невиправна

Соромно самій собі зізнатись –
Я шукаю на фото твоє обличчя.

В трамваї. Уявляю,
Як ти заходиш, і наші погляди
Випадково зустрічаються.
Я дурний романтик.

А може просто дурний.
Переписка в нашому чаті
Померла позаминулого місяця.
Не хочеться тобі писати, бо…
Бо

Ми не бачились з минулого року.
Шукаю на світлинах тільки тебе:
Через екран питаю: ну шо ти? тобі там весело?
І щиро за тебе радію, хоча відповіді не вчуваю.
Це

Я так і не закінчу цей вірш.
Напевно так тому судилося,
Як і нам не судилося більше спілкуватись.
Якщо ти завтра напишеш, не знаю чи захочу прочитати.
Марно