Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

ГЛАВА 2

– ось і він.. – Тремтячим голосом сказала Софія і поспішила йому на зустріч. – Доброго дня, Карен Олегович, ласкаво просимо в наш…точніше в ваш офіс. Чай, каву? – швидко про тараторила Софія. – Дорогенька, яка кава? Я приїхав сюди не каву пити, а навести лад у цьому офісі. – чоловік пройшов повз столи співробітників […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Глава 1

Почніть писати…- Адо, поспіши, ми й так через тебе запізнюємося.. – вигукнула Вілена з ванної кімнати. – Сістер, я вже не маленька й сама в змозі дібратися до школи, можеш їхати. – Ада навчається в 11 класі. Вона перейшла в нову школу зовсім недавно і ще не встигла знайти друзів. Однокласники знущаються з неї через […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Тіло замість холста

~~~ Я прокинувся близько обіду.Неділя-прекрасний день.Я би поспав довше, але яскраві  промені сліпили  навіть через закриті повіки.Давно я не прокидався в налитій сонцем кімнаті.Але в ній нікого не було.Це була кімната Андрія, де ми тут із хлопцями спали. Дівчата ж оселились в моїй. А щодо Андрія… Я вчора заснув до того як він повернувся із […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

П’янка груша

~~~ Вечірні промені спадали на фасади будівель освітлюючи кожну деталь архітектури. Кам’яні леви поснули вічним сном.Статуї завмерли в очікуванні і чекали.Чекали нової повітряної тривоги. Зелений трамвай, петляючи старовинними вулицями Львова, посигналив мені у спину.Я відступився.Важко було помічати навколишній світ коли ти занурений у власні роздуми.А ще коли  в одному навушнику грає гімн Січових Стрільців (другий […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Чому саме я?

Чуя Накахара – син повії. Свого батька він ніколи не знав і знати не хотів. Матір померла коли йому було всього 12, з того часу він жив на вулиці та аби не померти з голоду, мусив жебракувати чи займатись дрібними крадіжками. Сьогодні йому виповнилося 15. Чуя ледь втік від чоловіка, що стояв за прилавком з […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Пролог. Я й досі тебе кохаю.

Частина перша. Пролог. Я й досі тебе кохаю. Брюнет стояв на балконі та допалював останню сигарету. Він поволі струсив сивий попіл, який одрузу підхопив вітер. Подивився униз. Темна доріжка, що веде до під’їзду, освітлювалася лише одним-однісіньким ліхтарним стовбом, що стояв неподалік від дитячого майданчика. – Знаєш, я й досі тебе кохаю. Правда, кохаю. Кохаю… Кому […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Початок

Я пам’ятаю, як почалася війна. Я пам’ятаю, як ще до світу сонця мати розбудила мене дзвінком. Сонна і трішки розгублена, підіймати слухавку, аби почути ті самі слова.   – Київ Бомбили.   Так почався ранок кожного з нас. У когось, раніше під гуркіт сирен і снарядів. За цю коротку хвилину, в моєї пам’яті запалили ті, […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Розділ 1. Оглядаючись у невіждоме

Ніч повільно втрачала свою силу, над замком. Проходила ще одна безсонна доба. Він ніби і наближався до неї, але чи то не достатньо близько, чи то вона сама і відганяла його. Відклавши книжку, на стіл, дівчина зболено припіднялась і сіла на краю ліжка, торкаючись ногами до холодного каменю. Видихнувши, русява випрямилась і підійшла до вікна […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

1. Як ми всією країною їбали путіна

Зараз на экрані ви нічого не бачите. Суцільна темрява. І ось, з’явилося обличчя, підсвічене знизу ліхтариком. Можна було сказати, що його божевільна посмішка простягалася ві вуха до вуха. Погляд наче в маньяка був направлений прямо в камеру.   – Слава Україні! Вітаю з перемогою! Тож почнемо наше шоу, що транслюватиметься кожного вівторка та п’ятниці: “Як […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Залежність

В пустому кабінеті декана факультета журналістики хозяйновито влаштувався його син – Чунмьон. Батько навряд чекав сина «в гості» напередодні навчального семестру, але дарма. Як же хлопець міг не провідати батька перед початком навчального року, та не прогулятися стінами рідної альма-матер де йому доведеться стирчати ще роки три.   Двері кабінету відчиняються, і Чунмьон поспішно прибирає […]FavoriteLoadingДодати до улюблених