1920…Українська сім’я… УНР, УПА та маленька Україна. Вони були щасливі. Але для УНР від УПИ потрапив неочікуване питання:
УПА: мамо, чому ви всі в синьо- жовтому кольорі, а я в червоно- чорному? Я що, прийманний?
УНР: синку, звичайно ні, навіть не думай так ! Просто, коли ти був малим на тебе потрапила кров, і ти став таким…
УПА: кров? чия?!
УНР: Вибач, але твого батька, ЗУНР…. мені дуже шкода…
УПА: що?! Хто вбив мого батька?
УНР: Поляки…..
УПА: Я вам помстусь, довбаний поляк!
1922, смерть УНР…
УПА: Мамо, що коїться? Чому ти взяла меч? Мені страшно…
УНР: УПА, тримай Україну, і ніколи її не пускай!!!
УПА: Добре, я люблю тебе, мамо…
срср: ось ви де!
УНР: не чіпай моїх дітей! * намагається вдарити мечем по срср…*
срср:* на жаль, вбиває УНР*
УПА: Мамо!!! :_( Що ти накоїв! Я ненавиджу тебе!
Україна: плаче…
срср: ох діти… Вам не зрозуміти…
УПА: ми все розуміємо! Не чіпай нас!
срср: Діти, ви ж любите дива? * Торкається до України*
Україна: * Перетворюється в УССР*, * починає чим туж плакати*
УПА: що ти зробив! Поверни як було!
срср: а назад не вернеш. Називайте тепер мене батьком.
УПА: Ніколи!!!
Дякую за перегляд, чекайте 2 частину…
Додати до улюблених