Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

Новий викладач Хімії)

Знайомство. 8:30 Це був простий осінній день, при холодний але сонячний день. Арсеній Федорович як завжди у цей час був біля головного входу у школу, входячи у цей храм знань він піднімався на 3 поверх та заходив у 36 кабінет біології ставив сумку з якою він завжди приходить на роботу скидає з себе чорне як […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Я справді ненавиджу зміни.

-Чуєш, я, – голос на тому кінці перебиває мене. – Те, що ти відчуваєш себе безпорадно не означає, що ти нічого не вмієш. Просто зберися з думками, вдихни глибше. Я впевнена все буде добре. Аврора ніколи не любила дослуховувати до кінця.Вона була лютою оптимісткою тому навіть не бажала чути про будь-який негатив. Хоч її слова […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Чому на небі місяць?

Щоденник День 1. Шляхом до дому я знайшов цей зошит. Крім напису “Щоденник” на першій сторінці нічого не було. Кому потрібно було починати щоденник так і закінчивши його на першому слові мені не відомо. Одивившись навколо в пошуках можливого власнику зошиту, я нікого не побачив. Почекавши ще 5 хвилин я дійшов логічного висновку, що перше […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Замерзша ягідка

  На камені сидів Кадзуха, в своему спокої дивився на біле небо, довкола ростоптані кочугури, на один з замерзлих, не загубивших свій вигляд сіла поруч Люмін. – Ти так і не змогла вмовити брата? Нічого. запалимо за нього феєрверки. Спокійно усміхнувся самітник. Мандрівниця ж з безшумним зітханням, що помітно тільки за ледве видним паром від […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Кантрихуманс

1920…Українська сім’я… УНР, УПА та маленька Україна. Вони були щасливі. Але для УНР від УПИ потрапив неочікуване питання: УПА: мамо, чому ви всі в синьо- жовтому кольорі, а я в червоно- чорному? Я що, прийманний? УНР: синку, звичайно ні, навіть не думай так ! Просто, коли ти був малим на тебе потрапила кров, і ти […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Розділів немає

Інколи я бігаю бо запізнююсь на роботу А інколи бігаю до тебе крізь роки та спогади Інколи сумую через нові порвані такі чудові колготки А іноді сумую бо замало проявляю турботи Інколи я плачу, через дрібниці які того зовсім не варті Але мені з того легше і я тому хоч трохи але рада Інколи я […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

ПРИГОДА 1: Дивовижно довге вухо

Априк Роге завітав до лісу Лорієн не тільки заради краси його дрібних стежок та загадкової аури, яка оточувала це місце, але й заради ще одного дивовижного дослідження. Для Априка, ельфи завжди були об’єктом великого захоплення, особливо їхні анатомічні особливості. Вони здавалися надзвичайно красивими та загадковими істотами, а розмір їх вух мав для Априка особливий інтерес. […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Все буде добре

Се Лянь виходив з кафе та сідав в машину яка чекала його 3-4 хвилини -привіт -Привіт ти як? Як там робота? -да все добре, начебто -поїхали? Мені треба заскочити до дому взяти ноутбук ти не проти? -та ні  непроти , дякую -хех мені не важко) Підʼїхавши до дому Фен Синя він швидко забіг до дому […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Вибачайся щиро

  “Я думаю про смерть так часто, що це відчувається, наче спогад.” Тільки, от, для мене це і є спогад. В дитинстві я завжди хизувався своїм прізвищем, бо воно звучало неймовірно класно, наче я з роду аристократів. А потім це саме прізвище стало моїм прокляттям. Файно бути Афтоном! Вже кілька років для суспільства я – […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

* * *

ХХ.ХХ.1685 р. Одного вечора, у старому будиночку біля морського узбережжя, за столом, при свічках, сиділи дві жіночі постаті. Та, що була старша й вища, розкладала якісь сухі травинки на столі й наспівувала собі щось під ніс. – Навіщо тобі лаванда, мамо? – запитала жінку дівчинка дванадцяти років, яка сиділа поруч. Руді локони, сірі очі, як […]FavoriteLoadingДодати до улюблених