Знайомство.
8:30 Це був простий осінній день, при холодний але сонячний день. Арсеній Федорович як завжди у цей час був біля головного входу у школу, входячи у цей храм знань він піднімався на 3 поверх та заходив у 36 кабінет біології ставив сумку з якою він завжди приходить на роботу скидає з себе чорне як ніч пальто та кладе його на вішак, який прикріплений до стіни шурупами. Арсеній був завжди пунктуальним педантом, який не терпить бардаку та запізнень на своєму уроці, але сьогодні все змінить зустріч з новим викладачем, а саме з викладачем хімії з яким він буде сусідом через те що кабінет хімії знаходиться навпроти кабінету біології, яка ж іронія долі чи не правда?). Директор зібрав усіх вчителів у своєму кабінеті де стояв великий круглий стіл за яким стояв й сам директор Ігор Миколайович та хлопець не більше 25 років на вигляд. Коли уже прийшли останні два вчителі а саме це викладачки Математики Христина Ігорівна та малювання Юлія Володимирівна дві красивих та червоних, як раки вони прийшли і директор не даючи цьому великого значення він почав представляти нам нового вчителя, якого прислали на заміну через те що колишній вчитель уже пішов через свій поважний вік. -Що ж колеги це наш новий вчитель хімії Анатолій Ігорович, прошу вітати та шанувати. привітавшись зі всіма Антон провів поглядом по усім зупинившись саме на мені, на мить мені здалось що він усміхнувся мені так спокійно й ледь помітно але мені це лише напевне здалось.
Через декілька хвилин ми почули цей дратівливий тріск що розносився по усій школі це свідчило про те що пора йти на урок до учнів до поки вони ще не спалили чи не поставили школу з ніг на голову.
Подивившись на наручний смарт годинник який завжди був на його руці висвічував 9:00 -Ох ну й швидко же час летить, що ж колеги пора йти по кабінетах до поки їх діти ще не рознесли. Промовив директор беручи книгу з Основ здоровя за 5 клас та йдучи скоріше всіх та при зупиняючись у дверях він говорить -Ох Арсеній Федорович не могли б ви показати Анатолію Ігоровичу де знаходиться кабінет хімії?) -Так звичайно Ігоре Миколайовичу Промовив наш біолог чекаючи на хіміка, нарешті коли усі вийшли показалось уже знайоме обличчя молодого й красивого учителя. -Прошу йти за мною та не відставати Промовив холодним тоном педант повів нашого красивого хіміка на 3 поверх, проходячи кабінети антон задав питання -Скільки вам років?) Промовив хімік з легкою й такою привабливою усмішкою. -Навіщо вам це знати? Все так же холодно та насупивши брови, з виглядом що каже краще заткнись. -Просто не думав що побачу такого молодого та красивого викладача як ви) Сказав Антон прикривши очі й розпливаючись в усмішці. -Йдіть мовчки мені не приємна розмова з вами. -Хех який холодний та агресивний цікаво який ти коли один) -Вам це знати не обовязково тож прошу не задавати своїх дурних та необдуманих питань. -Давай на ти? -Ні ми навіть не знайомі з якого ми повинні перейти на ти?
Уже з злим вираженням говорив біолог, попутно щось бурмочучи під ніс як це не виховано. -Сходимо в кафе? -Я ж сказав уже що не хочу з вами й говорити а що й казати про похід кудись у двох. Говорячи це наші двоє колег зупиняються біля кабінету. -Ось ваш кабінет ось ключі від нього прошу у мій кабінет не заходити без вязких причин. Сказав кардинал відаючи ключі нашому спокійному біологу, й миттю ховаючись за дверми свого кабінету.
Додати до улюблених