574 Results in the "Вірші" category
Definition: Додати свій вірш можна через “Додати фанфік”.
- Story
Котячі канікули
Мама й тато Коте їдуть у відпустку,залишаючи його з няньками. Кіт вирішує відпочити від господарів і “спростити” завдання нянькам-втекти з дому.- 408 • Лют 2, '26
-
-
-
Chapter
Влітку
Живуть собі люде у хатинці, що недалече від моря. З ними-кіт непросте ім'я у нього, Та не любить він його, приносить воно тільки горе Тому кличуть всі - Коте. Бачте ото блакитний довгошерстий гуляка на веранді розлігся? Під липневим сонцем ледь не спікся. -Коте, ходь…-
430 • Ongoing
-
-
Chapter
Дух стримання
Воїн стримує журбу, Ідучи на грім — війну. Хмари сильні, неосяжні; Грім гримить, і він відважний Чує-чує, відчуває: Вітер-страх його торкає. А він все йде допоки Сам не стане широоким, Бо лише тут грім та хмари І нічого більш немає. Але вітер так торкає... І полетить до краю, Де…-
307 • Ongoing
-
-
Chapter
Очі, що завмерли
Тур закінчився. 4 місяці — виступи, перельоти, інтерв’ю, постійні збори й репетиції. І хоча всі втомилися, настрій був на підйомі: хлопці повертались додому. До студії. До свого кола. І, безумовно, до тебе — тієї, хто завжди була поруч, розкладала вітаміни, шукала загублені…-
3,3 K • Completed
-
- Story
Юні страждання
Про темні, молоді роки біло-рожевої Елли Міррел. Завжди щось хочуть й вимагають, А ти покажеш лише страх. Поваги чи міри не знають, Цінують менше, ніж комах. Тебе – тиху, сіру й ламку, Беззахисну, зручну натуру. Програєш знов цю боротьбу, Й почнеш криваву процедуру. Ні слова друзям і батькам – Малу, дурненьку й не почують. Ти ж – лише хочеш свіжих ран,… - Story
Кров не потребує дозволу
Вона – вампірка, яка живе серед людей, але не забуває, хто вона є. Вона полює по-звірячому – спокушає, заворожує, бере тільки те, що потрібно. Все під контролем… Поки що не зустрічає Його. Він людина, яка не піддається. Його кров тягне її, але ще більше тягне його воля. І вона не може вирішити – убити його, врятуватися від почуттів чи… здатися.- 814 • Лип 11, '25
- 1,3 K • Лип 11, '25
- 1,4 K • Лип 11, '25
-
- Story
Хижак
Про безсердечного іжачка Артура Манчіні від його офіри Раяна Бланше. Мої поцілунки, мов сонця проміння, Що ніжно плекають тонку, бліду шкіру, З сухого нутра знову скинуть каміння, В покалічене серце вільють довіру. Ти – сам, Ти – пан, допомоги не треба Колючому звіру, що так хоче стіни. Турботу зневажиш, сягаючу неба, Скажеш “все добре” й попросиш піти. Розставиш по папкам усі… - Previous 1 2
