by morphiolune —— Знову не скажеш мені, куди ми йдемо? — награно ображеним голосом питає Валік. — Побачиш, — Костя йде попереду і Валік не бачить його обличчя, але впевнений, що той зараз посміхається. Вони виходять у головний хол та піднімаються далі вверх по закрученим сходам. Йдуть вони…
by morphiolune —Повертатися назад до школи відчувається дуже дивно. Усі канікули Валік не виходив з дому і ні з ким не спілкувався. Лише кілька разів до нього заходив Костя, який бог знає де роздобув його адресу. Але особливо втішити в нього не вийшло. Валік все таки розповів йому про сон, який…
by morphiolune —— Люди, які ставили відправлення автобусу на сьому ранку, мають горіти в пеклі, — заспано каже Микола, підходячи до них. Валік не може не погодитися. Він крутився пів ночі і зміг заснути тільки ближче до третьої, тож тепер почувається як переварений пельмень, що прилип до дна…
by morphiolune —Сон Валіка жорстоко переривається музикою, що на всю гучність лунає з колонок. Він зі стогоном перевертається на інший від вікна бік та накривається пледом, аби сховатися від сонячного проміння. — Підйо-о-м! — занадто бадьоро як для ранку протягує Костя. — Скільки можна спати,…
by morphiolune —— Ну і де ця клята біла сорочка, — роздається крик Валіка на всю квартиру. Він вже перерив всі шафи, корзину для прання, навіть під ліжком дивився — сорочка ніби розчинилася. Тяжко зітхаючи Валік підводиться, обтрушує з себе пил після тяжкої подорожі у глибини підкроватного…
by morphiolune —Валіку завжди подобалося спостерігати за осіннім листям, що падало з дерев — це була його улюблена пора року. Холодні ранки, похмурі дні, нескінченні дощі та темрява — усе це приносило Валіку дивне відчуття комфорту та спокою. Зі спогадів, які в нього ще залишилися, він знав, що…
by morphiolune —Зимовий вітер завиває за вікном, нещадно б'ючи по склу, немов намагаючись увірватися в кімнату. Єдине джерело світла в приміщенні — вогонь у каміні, від якого стінами розбігаються чудернадські тіні. У кріслі поруч сидить темноволоса жінка із новонародженою дитиною на руках.…
by Штучна Тяма —Лісом я повертався додому, як й кожного дня. Прохолода вечірнього туману обіймала мене, і я затримував у легенях запах вологого листя — терпкий, насичений, наче розмова зі старим другом за склянкою червоного. Навколо була чарівна осінь: золотаве листя, що вкривало землю м'яким…
by RusalonkaKateUwU —- Сука, кожен день по 40 гривень за стакан кави, а згадую я, блядь, лише слова з якихось віршів! Це, сука, взагалі ніяк! Це вже не блокнот, а збірник цитат якийсь! Юля з Мартою сиділи в невеликому кафе біла офісу. Фіолетовий блокнот був відкритий, ручка вже виводила у ньому новий…
by DIPLODOC —Тихий гул вітру, ніжне муркотіння трави й листя дерев, довга звивиста дорога, що веде до глухого села, немов оповита сірим туманом. Пил із дороги різко здійнявся, щойно по ній проїхала машина, яка хиталася з боку в бік. Біля вікна в машині сиділа дівчина, розглядаючи пейзажі. Тихі…
We use cookies to enhance your browsing experience, serve personalized content, and analyze our traffic. Some features are not available without, but you can limit the site to strictly necessary cookies only. See Privacy Policy.
Login
Log in with a social media account to set up a profile. You can change your nickname later.