Вступ

Місяць назад.

— Мені всеодно! Я їду у Китай. – кричить зі всього голосу Чон.

— Ти божевільний! Ти сам себе чуєш? Який до біса Китай? – відповідає йому Пак.

— Я розриваю контракт і переїжаю у Китай! Нічого більше не хочу слухати.

— Та що сьогодні з тобою? Ти нормальний взагалі? Дихни мені!

— Я його знайшов. – майже шепітом сказав Чонгук.

— Та ну, реально? – таким же голосом відповів йому Пак, одразу зрозумівши про кого іде мова.

— Так.

Тиша охопила всю кімнату, в якій вони знаходились….

— Ти розумієш що якщо зараз ти підеш, будуть наслідки яких просто не минувати?

— Так.

— Що вся твоя праця піде під три чорти?

— Так.

— Добре, я розумію тебе, інші ж не зрозуміть! Що начальство зробить як дізнається. Ти подумав за компенсацію, яку повинен будеш сплатити після розірвання контракту. Сподіваюсь ти нікому не казав про це? – ледь не плачучи говорить Пак, у той же час трима.чись себе за голову руками.

— Ні, тільки тобі сказав. – перше “спокійне” речення, що пролунало із вуст Чона.

— Це добре. Що плануєш робити?

— Незнаю.

— Знаю не знаю, ромашка! Все він іде, все кидає. Так не правильно! Треба зробити все з розумом. Обдумано. Ти взагалі мене слухаєш зараз?

— Що ти пропонуєш..,- видав він важко із своїх вуст.

Тиждень назад.

На вулиці сьогодні лєє як з відра… Хоча декілька хвилин назад, погода не давала натяків на те що буде злива. Може здаватися що вона хоче показати такий свого роду протест всьому світові. Чим не задоволена, або що їй не подобається ніхто незнає. Не хоче знати і слухати, всім всеодно і від цього їй ще більш стає сумно.

По середині вулиці йде чоловік високого росту, немаючи при собі парасолі. Його оточує мертва тиша, що дуже дивно, як для найлюднішого міста Китаю. Пекін! Воно пусте. Сьогодні Кім повертається додому після посиденьок із робочими колегами. Зараз він не звертає увагу що на вулиці сильний дощ, на те що він промок до останньої нитки. Всі його думки чимось зайняті. Алкоголь вдаряє по розуму, але й дощ старається рятувати його свідомість.

Я – Кім Техьон! Вже як 3 роки переїхав з Кореї до Китаю, працювати в один із головних офісів компанії  Yuehuі Entertainment. Чому так та як так вийшло?

Спокійний хлопчик, який завжди мріяв стояти на сцені, стати однією частникою музичної епохи, зазнав поразки. Ось так просто зазвнав поразки. Тисячі ночей що були присвячені для покращення його вокальних здібностей, тисячі ночей тренувань у студії для хореографії пішли коту під хвіст. Те чим він жив відібрали. Вас цікавить що саме сталось, а все просто — його підставили! Під час виконання номеру на відбірочному шоу, увімкнули не ту пісню що готувалась. Взагальному був непоганийвиступ, але не ідельний. Кім старався викрутися із ситуації, та прекрасно розумів, що у його сфері, слово непоганий – провальний. Доказувати щось та комусь не було сенсу, всі розуміють що отримавши такий шанс, другого не буде. Ніхто і не повірить. Люди знайшли його у всіх соц мережах. Іноді виникає таке відчуття, наче ці жахливі творіння лише сидять в інтернеті і чекають нагоди, щоб вилити свій бруд на зовсім чужу їм людину. Коментарі, що вони писали робили тільки гірше. Можливо і були якісь хороші коменти із словами підтримки, та цей величезний сплеск перекривав просто все. У них не було шансу бути побаченими. Так довго не могло тривати, тому батьки вирішили відправити його до дядька у Китай. Кім і сам не був проти, він всеодно вже нічого не бажав.

Займатись музикою Кім більше не міг, вирішив більше не випробовувати долю. Йому вистачило однієї спроби, іншу ж просто не переніс би знову. Залишити все, серце теж не дозволяло. Тому він вже як 3 роки працює з майстрами своєї справи. Тільки осторонь спостерігає, як інші піднімаються до вершин, там де колись теж хотів опинитись.

Сам того не помітивши, він дійшов до багатоповерхівки, де була його квартира. Не з першого разу вийшло вставити ключі у двері, щоб їх відімкнути. Задуманий стан все ще був присутній. Зробивши все на автоматі, він опинився у своєму ліжку.

***

2 дня назад.

Ранок. Через щільні штори, що не дають сонячним променям зайти, у кімнаті суцільна темрява. Тільки коли відкрив їх то зміг нормально персуватись по квартирі. Зайшовши на кухню, Техьон запарив кружку зеленого чаю. Він не любив каву, скільки себе памятав. Її гіркоту не врятвував жоден цукор. Що не скажеш про чай, напевно лише він подобається йому тут. На годиннку 7:40, часу до роботи у нього ще було. Він подумав: “Чому не глянути новини?”

— Всім доброго ранку! З вами Я — міс Лу. Ви готові до сьогоднішніх новин? Давайте зустрінемо цей ранок разом.

Майже половину передачі він просто не слухав, було не цікаво. Для чого ж він увімкнув телевізор? Це постійна практика! Кім завжди так робив щоб не залишатись на одинці із своїми думками. Не дивився але слухав. Це працювало, його відволікало.

Знайоме обличчя на екрані телевізора привернуло увагу Кіма. Той взяв кружку чаю і підійшов блище до екрану.

— Ну і остання, на теперішній час, новина. Популярний виконавець із Південної Кореї, під псевдонімом JK, вирішив взяти творчу паузу. Інформацію на який період часу, поки агентсво не розголошує. Наші журналісти провели своє попереднє розслідування, вияснивши що скоріш за все причиною є поїздка у Китай, через недавньої покупки квитків на літак. Фанати розділились на 2 табори: ті що не розуміють чому та засуджують, і ті що пітримали його вибір та чекають на грандіозне повернення.

Це був є і буде його улюблений виконавець. Людина якою він захоплювався найбільше всього на світі. Людина, що змогла піднятись з нуля до небачених вершин, незважаючи на всю конкуренцію. У деякій мірі це була особа що повпливала на майбутнє – вибір професії Техьона. Тільки один його виступ дав зрозуміти Кімови що він теж так хоче. Хоче виступати! Дивувати людей! Дарувати чи то насолоду, чи то сум! Бути важливою частиною життя людей! Він теж так хотів! Сказати що він був засмучений це нічого не сказати.

Біля входу у компанію, він побачив людину, що здавалась загубленою. Весь в чорному. Мішковата товстовка і штани, довжене пальто, кепка та маска на обличчі – було чорниим. Він наче і виглядав підозрілим, та у той же час виділлявся своїм баченням стилю. А це заворожує людей. Вони люблять таке, як і Кім.

— Ніхао, – вирішив підійти до нього Кім та привітатись.

Той у свою ж чергу дивися на нього із такими очима, повними нерозуміння сказаного йому. У руках книжка-перекладач “Корейська/Китайська”. Техьон тільки як запримітив його, заговорив рідною мовою: “Доброго дня ви з Кореї? Заблудились? Підсказати вам щось?”

Незнайомий чоловік видихнув із полегшенням, відповівши йому:

“Ви знаєте корейську? Боже яке щастя що я вас зустрів.”

— Куди ви прямуєте? Давайте я допоможу вам?!

Якщо чесно Кім не був налаштований на розмову, тільки хотів допомогти і на цьому все.

— О да да.Вибачте що затримую. Не підскажете як дійти до офісу Yuehuі Entertainment?

— Не повірите звісно, але ви вже біля самого входу.

— Оооо, дійсно? Дуже добре. Дякую.

— Та немає за що. Тоді я піду. Гарного вам дня.

Додати до улюблених