Фанфіки
Додати фанфік | Додати розділ | Додати Оріджинал | Додати розділ до Оріджинала |
Фанфіки
6 925
Слова
23,9 M
Коментарі
9 336
Читання
82 d, 21 h
-
Що ви знаєте про місце, куди попадають загублені, зруйновані життям душі? Де темрява та спогади продовжують знущаться над ображеними дітьми, катуючи їх жахливими спогадами та мертвими родичами? Цікаво… Чи зможе хтось впоратися зі своїми демонами, навіки зачинивши двері у своє минуле? Джефф-вбивця – підліток, що самотужки вбив свою родину.. чи може, не всю? Він намагається повернутися до звичного йому світу та допомогти іншим, але натомість віддавши надто велику суму за власний спокій. Що ж, побажаємо йому вдачі, бо це єдине, що можна зробити в цій ситуації. - Ну, добре: відкрили шлях до паралельного виміра, хочете налагодити добрі відносини, влаштували програму обміну знаннями через студентів – а я тут до чого? Думки, думки, думки…
- 1,5 K • Вер 5, '25
- 2,6 K • Вер 26, '25
-
- Борися, якщо ти в думках поганець, Змагайся, ти єдиний маєш силу. Можливо, ти для себе самозванець, Та не давай летіти в очі пилу. Можливо, було краще не чіпати, Цю впевненість у тобі напівзгнилу. Живи, достатньо просто потерпати, – Я не дозволю вирити могилу.
- 2,0 K • Вер 29, '25
-
- Ця розповідь про хлопця Ентоні якому 16,та дівчину Кетрін якій також 16. Вони навчались в одному класі та вони не дуже спілкувались, в них був дуже дружній клас але ці двоє недолюблювали один одного. Вони часто сварились та бились ,саме через це часто казали вони люблять один одного але можливо це було і так але точно не з двох боків.
-
Затуманені пристрастю, Вайолет та Кейтлін йдуть до дому Кіраманів аби подарувати одна одній палке кохання… - Бо все про mori та про mori, А живуть взагалі-то в моменті. Тож vivere, мила моя, vivere й vivere mеmento.
-
-
- Про безсердечного іжачка Артура Манчіні від його офіри Раяна Бланше. Мої поцілунки, мов сонця проміння, Що ніжно плекають тонку, бліду шкіру, З сухого нутра знову скинуть каміння, В покалічене серце вільють довіру. Ти – сам, Ти – пан, допомоги не треба Колючому звіру, що так хоче стіни. Турботу зневажиш, сягаючу неба, Скажеш “все добре” й попросиш піти. Розставиш по папкам усі…
-
Якось Рю Хосон сказав Чхве Ківану, що чоловік — це небо, тоді як жінка — земля. Останнім часом він все більше почувається землею, що обертається навколо сонця, прив’язаний до Ківана й огорнутий теплом всеосяжного сяйва свого чоловіка. - Попередній 1 … 20 21 22 … 27 Далі
