571 Results in the "Вірші" category
Definition: Додати свій вірш можна через “Додати фанфік”.
-
- Story
Людина може
Людина Може Може залізти на гору, Літати, мов птах. Надію свою не втрачати — Кров’ю, та хоч у сльозах. Сильна, відважна, кмітлива. Овва! Попереду дорога. Життя постійно турбує, Але часу нема. Кує на дереві зозуля, Зирк направо! Там берези Веселяться, грають край вод. Бігають два зайці, кохають, А недалеко й вовк, Чатує коло осик. Людина іде… І чути сорочин… - Story
Кров не потребує дозволу
Вона – вампірка, яка живе серед людей, але не забуває, хто вона є. Вона полює по-звірячому – спокушає, заворожує, бере тільки те, що потрібно. Все під контролем… Поки що не зустрічає Його. Він людина, яка не піддається. Його кров тягне її, але ще більше тягне його воля. І вона не може вирішити – убити його, врятуватися від почуттів чи… здатися.- 814 • Лип 11, '25
- 1,3 K • Лип 11, '25
- 1,4 K • Лип 11, '25
-
-
Chapter
Живи
-Що таке життя? Де сенс його шукати? -Хто зна. Ніхто не відповість на ці питання. -Як же жити без цього знання? -Просто. Як і всі. Ти не знайдеш його відразу. Або назавжди втратиш слід -А може в мене буде просвітління? -Коли і де його чекаєш ти? -Можливо це буде на смертному…-
168 • Ongoing
-
-
Chapter
Дух стримання
Воїн стримує журбу, Ідучи на грім — війну. Хмари сильні, неосяжні; Грім гримить, і він відважний Чує-чує, відчуває: Вітер-страх його торкає. А він все йде допоки Сам не стане широоким, Бо лише тут грім та хмари І нічого більш немає. Але вітер так торкає... І полетить до краю, Де…-
307 • Ongoing
-
-
Chapter
Дух повернення
Через час якийсь — стоїть він. А воїн вже там — за спиною, за ним. Навколо тиша; грім там, де воїн. Попереду силует стоїть серед покóю. Заважає йому, помічнику мрійноокого. Дивиться очима, не дає пройти, Хоч і стоїть без рухів яких. Помічник ворухнеться, Вітер…-
307 • Ongoing
-
-
- Story
Благовісні Згуки
Власні маленькі вірші, якими я хочу поділитись<3- 84 • Лис 15, '25
- 126 • Лис 27, '25
-
- Story
Vivere memento
Бо все про mori та про mori, А живуть взагалі-то в моменті. Тож vivere, мила моя, vivere й vivere mеmento. -
Chapter
Sans espoir, j’espère
7.11.25 Sans espoir, j'espère Очі карії і коси, Темні брови - мов птахи. Довгі вії, наче крила, Що тріпочеш ними ти. Легко поряд, та бентежно. Думать що? Не знаю я. Складно думати належно. Думать як? Забулася... Як щаслива - брови-крила Підлітають догори. Як в житті суцільна злива - Нишкнуть…-
217 • Ongoing
-
- Previous 1 2 3 Next
