Розділи
-
19 Серпня 1934 року. Берлін, Далем. На дворі був теплий, але трохи вітряний вечір, пора коли починає темніти, на небі з'являтись перші зорі, а люди сходитись додому. На столі стояла тарілка з соковитими пельменями, від яких йшов легкий пар і запах лаврового листа з духмяним, чорним…-
26,7 K • Ongoing
-
-
1936 рік 13 березня. Будинок міністерства, Берлін. Лаура — а чого ви сьогодні так пізно прийшли на роботу? — з легким здивуванням запитала секретарша в Райхсміністра. Ада — та Аненербе задовбало. Намагаються дізнатись секрет моєї молодості. — роздратовано відповіла дівчина.…
-
26,7 K • Ongoing
-
-
"Я нехочу йти до церкви! Вкотре кажу, я АТЕЇСТ!!!" - я тяжко зітхаю, розуміючи, що мої аргументи для моїх віруючих батьків звучать ніби образа. Якщо хтось подумав, що моя думка в цій сім'ї когось цікавить, то ви глибоко помиляєтеся. Я тяжко зітхаю і поправляю складки своєї спідниці.…-
1,7 K • Ongoing
-
-
Я впевнена, що українська мова не буде забута, тож й пишу ці нотатки. Не знаю, чи згадають мене колись мої нащадки—наплювати. Головне, аби історію Будинку "Слово" було оприлюднено. Готова покластися, що магущєствєнная совєтская влада не дала нам цілий модернізований будинок…-
1,2 K • Ongoing
-
-
Ручка відбивалася в такт чайнику, що пищав останню хвилину. Букви самі по собі чомусь не писалися, що виводило жінку з себе. Заселилися вони зовсім нещодавно, але стіни неначе давили, неначе кричали "тобі тут не раді", й дійсно, наче й постановник, але п'єси були поверхневими й…
-
1,2 K • Ongoing
-
-
Трактир «Кабаняча голова» смердів. Навіть не просто — а саме так, як може смердіти підвал, в якому двадцять років тримали козла, потім розчленували, забули, а потім згадали про тушку і залили підлогу вогневіскі. Повітря тут було важким, як промаслена тканина, і пахло не тільки…-
292,9 K • Ongoing
-
-
Хаос — це не провал. Хаос — це сходи. Багато хто намагався піднятися на неї, але оступався і вже не намагався знову. Падіння ламало їх. У інших був шанс піднятися нагору, але вони відмовлялися, продовжуючи чіплятися за владу, за Богів або за любов. Все це ілюзії. Реальна лише сходи,…
-
292,9 K • Ongoing
-
-
Залиш надію, кожен, хто сюди заходить. Надія — остання з почуттів, яку людина відпускає. Навіть у мить смерті, навіть біля самих дверей безодні, вона може тремтіти в грудях, немов тепла іскра. Вона дурна, сліпа і вперта, немов дитина. І саме тому — небезпечна. Тому що часом не дає…
-
292,9 K • Ongoing
-
-
У цьому світі ніщо не проходить безслідно. Кожен рух — камінь, кинутий у гладь води: кола йдуть далі, ширше, зачіпаючи те, що, здавалося б, не має з ним нічого спільного. Ми звикли думати, що наслідки бувають у великих вчинків — подвигів, зрад, рішень, від яких залежать долі. Але, на…
-
292,9 K • Ongoing
-
-
Хаос завжди перемагає порядок, оскільки краще організований. Спекотне, ліниве сонце залипло над дахами Оттері-Сент-Кечпоул, розтікаючись липкою патокою по черепиці, полях і лісах. Повітря тремтіло, хвилювалося, ніби сама земля внизу перетворилася на розпечений казан. Але…
-
292,9 K • Ongoing
-
- Previous 1 … 43 44 45 … 76 Next
