Фанфіки
Додати фанфік | Додати розділ | Додати Оріджинал | Додати розділ до Оріджинала |
Stories
6 960
Words
24,2 M
Comments
9 392
Reading
84 d, 3 h
-
-
Що ви знаєте про місце, куди попадають загублені, зруйновані життям душі? Де темрява та спогади продовжують знущаться над ображеними дітьми, катуючи їх жахливими спогадами та мертвими родичами? Цікаво… Чи зможе хтось впоратися зі своїми демонами, навіки зачинивши двері у своє минуле? Джефф-вбивця – підліток, що самотужки вбив свою родину.. чи може, не всю? Він намагається повернутися до звичного йому світу та допомогти іншим, але натомість віддавши надто велику суму за власний спокій. Що ж, побажаємо йому вдачі, бо це єдине, що можна зробити в цій ситуації. -
– Так, так, так~ Хто ж це тут у нас? Лицар краси? – зухвалим, хриплячим голосом, що ріже та водночас лоскоче барабанні перетинки, ввійшовши до кімнати, прокрехкотів робо-ковбой. Він сперся на дверну раму, схрестивши руки на грудях. – Радий, що ти знову тішиш мої очі своєю чарівною присутністю, мій срібний ковбою. Чи тривожить тебе щось, мій дорогий Бутхілле? – Ардженті говорив спокійним, м’яким голосом.… -
Я звичайна японська школярка, і я збиралася зробити це. Призвати богиню. Богиню кохання!\” – так починається історія Сакури, дівчини, яка наважилася на відчайдушний крок заради кохання до неприступної Харухі-семпай. Але замість чарівної феї, вона прикликала Ладу – українську богиню з вибуховим характером, почуттям гумору \”на межі\” та повною відсутністю уявлення про японську культуру. Вже з перших рядків ви відчуєте \”докі-докі\” серця Сакури, її наївні мрії та розпач від неможливого кохання. Чи допоможе богиня Сакурі, чи тільки заплутає все ще більше? Чи знайде Сакура своє щастя, чи потоне у вирі \”здецьких\” ситуацій, які генерує Лада? Ця книга – як виклик для тих, хто цінує сміливість, відвертість та гумор \”без цензури\”! Абсурдна юрі-історія, від якої не відірватись! -
Про темні, молоді роки біло-рожевої Елли Міррел. Завжди щось хочуть й вимагають, А ти покажеш лише страх. Поваги чи міри не знають, Цінують менше, ніж комах. Тебе – тиху, сіру й ламку, Беззахисну, зручну натуру. Програєш знов цю боротьбу, Й почнеш криваву процедуру. Ні слова друзям і батькам – Малу, дурненьку й не почують. Ти ж – лише хочеш свіжих ран,… - 1 2 … 32 Next



