Дзвін перед грозою

У палаці, де кожна усмішка приховує змову, а дощ ніколи не припиняється, він — лише придворний блазень. Нахабний. Небезпечний. Божевільний настільки, щоб сміятися під час страт.

Але Сайлас Верн бачить занадто багато. Особливо — її.

Леді Віорен знає, що варто триматися від нього подалі: люди поруч із Сайласом зникають, у коридорах палацу знаходять тіла, а його одержимість стає дедалі страшнішою. Проте щоночі вона все одно чує його сміх за дверима своїх покоїв… і щоразу відкриває.

Він перетворює ревнощі на насильство.
Вона — страх на залежність.

І поки королівство тоне в інтригах, між ними народжується почуття, схоже на катастрофу: повільне, токсичне й смертельно прекрасне.

Бо найнебезпечніші чоловіки — не ті, що ненавидять тебе.