І коли ти все згадаєш

Розлючена Герміона, голосно тупаючи ногами підіймалася на другий поверх будинку. Злість на Мелфоя бурлила всередині.

 

Перетнувши поріг спальні вона миттю підійшла до вікна. Драко все ще стояв під її будинком, та нікуди не збирався йти.

 

“Ну що за настирність? Я ж сказала що не хочу тебе бачити! Котися під три чорти, містере самовпевненість!”

 

Що є сили вона шарпнула штори та повністю зачинила вікно.

 

“Потрібно уявити, що його там немає. Герміоно, його там немає”

 

Рука потягнулася до улюбленої книжки. Проте Герміона зовсім не хотіла читати. Вона зовсім нічого не хотіла.Просто забути цей жахливий день. Забути цих чоловіків.

 

Забути.Забути.Забути.

 

Тому Ґрейнджер витягнула з приліжкової тумби флакончик зілля “сну без сновидінь” та без роздумів випила його. Через мить її тіло розслабилося, а розум відключився.

 

Саме те що треба.

 

*****

 

Драко спостерігав, як штори різко закрилися, та мимоволі усміхнувся.

 

Ця її норовливість і вибуховість його дуже забавляли.

 

“Ніколи не приховує свої почуття. Якщо кохає, то шалено, якщо злиться, то все розносить на своєму шляху. Така справжня. Така моя”

 

Драко витягнув чергову цигарку і вдихнув її пекучий дим.

 

“Дійсно прийдеться тут ночувати?

 

Чи може зранку повернутися? Але якщо вона прокинеться, а мене немає? Я не той, хто кидає слова на вітер! Вона має знати, що це не пусті балачки.

 

Ось цей поріг, чудове місце для ночівлі.

Ха. Я ніби безхатько. Бракує хіба що шматка картону та газети, щоб вкритися. Старої пошарпаної  мантії, і, можливо, брудної бороди?

 

І найголовніший атрибут. Дешеве пійло, на яке я нажебракував. Ну що ж, як збанкрутую, то план у мене є…

 

Ох, моя люба Ґрейнджер! Не так я собі уявляв рольові ігри з тобою, не так…”

 

Драко всівся на поріг будинку та глянув у небо.

 

Вони могли б сьогодні насолоджуватися цією красою разом.

 

Він би накрив її тендітні плечі своїм піджаком та міцно обійняв. Розмовляли б всю ніч про майбутнє. А тепер майбутнє під загрозою. Майбутнього може і не бути….

 

*****

 

Ґрейнджер прокинулася від пекельного головного болю.

 

Тепер то вона зрозуміла, що поєднувати зілля і шампанське, не дуже хороша думка.

 

Ледве змусивши своє тіло піднятися з ліжка Герміона поплелася у ванну. Холодна вода різко привела її до тями. Вмившись і почистивши зуби їй на мить стало краще. Допоки вона не згадала.

 

Підкравшись до вікна, Ґрейнджер легенько зазирнула крізь щілину.

 

“Дідько! Він досі там. Як приблудний кіт. Один раз його погодуєш і вже ніколи не спекаєшся!”

 

Набравшись сміливості Герміона вирішила вишвирнути цього “кота” куди подалі.

 

“Геть з мого порога, геть з мого життя! Так і скажу. Геть, геть!”

 

*****

 

Мелфой поважно сидів на сходах з газетою в руках, нога закинута на ногу. Той самий костюм що і вчора. Збоку стояло горнятко кави.

Вся сміливість Герміони кудись вивітрилась. На зміну їй, знову, прийшла злість.

 

—Мелфой, якого біса ти тут пікнік влаштував? Я ж тобі сказала вимітатися!—промовила Ґрейнджер, її обличчя було серйозним, а руки гонорово складені на талії. Всім своїм виглядом Герміона демонструвала неприязнь і небажання розмовляти.

—Герміоно, доброго ранку.—хитро усміхнувся Драко.—Кави?

—Якої кави? Геть з мого дому!—невгамовувалася жінка.

—Я піду лише після того як ти мене вислухаєш.

—Нам немає про що говорити. Я вже все вчора почула.

—А якщо я скажу що пішов, тільки тому, щоб не нашкодити тобі? Ти б могла бути з людиною, знаючи , що зруйнуєш її життя?—Драко піднявся і підійшов до Герміони.— Я хотів, щоб ти змогла досягти висот, не заплямувавши своє ім’я мною.—Він підійшов майже впритул. Ґрейнджер слухала його мовчки.—Але клянусь. Якби я знав, що ти носиш під серцем нашого сина, я б наплював на все, лиш би бути поруч з вами. Але Візлі вирішив цю ситуацію по-своєму. І мені дуже шкода, що ми втратили стільки часу. Герміоно, я дійсно думав, що ви щасливі. Я не хотів влазити у вашу ідилію. Але після того як ми зустрілися знову, я не міг перестати думати про тебе . А коли ти все розповіла, я вирішив що у нас є шанс. Я кохаю тебе.—На цих словах Драко торкнувся вустами її вилиці, та залишив там найніжніший поцілунок, на який тільки був здатен.

—Драко, я…Я так заплуталася. Мені потрібен час. Я не можу. —Герміона різко розвернулася і забігла в дім. Сльози знову полилися рікою.

 

“Болить, отут, всередині. Розриває на шматки. Чому так? За що? Тільки якась примарна надія на щастя, і та розбивається на безліч уламків. Зрадники всюди. А твоє життя —суцільна брехня.”

 

Ґрейнджер сиділа на підлозі підпираючи спиною двері. Аж раптом хтось потягнув за ручку. Вона встала та наткнулася на схвильованого сина.

—Мамо, що трапилося? Ти плачеш?—запитав хлопець. Герміона міцно стиснула в обіймах Даміана та розплакалася ще дужче.

 

*****

—То виходить Драко мій батько? Здуріти можна!— Даміан сидів навпроти матері, слухав довгу розповідь та не вірив власним вухам. Вирази його обличчя змінювалися чи не щохвилини. Від здивування до обурення.

 

—Виходить що так.—Промовила Герміона. — І я не розумію що зі всім цим робити. Занадто багато змін. Більше питань ніж відповідей.

—Ти його любиш?

Герміона задумалася, і не відразу вхопила суть.

—Що ти спитав?

—Я запитав чи ти любиш Драко?—повторив Даміан.

—Люблю.— ледь чутно відповіла жінка.

—Ну тоді просто вибач його.

—Любий.—промовила Герміона та взяла сина за руку.—У дорослих не все так просто. Драко зробив мені боляче.

 

Даміан здивовано глянув на матір.

—Чи не ти мені хвилиною назад розказувала, що він це зробив заради твого майбутнього?

 

Ґрейнджер поникла.

—Мамо, він все зробив, щоб не нашкодити тобі, а сам все життя кохав лиш тебе, і мріяв лише про тебе.

 

“Невже мій п’ятнадцятирічний син розумніший за мене? Через свою злість я геть не помітила, що Драко це все зробив заради мене. Вперто не хотіла чути його слів, його вибачень. А він все життя кохав лиш мене. МЕНЕ! Ці всі роки він мріяв про мене. Про щасливе життя зі мною. Я кохаю його. Я хочу бути з ним. Чорт забирай, я хочу  все життя провести з Драко Мелфоєм.”

 

—Мені потрібно його побачити.

 

*****

Драко прогулювався садом на території Мелфой Менору.

 

В сам розпал літа все було таким бездоганним. Невимовної краси клумби, акуратно підстрижені кущі. Столітні дуби і сосни. Його особисте місце сили.

 

В дитинстві він любив тут гуляти з батьками. Тато садив його на плечі, і тоді маленький Драко міг дотягнутися до чого завгодно. Мати спостерігала за своїми хлопцями і мило усміхалася.

 

Він мріяв, що колись теж буде тут гуляти зі своєю дружиною та дітьми. Влаштовуватиме пікніки на березі ставка. Буде перетворювати камінь в жабу і навпаки. Діти будуть реготати. Та зараз Драко тут сам. Як і місяць тому. Немає милої Ґрейнджер, немає Даміана. І всередині теж нічого немає.

 

Мелфой підійшов до берега, взяв камінець та кинув його у воду. Той швидко пострибав до другого кінця ставка.

 

Драко цього хотів навчити свого сина. Кидати “жабки” на воду. Але і це в нього відняли.

 

Він нахилився щоб підняти ще один камінець, як над ним нависла тінь.

 

Мелфой різко обернувся та застигнув. Він очікував побачити кого завгодно, лише не її.

 

—Герміона? Я..

—Тшш. Я знаю що ти будеш говорити. Не потрібно. Мені потрібен був час все обдумати. Я зрозуміла, що кохаю тебе, а решта все не важливо.Я хочу засинати і прокидатися поруч з тобою. Щоб ми готували разом сніданки і пили вечорами вино. Щоб ти мені читав книги, а я тобі буду показувати фільми. Я хочу провести з тобою все своє життя, Драко Мелфой.—на одному подиху вимовила Ґрейнджер та взяла його за руку.

—Це було дуже егоїстично з мого боку. Вибач, що не чула тебе.

 

—Герміоно, тобі немає за що вибачатися.—Драко ніжно погладжував її долоню та підійшов ближче.—Я кохаю тебе більше за все на світі.

 

Вони одночасно прилинули один до одного, їхні вуста з’єднав шалений поцілунок. Такі голодні та спраглі. Руки Драко міцно притискали Герміону. Її ж руки блукали по його волоссю. Він прикусував її губу, вона стогнала від бажання і насолоди. Цей поцілунок був іншим, ніби,вивільняв їхнє кохання.

 

Драко підняв Герміону на руки, вона обхопила його бедра ногами. Не розриваючи пристрасний поцілунок він поніс її у тінь, від того самого дуба.

 

Ніжно поклав у м’яку траву, залишаючи солодкі поцілунки на її тілі. Він був такий збуджений, а вона, такою красивою.

 

Герміону переповнювало бажання. Її коротка сукня, задерлася вище пупка оголяючи красиві бедра та милі прозорі трусики з нашитими квітами.

 

Драко розщіпнув ширінку,  вивільнив, вже такого твердого та гарячого прутня.

Акуратно відсунув білизну Герміони вбік та повільно, увійшов.

 

Це було так приємно, так солодко. Вони обоє застогнали, приємна хвиля відчуттів затуманила їхню свідомість.

Мелфой рухався дуже повільно, кожною клітинкою він відчував її спітніле від збудження тіло.

 

Стогони Герміони ставали все гучнішими. Своїми нігтями вона залишала сліди хіті на спині Драко.

 

Як же їй було добре. Саме тут в його міцних обіймах. Коли він з таким трепетом цілував кожен сантиметр її шкіри та дарував неземні відчуття.

 

Так повільно, простогнуючи кожен поштовх їй у вухо. Говорячи ніжні слова. Ніжно погладжуючи її груди та сідниці.

 

Їм хотілося, щоб цей момент ніколи не завершувався.

Бо це було надто прекрасно, самі ангели на небі їм аплодували.

 

Оргазм ніжністю окутав їхні тіла, подарувавши таку бажану насолоду. Цей секс був саме таким, неймовірно солодким.

 

_________

Ну привіт 😉

 

Шлю вам трішки сопельок і ніжнятинки в останній день літа🥰

 

Думаєте то вже останній поворот по доорозі до епілогу?

А от і ні, я ще маю тузи у рукавах, щоб вас здивувати😎

 

Цьомки-бомки😘

 

Буду дуже вдячна за фітбек 😊

 

⬇️І ще, велкам ту тік ток ,там я часто викладаю міні-спойлери до розділів⬇️

 

Nataliiatopalova

 

 

Додати до улюблених