Розділи
-
1815 рік. Португалія - Скоро прибудуть кардинали разом із Папою. Тобі доручено вести із ними переговори. - Мені? Чому завжди я маю вести ці нудні переговори, коли ти формуєш військові загони і ведеш їх у бій? - у замку Алмоурол, в одній із кімнат, двоє чоловіків обговорювали свої…-
18,0 K • Ongoing
-
-
1936 рік 13 березня. Будинок міністерства, Берлін. Лаура — а чого ви сьогодні так пізно прийшли на роботу? — з легким здивуванням запитала секретарша в Райхсміністра. Ада — та Аненербе задовбало. Намагаються дізнатись секрет моєї молодості. — роздратовано відповіла дівчина.…-
26,7 K • Ongoing
-
-
-У темній кімнаті усі кішки сірі… Цікаво, це як? -Це… типу того, що коли ти не можеш добре роздивитися, тоді всі однакові, тому легко і переплутати. Ну, кішок… Або… - Уйон затнувся, його пальці легко торкнулися обличчя Йонбока. -Або… - голос низький та гортанний. Вичікувальний…-
15,3 K • Completed
-
-
Вогонь догоряв. Його темно-червоні пломінці ліниво ворушилися над прогорілими полінами. Чанбін з Синміном товклися на кухні, їх голоси долинали на терасу невиразним бурмотінням. Хан приставав до Мінхо, намагаючись залізти йому руками під худі. Той удавано обурювався,…
-
15,3 K • Completed
-
-
-Фелікс, ну де ти там, поквапся! – голос Чанбіна з коридору. -Вже біжу! - Йонбок швидко друкує повідомлення в месенджері та натискає стрілочку відправки. Вибігає з кімнати, тягнучи сумку та намагаючись не випустити з-під пахви куртку. -Ну, сонечко! – Бінні усміхається на всі…
-
15,3 K • Completed
-
-
Залишивши позаду ліс тіней, омезі з кур’єрським дорученням вдалося випередити графік. Не минуло й кількох годин, як у полі зору вовчиці вже виднілася невелика зграя — саме та, до якої вона прямувала. Біла Омега, не гаючи часу, пришвидшила крок та підійшла до вовків, що стояли…-
33,7 K • Ongoing
-
-
Тодорокі Рей не певна, скільки часу вже перебуває в цій лікарні. Години? Місяці? Здається, ніби з «того» інциденту промайнули роки. Вона кліпнула кілька разів очима, оглядаючи білосніжну стелю лікарняної палати. Здебільшого розум її блукав десь далеко, то виринаючи вряди-годи…-
1,9 K • Ongoing
-
-
Шакі. Наступний день після заселення Я знову біжу. Від темряви, яка поглинає все навкруги. Ще трішки — і забере мене з собою, як забрала все, що позаду, у непросвітну безодню. Чому? Чому? Переді мною — батько і сестра. Але скільки б я не біг — наздогнати не можу. Кожен крок…-
9,0 K • Ongoing
-
-
Фредеріка — Дихай, гаразд? Просто дихай. Мені здавалось, що я провалююсь крізь підлогу, крізь землю кудись униз, що стіни Ланґрасу пожирають, стискають мене. Я не вірила, що переживу це. Я знала, що зараз помру, що уже помираю. Одним маленьким острівцем безпеки серед цього…-
265,3 K • Ongoing
-
-
Вечір тягнувся повільною густою патокою, крізь яку ледь пробивалося світло старих ламп під каламутними абажурами. Після всіх пояснень — поверхневих, як кинуті між справою шматочки правди — новоприбулих розігнали по кімнатах. Але варто було відкрити будь-які двері, як…-
292,9 K • Ongoing
-
- Previous 1 … 21 22 23 … 29 Next
