Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

Глава 22

Мене дійсно забирають у дитячий будинок. Умови там жахливі. Ще й години не проходить, як я сюди потрапила, а мені вже хочеться повернутися у коледж. Хтось все ще жаліється на своє життя? На вході мене зустрічає найтовстіша жінка, яку я тільки бачила. Вона без зайвих слів забирає мене і веде в кімнату, на шляху розповідаючи, […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Глава 21

Директор нічого мені не відповідає. Напевно не хоче погрожувати перед свідками, як він це робив зазвичай. Ох, краще б він почав погрожувати. Мені б на душі стало спокійніше. Лікарі з бабусею теж йдуть. Від неї я не очікую підтримки, адже у бабусі на очах розігрався справжнісінький спектакль, де проходила битва розумів. Напевно, вона також думає, […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Глава 20

Читаючи щоденник, не помічаю невеликого вогника, який знаходиться надто близько до мого вікна. Проте запах диму відчуваю дуже добре. Хтось запалив документи, які я забрала з будинку Григорія. Звідки знаю? Роблю правильні висновки, коли бачу шматок паперу, який не до кінця спалився. Незабаром вогонь перекидається на дерева. Саме тоді я його й помічаю (чи це […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Глава 19

Настає пора нерозуміння. Виходить, що Григорій і решта футболістів знали про те, що сталося з тими студентами насправді? Чи вони вирішили стежити за викладачами? Якщо так, то в його кімнаті повинні бути вельми цікаві помітки (якщо їх не викрали, звісно). – Пробачте мені мою нахабність, але чи не могли б ми зайти в кімнату вашого […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Глава 18

Нам просто доводиться йти разом зі всіма. Чого не хоче жоден. Ми втрачаємо такий чудовий шанс знайти протиотруту для Анни, яка, втім, проявляє більше інтересу до того, що відбувається на стадіоні. До речі, туди повертаються навіть ті, кому пощастило першими покинути трибуни. Їм також стає цікаво. Досягнувши цілі, сідаю на сидіння від здивування. Футболісти з […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Глава 17

– Ось вона. Зроби все швидко, – чую голос директора. Не знаю, скільки часу пройшло від того моменту, коли я прокинулася, але це було давно, якщо я так спокійно і холоднокровно реагую на той факт, що директор і фізрук знайшли мене й готуються вбити. Мені потрібен тільки підходящий момент. – Добре. Тільки ти мою зброю […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Глава 16

– Тобто, тобі наказав зістрибнути з вікна викладач інформатики? – перепитую. – Ну так. Сам не розумію, як це відбулось. Просто мені сказали зістрибнути саме з четвертого поверху і навіть назвали час, коли я повинен був це зробити, – хлопець виглядає розгубленим. Я його не засуджую. – Я завжди вважала цього викладача найадекватнішим із усіх. […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Глава 15

Минає рівно місяць після тієї операції та подальшої інтенсивної терапії. Вона пройшла успішно і я можу самостійно рухатися. Що відбувалося, поки я лежала в лікарні? Чесно кажучи, нічого нового. Я розповіла хлопцям (Колі та Кості), де знаходиться кабінет біології. Також про те, що він не зачинений. Аня відмовилася туди йти. З неї вистачило того, що […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Глава 14

Ризикую ввімкнути світло в авдиторії десь через годину, як зникло ехо кроків в коридорі. Кабінет не просто зачинили і викинули ключ. Його розгромили. Повсюди валяються папери, шафи відкриті, ніби викладачка знала, що повинно було статись, тому намагалась зберегти важливі документи, однак вікна цілі, а викладацький стіл хтось гарненько обдивився. Книги лежать розкидані на підлозі, загалом, […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Глава 13

Першим тишу порушує Костя: – З чого ви це вирішили? Я чув, як Таня з ним розмовляла. Можу поклястися, що з Кирилом тоді все було добре. А-а-а, ти ж казала, що він напав на лікарів. Згадав. – Його стан погіршився, коли ми допомогли йому дістатись до лікарні. Боюсь, що препарат, який використовували для того, щоб […]FavoriteLoadingДодати до улюблених