4588 Results with the "Ч/Ч" warning
Definition: стосунки чоловік/чоловік
-
Chapter
Глава 10 Кіт та хлопчик
-У темній кімнаті усі кішки сірі… Цікаво, це як? -Це… типу того, що коли ти не можеш добре роздивитися, тоді всі однакові, тому легко і переплутати. Ну, кішок… Або… - Уйон затнувся, його пальці легко торкнулися обличчя Йонбока. -Або… - голос низький та гортанний. Вичікувальний…-
15,3 K • Completed
-
-
Chapter
5
З поверненням Ділюка Каї легше дихалось. Їм, звісно, не вдавалось жити так само, як раніше, але доки вони були поруч їм було легше ігнорувати будь-які зміни у своєму житті. Вони знову стали чимось незмінним в житті одне одного, єдиною стабільністю, особливою опорою, яка завжди…-
10,1 K • Completed
-
-
Chapter
13. «закони справедливості»
Репер прокидається від неймовірної важкості. Ніби на нього звалився шматок стелі. Він розплющує одне око і бачить, що поруч лежить Нам Гю. Але хлопець взагалі не врахував габарити дивана і те, що двоє людей на ньому аж ніяк нормально не розмістяться. Тому він буквально лежав на Су…-
18,8 K • Completed
-
- Story
Трахни мене Чупарський
Опис придумайте самі хехе. Якщо хочете розділ з порно то пишіть коментарі -
Chapter
Розділи
Незнайомець на дивані не поспішав відповідати на Кирієві саркастичні випади. Він лише дивився, ніби оцінюючи кожен рух, кожен жест. Його погляд був важким, як свинець, і Кирій відчув, як по спині пробіг неприємний холодок. "О, чудово, я притягнув додому маніяка," — подумав він,…-
6,1 K • Ongoing
-
-
Chapter
III
В пітьмі був хтось. Він спостерігав. Як звір у темному лісі, що вже знайшов свою жертву і тепер просто вичікував слушної миті. Джефф завмер. Він чув своє хрипке дихання. Розумів, що варто бути спокійнішим. Адже за власним шаленим серцебиттям нічого не можливо розібрати. «Не…-
17,5 K • Ongoing
-
-
Chapter
8. Переслідуючи тінь (2). Фінал.
– Все в порядку? – Стрелок узяв руку Шрама в свою і намагався роздивитись у його погляді хоч щось, крім болю. Шраму було страшно здебільшого за життя Стрелка, але він розумів, що від стрибків атмосферного тиску вони помруть ще швидше. Вони вже кілька вечорів проводили на краю…-
13,4 K • Completed
-
- Story
Поки ми маємо на це час
Так трапляється, що ловиш гіперфікс на конкретній людині. Іноді це може бути твій друг, якого знаєш декілька десятків років. І від цього ситуація стає вкрай драматичною.- 1,7 K • Бер 12, '25
-
-
Chapter
Глава друга: Перше тренування
Сонце повільно сповзало вниз, розмазуючи м’яке золото по кортах. Повітря пахло теплим бетоном, свіжими м’ячами та потом. Команда вже розминалась — ритмічно, гучно, з жартами та вигуками, що летіли між хлопцями, як м’ячі. Ейден стояв осторонь. Усе в ньому було стиснуте,…-
1,5 K • Ongoing
-
- Story
Почуття
Мене звати Тока Кришима. Мені вісімнадцять. Я живу в Місоті. Маленькому, тихому містечку, де час, здається, тече повільніше, ніж у будь-якому іншому місці. Це місто, де тиша звучить голосніше, ніж будь-які слова. Тут немає гучних клубів чи кінотеатрів, немає людних вулиць, залитих неоновими вогнями. Тут навіть вітер рухається повільно, ніби йому теж нікуди поспішати. Єдине місце, де відчуваєш, що світ може бути іншим, куди можна втекти від сірості буднів, озеро, яке всі називають «Блакитне око». Коли я дивлюся на нього, то думаю якщо придивитися достатньо довго, може, воно віддзеркалить небо, в якому я хотіла б жити. Його глибина мов таємниця, яку воно нікому не розкриває, навіть тим, хто приходить сюди щодня. Я живу з бабусею та дідусем, Аято та Кохаро Кришима. Наш двоповерховий будинок стоїть майже в центрі міста. На першому поверсі маленький магазин із дрібничками та гараж, на другому наш теплий дім, де завжди пахне свіжозавареним чаєм. Але так було не завжди. Колись ми мешкали в Токіо, у п’ятнадцятому кварталі, та одного дня через борги моєї матері нам довелося залишити все й переїхати сюди. Я пам’ятаю той день до дрібниць він змінив моє життя назавжди. Про батька я не знаю нічого. Мати залишилася в Токіо, будуючи своє життя без мене. На мій вісімнадцятий день народження вона подзвонила лише для того, щоб сказати, що я її найбільша помилка. Після цього я більше не чекаю дзвінків. Відтоді й до цього дня моїм світом були бабуся та дідусь. Вони дали мені все, що мали, і навіть більше. З повноліттям я отримала свободу, ту про яку багато хто мріє. Жити, як хочеш, гуляти з ким хочеш, ходити куди заманеться, залишатися в кого завгодно, повертатися тоді, коли заманеться. Але для мене ця свобода виявилася порожньою. Свобода… Чому ж вона така холодна? У мене є лише одна близька подруга, Інно. Вона працює й уже давно живе зі своїм хлопцем Брендоном, тож бачимося ми рідко. Коли я пишу їй: «Давай зустрінемося», вона відповідає «Не можу. Робота. Може, наступного тижня?» І цей «наступний тиждень» завжди десь попереду. Я навчаюся на фотографа. Моє навчання непостійне, більшість пар проходить онлайн, екзамени завжди перед канікулами, а решта занять займає лише кілька днів на тиждень. Інколи думаю, що екран монітора бачу частіше, ніж людей. Можливо, я теж перетворююсь на фотографію: статичну, без руху, без життя. І хоча я можу робити все, що заманеться, життя стало настільки безбарвним, що єдина моя справжня розвага це мотоцикл Kawasaki 250. Я купила його після зими, коли отримала права та назбирала гроші, працюючи в магазині. За свою роботу я отримую невелику зарплатню, але саме завдяки їй змогла здійснити цю мрію. Коли їду трасою, вітер б’є по тілу, і тоді мені здається, що я тікаю. Але від чого? Та навіть із мотоциклом дороги моїх днів залишаються самотніми. Іноді я зупиняюся посеред дороги, знімаю шолом і дивлюся вдалечінь. Немає з ким поділитися думками, немає тих, хто почув би мене до кінця. Іноді здається, що моє життя це безкрая траса, якою я їду сама, не знаючи, де зупинюся. Може, колись хтось поїде цією дорогою разом зі мною. А поки що тільки я, асфальт і нескінченний шум мотор. - Previous 1 … 3 4 5 … 18 Next
