by Artem Markin —Я була приємно здивована, виявивши, що автобусний маршрут, який закінчувався біля старої поромної переправи, висаджував мене всього за п'ятнадцять-двадцять хвилин ходьби від лофту, який Ліза, Алек та Сучка називали домом. Я могла провести там чимало часу, перш ніж зберу достатньо…
by Sandra Ray —- Ти впевнений, що Джисон має стажуватись саме у мене? В плані… У мене не зовсім той відділ, в якому зазвичай проходять стажування на останньому курсі університету. - Так. Це не обговорюється. Мінхо прийшов раніше призначеного часу. Батько подзвонив зранку і попередив про…
by Artem Markin —Я прийшла в костюмі. Мені було байдуже, чи здасться їм це грубим або параноїдальним; я воліла б мати шанс вижити, якщо на мене витягнуть ножа, аніж грати в чемність. Я доїхала автобусом від бібліотеки додому і вдягла костюм під звичайний одяг. Більшість бронепанелей мого костюма…
by BanochkAri —П’ятниця, 17 вересня 1971 Сова Джеймса повернулася з порожніми руками (порожніми кігтями?), навіть без клаптика паперу, прив’язаного до ноги. Сіріус намагався не показувати, як сильно це його засмутило. Звичайно, Рег не ігнорував його — ймовірно, їхні батьки заборонили…
by Artem Markin —Пробіжка допомогла мені прокинутися, як і гарячий душ та горнятко кави, яку тато залишив у кавнику. Попри це, втома лише посилювала почуття дезорієнтації від того, наскільки звичайним здавався цей день дорогою до школи. Лише кілька годин тому я брала участь у смертельній сутичці,…
by Грицеляк Сергій —Едді прийшов до тями на холодній кам’яній підлозі. Кілька секунд він просто лежав нерухомо, важко дихаючи й намагаючись зрозуміти, де знаходиться. Голова гуділа після падіння. Перед очима все ще повільно крутилася темрява тієї бездонної могили. Потім він повільно…
by Kobra Anakondovna —*** POV Косач Пізнє повернення з роботи й учорашнє зізнання Полянського цілком прогнозовано перетворюються на причину мого жахливого сну. Я це усвідомлювала ще вночі, коли довго лежала з розплющеними очима, слухала тишу квартири й відчувала, як думки не дають мені жодного шансу…
by Элли Лемон —Першого вересня сонце завжди світить так, наче хоче вибачитися за наступні дев’ять місяців депресивного шкільного сірого неба. Воно нахабно пробивалося крізь шпарини між шторами, витанцьовуючи на стінах кімнати дрібними пилинками, але Олі було не до естетики. Для неї цей ранок…
by Грицеляк Сергій —Минуло кілька тижнів. Дні знову стали схожі один на один — робота, дорога додому, нескінченні дрібні справи, що губилися в рутині. Соломія вже майже звикла до цього рівного темпу, але саме тому, мабуть, і не здивувалась, коли головний редактор урочисто оголосив: «У п’ятницю…
by Artem Markin —Ти не до кінця усвідомлюєш, що таке надлюдська сила, поки не побачиш, як хтось стрибає з тротуару до другого поверху будівлі на протилежному боці вулиці. Він не долетів до самого даху, але дістався приблизно на три чверті висоти. Я не була впевнена, як саме Лун утримувався, щоб не…
We use cookies to enhance your browsing experience, serve personalized content, and analyze our traffic. Some features are not available without, but you can limit the site to strictly necessary cookies only. See Privacy Policy.
Login
Log in with a social media account to set up a profile. You can change your nickname later.