Розділи
-
Напіваючи пісню, Ю лежав на ліжку животом, без футболки, оголюючи свою витончену спину з багатьма шрамами на ній, дивлячись в свій телефон, який був вимкненим. «ВА, ВА Я БУДУ НІЖНИМ І ВІРНИМ….» - ця пісня так і крутилася в його голові. Кімната в котрій він перебував була зовсім…-
1,7 K • Ongoing
-
-
В попав у лікарню з високою температурою. Декілька днів не могли лікарі зрозуміти, що з ним не так. Як виявилося, у нього з’явилася ангіна. У білій кімнаті, було лише ліжко, на котрому лежав хворий, стілець біля ліжка, на правому боці стоїть вікно, а зліва стоять двері. В не…
-
1,7 K • Ongoing
-
-
В – ти там як? Ю – усе добре, ось складно нам тут, але якось впораємося. Ти як, мій дорогенький? В – Як зазвичай, добре. Ось навчаюся, хочу пошвидше, щоб ти приїхав. Ю – ну зара не можу. В – Ти обіцяєш, що приїдеш живим? Ю - …………. В – Добре, тебе про це питати немає сенсу.…
-
1,7 K • Ongoing
-
-
Будильник задзвонив раніше, ніж учора. Едді вимкнув його з першого разу — він ненавидів, коли звук повторюється. У ванній він довго дивився на себе. Світло тут було холодніше, ніж у кухні. Воно нічого не приховувало. Футболка сиділа погано — як і всі інші. Він потягнув її вниз, ніби…-
28,9 K • Completed
-
-
Можна подумати, що це історія про море, корабель, голод і тишу, що приходить у штилі. Але насправді море тут лише дзеркало. Дзеркало, у яке кожен мусить зазирнути хоча б раз у житті. Бо штиль - це не лише відсутність вітру. Це відсутність руху в нас самих. Це стан, коли вже немає шуму…-
10,9 K • Ongoing
-
-
Є моменти, коли щось всередині раптово тріскає. Тихо, непомітно, без драматичних звуків, але з такою силою, що ти завмираєш, намагаючись зрозуміти, що саме зламалося. У мене це сталося наступного дня. Ярик писав короткі повідомлення: обережні, теплі, такі, що не тиснули. Але…-
2,2 K • Ongoing
-
-
Дощ тієї ночі був таким сильним, ніби небо намагалось втопити весь палац. Я стояла біля його дверей, поки грім розривав тишу над дахами, і ненавиділа себе за те, що знову прийшла. Але ще більше — за те, що знала: він чекав. Двері відчинились раніше, ніж я встигла…-
108 • Ongoing
-
-
Я лежала та не рухалась. Тупий біль внизу живота нагадував мені про те, що щойно сталося. Діо лежав поруч, бавлячись з пасмом мого світлого волосся. Я чула його спокійне рівне дихання. — Подивися на мене. – сказав він та взяв мене за підборіддя, піднімаючи мою голову. Наші…
-
7,0 K • Ongoing
-
-
Мене звати Акумо Драгон. Я — експеримент №318 корпорації «Астрис». Напівлюдина, напівендермен. Дата мого народження — 18 квітня 2139 року. Зараз мені 165 років. Колись я був звичайною дитиною. Але мій батько, головний учений корпорації «Астрис», вирішив перетворити мене на ключ до…-
0 • Ongoing
-
-
Тиша буває занадто гучною. Вода, що перетікає по батареях. Пральна машина, яка працювала вже майже дві години. Вітер за вікном. Це заспокоювало. Але тільки іноді. — Ось де ти, — тихий голос почувся з-за дверей, що щойно відчинилися. Йонджун сів поруч із Мінсу,…-
45 • Oneshot
-
- Previous 1 … 26 27 28 Next
