Розділи
-
Кажуть, що доля кожної людини вже давно вирішена наперед. Кажуть, що не варто чинити опір своїй долі. Приймай все належним чином та живи спокійно. Але є люди, які стверджують протилежне. Люди, які готові боротися за краще життя. Людина пише своє життя. Тільки вона вирішує, яким…-
18,0 K • Ongoing
-
-
Фелікс — Ти справді вважаєш, що це підійде? Я був певен, що власник крамниці вже мріє нас звідси вигнати. Сумніви Фрідріха дратували й мене теж. — Так, я справді так вважаю. Це буде чудовий подарунок. — Але… воно якесь занадто просте. Просте… Кішка казала, що крамар,…-
265,3 K • Ongoing
-
-
Єва — Усе це так дивно! Колись в борделі один чоловік розповідав мені, що Сонце й Місяць — сестри, а тут написано геть інше! Вона відклала книжку та звелась зі стільця лише для того, щоб поновити свічки та ліхтар. Ігноруючи її рухи, я продовжила вишивати сніжинки на мʼякій…
-
265,3 K • Ongoing
-
-
Фелікс лежав на канапі в готельному номері. Біляве волосся майже повністю закривало його обличчя, але не могло приховати блідості шкіри та із силою прикушеної нижньої губи. Хлопець відчайдушно намагався не стогнати від болю, що накочував нудотними спазмами, мов хвилі якогось…-
4,3 K • Completed
-
-
Розділ пʼятий Герміона стояла посеред поля. Навколо — розлогі квіти, що тягнулися до сонця. Повітря було напоєне лавандою, пахло спокоєм і літом. Вона вдихнула на повні груди — солодко, безтурботно. Серце билося рівно, тихо. — Герміоно! — долинув дівочий…-
120,4 K • Ongoing
-
-
1815 рік. Португалія - Скоро прибудуть кардинали разом із Папою. Тобі доручено вести із ними переговори. - Мені? Чому завжди я маю вести ці нудні переговори, коли ти формуєш військові загони і ведеш їх у бій? - у замку Алмоурол, в одній із кімнат, двоє чоловіків обговорювали свої…
-
18,0 K • Ongoing
-
-
Розділ чотирнадцятий Кілька днів потому. Герміона щосили дерла шкіру старою жорсткою губкою, ніби могла стерти з себе паніку, що вп’ялася в тіло, наче друга шкіра. Вона терла плечі, руки, груди — швидко, ривчасто, майже до болю, ніби могла змити тривогу, яка душила її щоразу,…
-
120,4 K • Ongoing
-
-
На небі з’явилися перші зірки. Не було чутно нічого, окрім шелесту листя від прохолодного вітру, негучного шуму і гавкіту вуличних собак у далечі. “Мабуть, таких звуків багато і вдень, та тоді ніхто не звертає на них уваги” — подумав Едгар, якого неабияк це все напружувало.…-
29,9 K • Ongoing
-
-
Розділ вісімнадцятий 19 січня 2005 року Околиці Нормандії, Північна Франція Герміона різко розплющила очі, хапаючи ротом повітря. Тіло тремтіло — і вона й сама не могла сказати, від чого більше: від холоду чи від спогадів, що ще не встигли розсипатися після сну.…
-
120,4 K • Ongoing
-
-
Ти дивилася в ілюмінатор і розглядала під'їзну дорогу до аеропорту. Все ще перебуваючи в стані шоку від зустрічі з Бакі, ти прийняла правильне рішення. Воно ще жодного разу не підводило тебе. Ти знову втекла. Прощання з Сарою було найскладнішим у цій справі. Але у неї вже давно…-
7,1 K • Completed
-
- Previous 1 … 6 7 8 … 29 Next
