Фанфіки
Додати фанфік | Додати розділ | Додати Оріджинал | Додати розділ до Оріджинала |
Stories
6 969
Words
24,6 M
Comments
9 482
Reading
85 d, 6 h
-
Пейринги: Мідорія Ізуку/Тодорокі Шото, Мідорія Інко/Тошінорі Яґі, Бакуґо Міцукі/Бакуґо Масару, Тодорокі Рей/Тодорокі Енджі У світі, де споріднені душі з’явилися майже одночасно з дарами, але, на відміну від останніх, все ще недостатньо вивчені й залишаються предметом частих спекуляцій серед учених, Мідорія Ізуку та Тодорокі Шото виявилися парою. На жаль для обох, вони належать до рідкісного типу, у яких зв’язок проявляється по-різному. Мідорія Ізуку, милий хлопець…- 1,7 K • Лис 5, '25
-
-
Спочатку ніхто не помітив, що щось не так. Світ жив звичайним життям: новини, конфлікти, політика, старі війни. Десь зникали супутники, десь раптово зникала техніка, інколи на радарах з’являлися об’єкти, яким не могли знайти пояснення. Але все це здавалося дрібницями, які легко списати на помилки або випадковості. Минув час — і цих «випадковостей» стало занадто багато…. Починається важка, заплутана і далеко не така героїчна, як… -
Про безсердечного іжачка Артура Манчіні від його офіри Раяна Бланше. Мої поцілунки, мов сонця проміння, Що ніжно плекають тонку, бліду шкіру, З сухого нутра знову скинуть каміння, В покалічене серце вільють довіру. Ти – сам, Ти – пан, допомоги не треба Колючому звіру, що так хоче стіни. Турботу зневажиш, сягаючу неба, Скажеш “все добре” й попросиш піти. Розставиш по папкам усі… - Про темні, молоді роки біло-рожевої Елли Міррел. Завжди щось хочуть й вимагають, А ти покажеш лише страх. Поваги чи міри не знають, Цінують менше, ніж комах. Тебе – тиху, сіру й ламку, Беззахисну, зручну натуру. Програєш знов цю боротьбу, Й почнеш криваву процедуру. Ні слова друзям і батькам – Малу, дурненьку й не почують. Ти ж – лише хочеш свіжих ран,…
-
Умемія Хаджиме закохується в дівчинку з хорошої сім’ї, і її Тато з тренер з Тайського Боксу який не любить хуліганів, навіть з хорошими моральними якостями- 632 • Січ 23, '26
- 1,1 K • Січ 23, '26
- 3,1 K • Січ 23, '26
-
- — Манджиро, недотримання власного слова — це поганий вчинок. Ти повинен прийняти покарання, аби усвідомити свою помилку, — спокійним, хриплим голосом говорить Мічі. — Прийняти покарання? Майкі це вже подобається... Такий Такемічі збуджує. Майкі робить крок уперед... Ох, це передчуття в крові — яке ж воно ахуєне.
- 1,3 K • Січ 15, '26
- 1,6 K • Січ 15, '26
-
-
"Я впевнена, що українська мова не буде забута, тож й пишу ці нотатки. Не знаю, чи згадають мене колись мої нащадки—наплювати. Головне, аби історію Будинку "Слово" було оприлюднено."- 122 • Січ 7, '26
- 945 • Січ 10, '26
-
- Писала цю історію як в трансі, тому не кидайтесь капцями за деякі нелогічні моменти :))
- Він тримався, коли продзвенів дзвіночок, пускаючи останнього на сьогодні відвідувача. Тримався, коли той, посміхаючись, озвучував замовлення. Тримався, вишиковуючи шеренгу зі стаканчиків. А потім цей відвідувач простягнув йому цукерки і посміхнувся так тепло… І це стало тріщиною, що стрімко ширилась стіною самоконтролю Ібо. Він вперто тримався весь день, та від цієї співчутливої посмішки практично незнайомої людини раптово розлетівся уламками, розуміючи, що більше не витримає. Ідея народжена під час поїздки з переходу між піснями Ван Ібо 我(I'm not here)在 і Сяо Чжаня 还原.
- Що ви знаєте про місце, куди попадають загублені, зруйновані життям душі? Де темрява та спогади продовжують знущаться над ображеними дітьми, катуючи їх жахливими спогадами та мертвими родичами? Цікаво… Чи зможе хтось впоратися зі своїми демонами, навіки зачинивши двері у своє минуле? Джефф-вбивця – підліток, що самотужки вбив свою родину.. чи може, не всю? Він намагається повернутися до звичного йому світу та допомогти іншим, але натомість віддавши надто велику суму за власний спокій. Що ж, побажаємо йому вдачі, бо це єдине, що можна зробити в цій ситуації.
- Previous 1 … 20 21 22 Next
