Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

Глава 18. Ініціація

«Так, Австрія це чудово, тільки частина складових у нас йде через Угорщину», – Сандро прослухав звіт Інгвара про те, що до сітки вдалося долучити Флейм, чий яка претендує на місце повноцінної протекторки земель на півночі Австрії за десяток-другий років, де зараз керує її наставник. «Як мінімум, їй прогнозують цю територію до тридцяти п’яти», – промайнуло […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Епілог №2

2.05.1998 У гарячці бою Люпин жодної миті не думав про те, що він робить і заради чого. Не було ані величної цілі, ані високих прагнень, ні обіцянок, ні жалю, нічого. Другорядному персонажеві вся ця словесна сухозлотиця не пасує. Нехай головний герой – Обраний, Рятівник – промовляє пафосні промови, бо це в його вуста Автор вкладає […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Правильне рішення

Я кажу Ганнібалу, що знаю, що потрібно робити. І Джеку кажу те ж саме. А чи знаю я насправді, що роблю? Чи те, що я замислив, закінчиться добре? Чи буде взагалі щасливий кінець у цій історії? Доки я сидів у психіатричній в’язниці Балтимора, спіймати Ганнібала здавалося правильним рішенням. Ганнібал – монстр, котрий ледь не довів […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Цей Вельмишановний колись благав тебе

Розділ 18 – Цей Вельмишановний колись благав тебе   У Тяньвень була збіса смертоносна техніка, що діяла навіть у повній безвиході. Іменувалась вона одним словом — “Вітер”. Скористайся нею — і все до чого торкнеться золотава лоза буде стерто з лиця землі. Хто б сумнівався, що Мо Жань уже на власній шкурі встиг пізнати несамовиту […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Частина 18

– Готова? – ну, Михаїл точно виглядає готовим. Усміхаюсь, а потім мої очі чорніють. Одночасно боротися й утримувати свідомість досить важко, але дядько від мене все одно не відчепиться, поки не переконається, що я контролюю себе. Жити з таким тягарем я вже звикла. Він нападає першим, до того ж з-за спини. Хоча знає, що такий […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Без підказок

У попередньому розділі я дату з 12 жовтня на 5 перенесла, бо вже згодом зрозуміла, що так краще Реґулус підсунув крісло до вікна вітальні й вмостився там з чашкою міцного чаю. Від чашки здіймалася пара, за вікном періщив дощ і попри потворний краєвид на стіну сусіднього будинку й сміттєві баки у провулку, було затишно. Фізично […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

І коли ти все згадаєш

Розлючена Герміона, голосно тупаючи ногами підіймалася на другий поверх будинку. Злість на Мелфоя бурлила всередині.   Перетнувши поріг спальні вона миттю підійшла до вікна. Драко все ще стояв під її будинком, та нікуди не збирався йти.   “Ну що за настирність? Я ж сказала що не хочу тебе бачити! Котися під три чорти, містере самовпевненість!” […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

18

«Ти мені подобаєшся».   За вікном давно вже стемніло, а Сашко все лежав на ліжку, не ввімкнувши навіть світло в кімнаті, і бездумно крутив у руках упаковку лубриканта. Сказати, що він почував себе покидьком — не сказати нічого взагалі. Він почував себе останньою підпарканною тварюкою, безсовісною мерзотою, яка посміла поглумитися над чимось святим і прекрасним. […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Де на тебе чекають

Намджун стояв посеред своєї вітальні й дивився на Джійон. Вона зносила сумки з верхнього поверху. Трохи задихалася: сумок було вже п’ять і, вочевидь, то було не все. Та Намджун не поспішав допомагати. Сподівався, що вона передумає? Вибачиться? Юндже стояла на нижній сходинці. Розтулила губки й дивилася круглими очима на маму й дядька. Не розуміла, що […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Пальці

— Я сьогодні з кроваті вставав годину. Клянусь: годину. Це ну смішно як це довго. © Міша Рудь Оце гидотне відчуття, коли свідомість раптом викидає посеред сну на поверхню. Ніби хтось зриває з тебе VR-окуляри: ти ще хвилину тому валандався собі на глибині і горя не знав, млів у розквіті власної фантазії, де один фільм […]FavoriteLoadingДодати до улюблених