– ось і він.. – Тремтячим голосом сказала Софія і поспішила йому на зустріч.
– Доброго дня, Карен Олегович, ласкаво просимо в наш…точніше в ваш офіс. Чай, каву? – швидко про тараторила Софія.
– Дорогенька, яка кава? Я приїхав сюди не каву пити, а навести лад у цьому офісі. – чоловік пройшов повз столи співробітників і зупинився навпроти стола Вілени. – Що за безлад на робочому столі? Вам приємно працювати, коли вас оточує мотлох?
– Прошу замітити, що це мій стіл і тут не безлад. На ньому знаходяться всі важливі папки з документами і малюнки архітекторів, які я маю роздрукувати і надіслати нашим клієнтам, тому будь ласка не лізьте не в свою справу. – За характером дівчина була рішуча і не боязка. Вона нікому не давала себе принижувати і завжди відстоювала свою точку зору. Тому Карен не зміг її налякати своїм грубим тембром і різким поглядом.
– На столі повинен бути порядок, тим більше якщо ці всі папери стосуються роботи. – Чоловік нахмурився. – Я так бачу, ти тут нове обличчя. Тобі напевно ще не встигли пояснити хто я, так от.. – Карен уже підготувавсь розповідати про те, яка він поважна людина, але Вілен його перебила.
– Я знаю хто, наш керівник. Але це не дає вам права засуджувати мою працю. – Софія смикнула дівчину за руку, щоб вона заспокоїлась.
– Поняття субординації, я бачу, тобі не знайоме. Але я швидко вгамую твою самовпевненість. У мене для вас новина. – звернувся до інших людей в офісі. – Деякий час я буду працювати в цьому офісі, нехай мій секретар підготує кабінет. Доречі де він?
– Вілена..вона ваш секретар. – тихо відповіла Софія.
– Не зрозумів, а де поділася Галина Степанівна? Нам з нею вдалося знайти спільну мову. – Карен вигнув брову і недовірливо поглянув на Вілен.
– Вона пішла на пенсію, вік як не як. – відповів один із робітників.
– Що ж, Вілено..сумніваюсь, що ти тут довго протримаєшся, але ти чула мій наказ? Виконуй!
– Чому? Вам вдається потоваришувати тільки з літніми людьми? Шкода.. – Дівчина показово видихнула і пішла в кабінет Карена, де творився повний безлад, оскільки в ньому весь цей час ніхто не прибирав.
– Я йому що, прибиральниця? Чому я повинна це все прибирати? – говорила собі під ніс, протираючи його стіл. Через деякий час вона закінчила і пішла шукати свого боса.
– Софія, ти не бачила де той..Карен чи як його. Я закінчила з прибиранням.
– Він пішов до Анастасії, нашого ландшафтного дизайнера, ви напевно знайомі з нею. І Вілен, будь ласка, не груби йому більше так. Він тебе звільнити може і ти залишишся без роботи..Він майстер писати погані характеристики в особову справу. Його минула секретарка, та що була перед Галиною, й досі не може знайти нормальну роботу і ..
– Все, Софій, досить. Я вже зрозуміла, що він не простий тип, але і я не проста. Добре, схожу покличу його.. – Вілена уже збиралася йти, але Софія зупинила її.
– Чекай, ти можеш їм завадити..Софія це колишня дівчина нашого Карена. Вони розійшлися приблизно місяць тому. А зараз, коли Карен тут в них може знову все налагодитися.
– Ми на роботі, а особистими справами нехай займаються в позаробочий час. Я обов’язково дослухаю історію, чому вони розійшлися, але зараз мені дійсно час. – Вілена поправила шовковисте волосся і пішла в сторону кабінету Анастасії. Підійшовши до дверей, вона змогла почути дуже цікаву розмову..
– Настя, ми любили один одного, так я вчинив не правильно, коли поставив роботу вище тебе, але зрозумій мене..
– Я ніколи тебе не зрозумію, ти просто зациклений на своїй роботі і не бачиш нікого навколо себе. Коли мені потрібна була підтримка, ти поїхав в Англію не вислухавши мене. Між нами більше нічого не буде. І зі своїм характером ти ніколи не знайдеш собі дівчину, вона просто не витримає твоїх постійних криків. – Анастасія зітхнула. – Я дуже хочу, щоб ми знову були разом, але при умові, якщо ти зміниш своє бачення на світ.
– Я прийшов сюди не починати стосунки знову, я хочу, щоб ми залишилися друзями. І я знайду дівчину, яка полюбить мене таким, як я є. Точніше, здається я вже її знайшов, але ми не спішили починати стосунки з нею. – Карен вирішив збрехати, щоб поставити колишню на місце і запевнити, що світ навколо неї не кружляє.
– Щось мені підказує, що ти мене обманюєш. – посміхнулася дівчина. – Може тоді поспоримо? В тебе буде два дні, щоб познайомити мене із твоєю обраницею. Якщо в тебе нікого немає, то тоді вся правда викриється і ти публічно вибачишся переді мною за всі твої образи і дорікання в мій бік. – протягнула йому руку для потискання.
– А давай. – потиснув її руку у відповідь. – Готуйся до провалу, дорогенька.
Вілена ледве стримувала себе, щоб не засміятися. І поки її не засікли, вона постукала в двері.
– Вибачите, що перериваю, Карен, ваш кабінет готовий. Можете приступати до роботи.
– Добре, я зараз прийду. Підготуй поки мені звіт за останній місяць роботи моєї компанії. Мене цікавлять абсолютно всі проекти, деталі і так далі. Думаю, тобі не потрібно все розжовувати. Приступай до роботи. – Від його тембру голосу у обох дівчат пішли мурахи по шкірі.
– Я вас зрозуміла, скоро все буде готово. – Вілена покинула їхню компанію. Почута розмова не виходила з її голови. Їй самій було дуже цікаво поглянути на обраницю цього холодного чоловіка, який абсолютно не вміє спілкуватися з жінками.
Вілена сіла на своє робоче місце і почала готувати детальний звіт. Дівчина була освіченою, тому багато часу ця робота в неї не зайняла. Детально все перевіривши, вона взяла папери і пішла до кабінету свого боса.
– Карен, звіт готовий. – Постукала в двері і підійшла до столу.
– Хіба я дозволяв тобі заходити? – Чоловік підняв на неї свій тяжкий погляд, якого так і хочеться уникнути.
– Вибачте? Ви самі попросили мене зробити звіт, тому я і прийшла.
– Так, просив, але в подальшому без дозволу не заходь до мене. – Чоловік забрав у неї з рук папку і та вже думала іти на вихід, але Карен її зупинив.
– Я не дозволяв тобі йти. Твій звіт не досконалий, на першій сторінці я бачу багато промахів. Зазвичай я звільняю за такі промахи, але тобі я можу дати останній шанс, якщо ти надаси мені одну невеличку послугу.
– Я впевнена, що в звіті немає помилок, але нехай буде по вашому. Що ви від мене хочете? – Вілен схрестила руки на грудях.
Додати до улюблених