Вони обоє впали а тоді встали і Миролюб зразу сказав

—давай на турнік

—Давай!

І почали підтягуватись. Микола зробив п’ять і я помітив як почав збиратись народ. Артем з Миролюбом зробили по п’ятнадцять.

—Знову нічия!

вигукнув Микола. в цей момент Артем і Миролюб подивились одне на одного, не знаю що сталось але у цей момент вони обоє думали про одне й те саме «я не програю» присідання! вигукнув Миролюб.

—Вперед! Зробили по шістдесят. Прес з видихом (якщо хтось не знає то найкраще качається прес коли ти чуєш що він під навантаженням для цього треба напружити прес зробити половину вправи і видихати, ліг вдихнув піднявся видих). зробили по п’ятдесят, Микола сто, ( але він не знав які робили Артем і Миролюб) поки ми продовжували то зібрався увесь табір щоб подивитись на змагання трьох спортсменів. Артем навіть подумав. Було б забавно якби вони на нас ставки ставили. І тут я з натовпу почув.

—СТАВКИ НА СПОРТ. Хто на лисого а хто на качка?

«крякнув» подумав Артем як вони почали змагання з бігу. Микола уже виглядав не дуже але він почав бігати з рештою. Хтось вийшов із натовпу і крикнув.

—На старт… увага… руш…

Вони почали біг так ніби ми собаки з яких ланцюг зняли і пробігли кілька кіл. Далі ви знаєте що сталося тож давайте продовжим з місця де ми зупинились.

–Я не програю тобі Миролюбе!

–я теж не маю наміру програвати тут!

–тоді біжимо доти поки хтось з нас не помре!

–чудова ідея!

–тоді вперед!

«З публіки було чути їхні імена, хтось з їхньої групи сказав їм. Усе одно звучало краще ніж лисий і качок. вони не помітили як пробігли годину на їхнє змагання прийшли подивитись працівники табору і вихователі. Але вони не розганяли всіх (на диво)

—«я вже чую що я не можу. Схоже біг у швидкому темпі годину була не найкраща ідея. Як ми взагалі скільки витримали? Не знаю але в голові уже паморочиться, я чую що відключаюсь… я упав, я що… програв? І мої очі по малу закрились».

Я прокинувся… і помітив що я у ліжку я спитав себе, «де я? що я тут роблю?» встаю дивлюсь я на двох ярусному ліжку знизу а зверху був Миролюб який теж прокинувся спитав мене.

–хто переміг? спитав Миролюб серйозним тоном дивлячись на Артема.

–Не знаю!

Тут заходить вихователь і каже.

—Ну ви й хлопці даєте! таке витворяли що спали без задніх ніг. Вас мали забрати в медпункт але вирішили сюди притарабанити.

Артем і Миролюб голосно спитали його.

—Хто переміг?

—та не кричіть ви ніч на дворі всі сплять!

відповів наш вихователь і сказав.

—Так ми не знайомі я ваш вожатий Андрій Миколайович а на ваше питання відповім так, ви обоє здохли одночасно значить нічия. Короче я пішов а ви спіть. ранішню зарядку ви пропустите тож відпочивайте

тихо покинув нашу кімнату. Миролюб став з свого ліжка і промовив.

–давно не було так весело! сказав він з посмішкою на обличчі.

–правда!

–давай повторим?

–давай! Миролюб простягнув свій кулак і сказав —я тебе обов’язково перевершу.

–це я тебе перевершу!

Сказав йому Артем і стукнулись кулаками. «Це був мій найкращий день, хоч би він не закінчився».

Сказав подумки собі Артем.