Фанфіки
Додати фанфік | Додати розділ | Додати Оріджинал | Додати розділ до Оріджинала |
Stories
6 960
Words
24,2 M
Comments
9 392
Reading
84 d, 3 h
-
Минуло майже сім днів відтоді як Кроулі бачив сонце, крім тих нечисельних променів, що наважувалися пробиватись крізь вікна його квартири. Не так вже й випадково, минуло сім днів відтоді як Азирафаїл пішов, вирушивши виконувати свої нові обов’язки як Верховного Архангела. Сім днів без його найкращого друга: його єдиного друга. Сім днів від їхнього першого, і, ймовірно, останнього, поцілунку. Сім днів відтоді як Кроулі вперше сказав Азирафаїлу, як він насправді почувається. Кроулі знав, ще з тих часів, коли був ангелом, що сім – це число завершености. Він не відчував її взагалі.- 2,6 K • Січ 18, '26
- 2,4 K • Січ 19, '26
- 3,8 K • Січ 19, '26
-
-
Її змусили сказати “так”. Але мовчати вона не збирається. У Кіри було просте бажання — жити своїм життям. Медична кар’єра, самостійність, місто, де її ніхто не контролює. Але один день — одна угода — перекреслюють усе.Тепер вона наречена чоловіка, якого майже не знає. Її думку ніхто не запитує, її роль уже визначена.У чужому домі, серед людей, які говорять півправдами і ніколи не дивляться в… -
-
-
-
– Я люблю такі моменти за їх щирість, і, віриш ти мені чи ні, ти також підкупаєш тим самим. Але це просто момент, завтра ти прокинешся під набридливий будильник, вип’єш декілька пігулок від голови, і коли вона перестане боліти, ти схопишся за неї, згадуючи все, що тобі приніс алкоголь на цій гарній і спокусливій таці, – Олі німо дивився, як той дістає цигарку, яку…- 15,3 K • Кві 27, '25
-
-
Про безсердечного іжачка Артура Манчіні від його офіри Раяна Бланше. Мої поцілунки, мов сонця проміння, Що ніжно плекають тонку, бліду шкіру, З сухого нутра знову скинуть каміння, В покалічене серце вільють довіру. Ти – сам, Ти – пан, допомоги не треба Колючому звіру, що так хоче стіни. Турботу зневажиш, сягаючу неба, Скажеш “все добре” й попросиш піти. Розставиш по папкам усі… -
Чекання. Коли ти не можеш розслабитися ні на мить. Коли твоє тіло заклякле від напруження. М’язи кричать про відпочинок, але ти не можеш цього собі дозволити. Бо ти чекаєш, коли знову щось станеться. Ти не знаєш що це, не знаєш як… Будь-який звук, крок, шерхіт. І ти тримаєшся із останніх сил. Вслухаючись у глуху тишу. В якій лишень твоє хрипке дихання. Удари серця. Страх.…- 2,4 K • Лис 27, '25
- 1,3 K • Лис 27, '25
- 1,4 K • Лис 27, '25
-
-
Одна поїздка. Один вечір. Один погляд — і її життя більше не належить їй. Аріадна Моретті — молода архітекторка, яка прилетіла до Італії на відпочинок. Але помилкове запрошення на закритий захід відкриває двері у світ, де кожен усміхнений погляд може виявитися останнім, а кожна маска приховує справжнє обличчя хижака. - Previous 1 … 5 6 7 … 23 Next

