Фанфіки
Додати фанфік | Додати розділ | Додати Оріджинал | Додати розділ до Оріджинала |
Stories
6 994
Words
24,9 M
Comments
9 541
Reading
86 d, 9 h
-
Життя піддослідних у лабораторії “Ценг” — серед лікарів, що насправді є катами, роблячи операції без анестезії, — повне болю та відчаю. Це маленький комікс, що читається як манґа, про фрагмент життя номера 5. -
-
Це розповідь про 15-тирічну дівчину, яка захоплюється волейболом. У неї не просте життя та вона знаходить підтримку в своєму тренері Павлові, йому 21, який буде хорошим другом. Але спочатку вони були навіть не знайомі… – І ти… як тебе звуть? – пролунав низький, чоловічий голос Павла який звертався до незнайомки, що аж тіло вкривалось мурашками. – Катя, – тихо мовила дівчинка. – Катруся, до…- 2,6 K • Жов 27, '25
-
-
"Я впевнена, що українська мова не буде забута, тож й пишу ці нотатки. Не знаю, чи згадають мене колись мої нащадки—наплювати. Головне, аби історію Будинку "Слово" було оприлюднено."- 122 • Січ 7, '26
- 945 • Січ 10, '26
-
-
— Манджиро, недотримання власного слова — це поганий вчинок. Ти повинен прийняти покарання, аби усвідомити свою помилку, — спокійним, хриплим голосом говорить Мічі. — Прийняти покарання? Майкі це вже подобається... Такий Такемічі збуджує. Майкі робить крок уперед... Ох, це передчуття в крові — яке ж воно ахуєне.- 1,3 K • Січ 15, '26
- 1,6 K • Січ 15, '26
-
-
Умемія Хаджиме закохується в дівчинку з хорошої сім’ї, і її Тато з тренер з Тайського Боксу який не любить хуліганів, навіть з хорошими моральними якостями- 632 • Січ 23, '26
- 1,1 K • Січ 23, '26
- 3,1 K • Січ 23, '26
-
- Про темні, молоді роки біло-рожевої Елли Міррел. Завжди щось хочуть й вимагають, А ти покажеш лише страх. Поваги чи міри не знають, Цінують менше, ніж комах. Тебе – тиху, сіру й ламку, Беззахисну, зручну натуру. Програєш знов цю боротьбу, Й почнеш криваву процедуру. Ні слова друзям і батькам – Малу, дурненьку й не почують. Ти ж – лише хочеш свіжих ран,…
- Про безсердечного іжачка Артура Манчіні від його офіри Раяна Бланше. Мої поцілунки, мов сонця проміння, Що ніжно плекають тонку, бліду шкіру, З сухого нутра знову скинуть каміння, В покалічене серце вільють довіру. Ти – сам, Ти – пан, допомоги не треба Колючому звіру, що так хоче стіни. Турботу зневажиш, сягаючу неба, Скажеш “все добре” й попросиш піти. Розставиш по папкам усі…
-
Спочатку ніхто не помітив, що щось не так. Світ жив звичайним життям: новини, конфлікти, політика, старі війни. Десь зникали супутники, десь раптово зникала техніка, інколи на радарах з’являлися об’єкти, яким не могли знайти пояснення. Але все це здавалося дрібницями, які легко списати на помилки або випадковості. Минув час — і цих «випадковостей» стало занадто багато…. Починається важка, заплутана і далеко не така героїчна, як… - Previous 1 … 11 12 13 … 16 Next
