Фанфіки
Додати фанфік | Додати розділ | Додати Оріджинал | Додати розділ до Оріджинала |
Stories
6 975
Words
24,7 M
Comments
9 524
Reading
85 d, 22 h
-
Вщент вигорілий художник вирішує як слід відпочити в горах. Вакації згорають швидко, ніби зорі, та лишають по собі занадто змішані відчуття.- 3,4 K • Вер 1, '25
-
-
Покидаючи рідне місто, друзі втратили будь-яку надію на щастя та безпеку. Рівно допоки вони не познайомились із містом довжиною в життя.- 3,6 K • Чер 7, '25
-
-
Люди стають сильнішими завдяки спогадам, які неможливо забути. У цьому й полягає дорослішання. ©Цунаде Сенджу ✅ -
Панталоне дає Дотторе одну годину свого часу. Без фінансових звітів. Без контрактів. Без права на помилку. Дотторе отримує те, чого не можна купити за гроші. Але чи зможе він розпорядитися цим часом так, щоб Панталоне захотів повернутися? -
Розенферд, певно, ніколи не славився чимось особливим: життя тут текло тихо й розмірено, без жодного натяку на жахіття, яке, зрештою, застало нас у травні. Раптові вбивства молодих дівчат шокували всіх мешканців, які до кінця так і не усвідомили, що саме відбувається. Я усвідомила теж не одразу — намагалася забутись, повірити, що все якнайшвидше закінчиться, та одного дня ситуація загострилася до межі, мимоволі познайомивши мене… - Бульварне чтиво про ПВК дітей олімпійських богів що полюють на артефакти і зустрічаються з такимиж
-
— Якщо підсумувати: ти ельфійка-чародійка з діркою в черепі і проблемами з вартою. Ти нічого не пам'ятаєш, навіть як використовувати ту саму магію, і плануєш шукати в Новіграді інших чародіїв, при цьому маскуючись під людину? — Ага. А ще мені сниться дивний ельф, і все що відомо про моє минуле — так це те що я носила обладунок у вигляді скелета.- 2,9 K • Лип 27, '25
- 3,1 K • Лип 29, '25
- 3,2 K • Лип 29, '25
-
-
Минуло тисячу років з того дня, як Заміщення поглинуло частину світу. І тисячу років, як люди намагаються повернути все назад. Десятки, сотні невдалих спроб. Чи настане день, коли Ендарію буде звільнено? Чи ідея Реконкісти так невтіленною і загине?- 3,0 K • Бер 17, '26
- 3,2 K • Бер 25, '26
- 9,3 K • Тра 2, '26
-
-
Вона каже “До зустрічі” Комусь вона вигукує це так, що барабанні перетинки лопають. Комусь – каже пошепки на вухо, коли людина спить. Вона лишає записки. Знаки. Натяки. Та комусь вона повідомляє це мовчки, дивлячить у вічі. Її ім’я – смерть.- 5,7 K • Вер 11, '25
-
-
- Previous 1 2 3 4 … 18 Next
