10

Проведені в самотності університетські будні нагадували Жукову про закінчення десятого класу. Після відверто провальної розмови, Саня зійшов з усіх радарів до початку наступного навчального року. Не відповідав на дзвінки, не заходив до соцмереж, прикривався батьками, щоб оминути освітню систему та написати контрольні дистанційно. Чорт його знає, що Мітяєв розповів батькам, але Влад ще ніколи не бачив, щоб хтось так брехав про ротавірусну інфекцію сина.

Влад весь цей час сам собі створював ілюзію нормальності, жив так, ніби нічого не відбувається. За інерцією ходив до школи, потім за інерцією ж плював у стелю перші кілька тижнів літніх канікул. Сумбурно завів собі першу дівчину. Саме «завів», як сраного хом’ячка, щоб хоч якось відволіктися.

«Досі здивований, що зрештою все закінчилося не так уже й погано», — Жуков сів на парапет університетської курилки, розглядаючи сигаретний бичок, що тлів в руках. Він не був затятим курцем, але для антуражу пачка «парламенту» була зараз просто необхідна.

Про фінальне своє, суто шкільне літо хлопець згадував із небажанням. Кожен божий день перед очима стояла одна й та сама картинка: Мітяєв, що плакав у напівтемряві кімнати. Від цього було і сумно, і соромно, і майже до сліз самотньо, але клята гордість зупиняла спроби написати чи подзвонити другові першим.

Можливо, у якийсь момент багаторічна дружба змогла б забутись у калейдоскопі подій, якби хлопці не були однокласниками. Але, на жаль чи на щастя, зустріч хлопців була неминуча. Перше вересня розставило всі крапки над «і», коли поруч за парту сів абсолютно розслаблений, засмаглий  щасливий Саня. Спочатку здалося, що Мітяєв затіяв гру «прикинемось, що нічого не було», але швидко стало зрозуміло — це зовсім не так.

«Тоді ступінь його відвертості почала зашкалювати», — очкарик посміхнувся, згадуючи, як випав в осад на першій же великій перерві, коли найкращий друг вирішив розповісти, де пропадав усі канікули. Розповідав хлопець у фарбах, інколи навіть показував, захлинаючись емоціями від першого свого ґейського роману. Мовляв, чого приховувати, якщо всі карти і так розкриті.

Жуков переварював інформацію з натягнутою усмішкою, подумки скрипучи зубами від роздратування:

«Я місця собі не знаходив стільки часу, а він, виявляється, терся з якимсь дурнем по кутках готелю в Туреччині».

Насправді все не було так райдужно, як Владу здавалося. Після свого вимушеного визнання, Сані знадобилося більше тижня, щоб прикрутити краник бурхливого потоку самобичування. Мітяєв зібрався з думками, зважився таки включити телефон, залізти в соцмережі, і перше, що з’явилося перед ним — фото Владв з якоюсь панночкою. Досить миловидною, хоча вона особливо не відрізнялась від будь-якої іншої гарненької дівчини: акуратний, злегка кирпатий ніс, пухкі губи, довгі вії, що обрамляли великі, майже круглі очі.

«Ну, хоч пика нічого. Але ануси курячі замість рота на кожній фотці — це просто жах, звичайно, — Сашко розглядав спільне фото на повний зріст, підібгавши губи. — Більше й сказати нема чого. Ні дупи, ні цицьок. Вердикт: краще чоловіків, ніж міль таку трахати».

Жовч сочилася з усіх можливих і неможливих отворів, і через деякий час Саня навіть був їй радий — злість, виявляється, може стати чудовим закликом до дії. Звичайно, починаючи стосунки, Жуков не хотів найкращого друга ображати, але для Мітяєва це все одно стало каталізатором змін. Він підвівся з ліжка, вперше за тиждень умив пику і навіть вибачився перед батьками за пошарпані нерви. Благо, Мітяєві всі, як на підбір, вкрай поблажливо ставилися до чужих вивертів характеру.

Сашко вирішив тримати дистанцію з Владом, а ще вибивати клин клином, раптово розфарбувавши своє життя блакитними відтінками. До кінця серпня Сашко якщо і не забув про своє скиглення за Жуковым, то принаймні повернув самовладання, щоб знову це якісно приховувати. Це й було, мабуть, головною рисою, за яку Владу хотілося згорнути Сашкові шию. Хлопець ніби жив на дві реальності: в одній перемелював усі складні ситуації, а в другій тішився життям, як ні в чому не бувало. Жуков не міг потрапити туди, де за сімома замками в Мітяєві зберігалися всі переживання, і це дратувало до трясучки, змушувало все лайно всередині Влада вирувати зі страшною силою. Навіть зараз, коли Саня, очевидно, переживав не найкращі часи, хлопець лише збільшував відстань між собою та оточенням, кутаючись у особистий простір.

«Цікаво, як він Калимова тоді відшив, коли той додому до нього поперся… — майже спалена цигарка випала з прочиненого рота на асфальт. — І чи відшив взагалі?»

***

— А ти ще не заїбався грати в самурая? Ну, не думав якось їх притиснути за побиття?

Макс нахабно вже кілька днів після універу з’являвся на порозі Саніної квартири з їжею і йшов уже за північ, так і не наважуючись напроситися на ночівлю. На вигляд їхнє дозвілля практично нічим не відрізнялося від дружніх посиденьок, якщо не рахувати старого доброго петингу на всіх горизонтальних поверхнях трикімнатної квартири Мітяєва. Обох це влаштовувало, і ніхто не планував найближчим часом з’ясовувати ступінь серйозності їхніх стосунків. Принаймні так думав Сашко.

— Може, я — песиміст, але вважаю, що толку від цього не буде, — хлопець  знизав плечима, намотуючи на вилку спагетті. Готувати він не вмів, виживаючи без маминого куховарства тільки завдяки доставкам. Калимов тут був якраз до речі, він виявився вкрай корисною у господарстві людиною: стандартну смажену картоплю та макарони з сосисками робив, на думку Сані, віртуозно.

«Готує, не зайрбує і круто дрочить. Чоловік десять із десяти, я вважаю».

— Давай розглянемо ситуацію на прикладі Жукова: нічого, крім догану, своїм махачем він не досяг.

— Предків підключи, вони ж начебто адекватні, — резонно запропонував брюнет, спостерігаючи, як Мітяєв своїми витонченими пальцями орудує столовими приладами.

Чим більше часу вони проводили разом, тим більше Саша починав йому подобатися, причому у всіх своїх проявах. Симпатія плавно вклинювалася в кожну взаємодію, і тепер навіть прийом їжі у виконанні Мітяєва перетворювався на мистецтво на межі з порно.

— Я не хочу, щоб батьки копалися у моїх проблемах. Типу, вони, безумовно, дуже розуміючі, але нахуй.

— Звучить, як «я почуваюся себе проблемою, і мене це дратує, тому я швидше до магістратури терпітиму побої, ніж попрошу про допомогу», — виніс вердикт Максим, відпиваючи пиво з пляшки.

«Взагалі, так воно і є, але я не думав, що це настільки очевидно», — Мітяєв вирішив прикинутися камбалою і продовжив їсти, начисто ігноруючи слова приятеля.

У сімнадцять його мама збиралася їхати закордон після складання іспитів. Вона з десяти років мріяла про успішну кар’єру дерматолога, старанно корпіла над підручниками і будувала справді грандіозні плани на майбутнє, шлюб через вагітність точно не входив до її ідеальної картини життя. Однак, сталося те, що сталося: перше кохання знесло дах бурхливим потоком емоцій, перетворюючи всі мрії на стопку запорошених конспектів з чеської мови в найдальшому ящику шафи.

Чи були щасливі його батьки? Чи хотіли вони такого життя? Чи люблять вони одне одного? Мізками Мітяєв розумів, що не несе відповідальності за порваний презерватив або його відсутність, але підсвідомо все одно відчував свою провину.

— Ти ідіот чи так? — Максим намагався зловити зоровий контакт із Сашком, але той дивився кудись убік, напхавши до рота їжі, щоб відгородитися від розмови.

У Калимова було хворе, нескінченно кровоточиве почуття справедливості. Мабуть, справа була у вихованні, але він завжди заступався за слабких, з піною біля рота впрягався за будь-якого нужденного, і іноді переступав усі можливі межі своїм прагненням докопатися до істини. Він здогадався вже, що Сашко не найвідкритіший чоловік на планеті, але все не міг зменшити тиск.

— Після нашого щільного спілкування ти вже не повинен сумніватися в цьому, — Саня посміхнувся беззлобно, показуючи гостю всю міць свого миролюбства.

— З тобою взагалі не можна говорити на серйозні теми? — питання було швидше риторичне.

— Типу того, — усмішка стала ширшою, Мітяєв, покінчивши з вечерею, почав збирати посуд зі столу. — Колишній казав, що я маю емоційний діапазон зубочистки.

— Він що, фанат Гаррі Поттера? — Макс хихикнув, підводячись, щоб викинути пару порожніх пляшок у сміття.

— Ні, фанат — я, а він просто спиздив у Герміони фразу, якою мені можна дорікати під час кожного скандалу. Але заслужено, брехати не буду.

— Ти завжди виправдовуєш своїх колишніх? — брюнет примостився ззаду, обійнявши Саню за пояс, поки той старанно намивав тарілки. Цей жест став майже звичним за останні дні, і хлопцям це дуже подобалося: без відстеження причинно-наслідкових зв’язків просто вгамувати тактильну спрагу.

— У відносинах завжди винні обидва, якщо його щось не влаштовувало, у цьому була й моя вина.

«Здається, щось подібне ти вже казав, — Калимов обійняв хлопця міцніше, носом втикаючись у пахнучу солодкою нісенітницею маківку. — Цікаво, яка була б твоя реакція, якби дізнався, як багато особистого мені вже спалив по п’яні?»

— Поговори з предками, — все ж таки вирішив висловитися Калимов. — Не важливо, що ти собі придумав, ти маєш розуміти: жоден адекватний батько не стоятиме осторонь, коли життя його дитини перетворюється на пекло.

— Ой, бля…

— Та ніхто вже не сумнівається, що в тебе є яйця. Навіть виблядки ці не сумніваються, повір, інакше б не йшли на тебе одного пачками, — Калимов казав чисту правду: Сашу справді ніхто не тримав за слабака. Про його перемоги в бійках нічого не було відомо лише тому, що ніхто не хотів розголошувати свою поразку. — Питання не в тому, що ти не можеш впоратися, а за яку ціну ти це робиш. Одуплися, бляха, тобі дивом досі нічого не зламали, місця живого не лишилося.

— Бухтиш, як мама-ведмедиця, — Саню палкі промови не особливо проймали, при своєму гнучкому характері, часом упертістю він міг зносити будівлі ліпше бульдозера. Йому не подобалося, що хтось так безпардонно лізе до його нутрянки. Скриньку з душевними переживаннями, на яку Жуков лише скоса поглядав, скрипучи зубами, Максим зараз намагався розкрити і засунути туди свою пику.

— А може, я і є мама-ведмедиця? — рука Максима поповзла вгору, долонею несильно стискаючи шию, укладаючи пальці поверх зелених гематом. Кадик Сані смикнувся, він чисто для вигляду заворушився, щоб не виглядати зовсім покірним. Поруч із Максом почуття самозбереження немов давало збій і відключалося, чинити опір натиску, поки Калимов не лізе в душу, зовсім не хотілося. — Якщо так подобаються ігри з асфіксією, я краще сам тебе придушу, окей?

Змащений кивок послужив відповіддю, Сашко відкинув голову назад, поки Калимов пробирався вільною рукою під домашню футболку, погладжуючи живіт.

«У мене на нього рефлекс уже виробився чи що», — Саня трохи спантеличено спостерігав за реакцією власного тіла, що явно охочіше підкорялося Максу, ніж господареві. Плавилося, вигиналося назустріч дотикам, щоб отримати чергову бажану дозу мурашок на шкірі. Сашко відкрив рота, зітхаючи важче в міру того, як одна рука брюнета все сильніше стискала горло, а друга з торса плавно переміщалася у бік гумки штанів.

Калимова реакція Мітяєва вбивала, здавалося неможливим те, що хтось може так м’яко, покірно віддаватися без задніх думок, не чекаючи каверзи. Напевно, в цьому і була магія Сані: він був досить впевнений у своїй сексуальності, він нічого не боявся і не забивав собі голову сумнівами та страхами, а тому дарував свою чуттєвість без зайвих обмежень. Макс задумався: чи всі хлопці так відрізнялися від дівчат у ліжку? Не те щоб його цікавив хтось крім… Так, марна цікавість.

Холодні пальці торкнулися розчервонілої плоті, шатен смикнувся, ніби від удару електрошокером і піддався назад рефлекторно, злегка торкаючись дупою випираючого горбка у Калимова на джинсах.

— Ми це не обговорювали з тобою, — почав хрипко Максим, дражнячи голівку поверхневими дотиками, через що збудження в’язало морські вузли в районі паху, виразно перегукуючись з болем.

— Ти не пораниш мої почуття, якщо будеш зверху, — Мітяєв притиснувся до чужого паху, підтверджуючи свої слова дією. — Але керуватиму процесом я.

Питання позиції в сексі дійсно не стояло для хлопця гостро, просто так вийшло, що йому вічно траплялися солодкі хлопчики, які винятково добре стояли раком. Проте сам факт того, як акуратно і тактовно до цього підходив Макс, змушував гнути губи в посмішці. Занадто мило. Калимов у принципі поводився дуже правильно, етично в делікатних ситуаціях, якимось чарівним чином налаштовуючи людей до себе. Сашко тепер розумів, від чого так багато дівчат із університету вважали його лапочкою.

— Сука, кому ти знадобився о десятій вечора? — Саня спочатку не зрозумів, про що Макс взагалі говорить, лише за кілька секунд сконцентрувавшись на навколишньому світі та почувши дверний дзвінок. — Бляха, якщо це знову твоя жратва, то май на увазі: я близький до того, щоб вивернути ці судки тобі за комір, правда.

— Це Жуков, — шатен насупився, поправляючи стояк у штанах і відсуваючись. Калимов марно спробував округлити розкосі очі, висловлюючи всім своїм виглядом здивування та обурення. — Більше нема кому. Можеш йому тепер за комір щось вивернути, раз сміливий такий.

«І виходячи з того, що він не скористався своєю зв’язкою ключів, чувак точно думає, що я тут оргії влаштовую, поки батьки у відпустці», — хлопець видихнув і поплентався до вхідних дверей, почуваючи себе тим ще недоумком зі стирчавшим членом в домашніх штанцях.