by katyachav —В ресторані «Закусочна сімейства Фредбера» наставав кінець робочого дня. Діти гралися і батьки потроху забирали їх додому. Шарлотта сиділа за одним із столиків, нервово мне браслет на зап’ясті, озираючись на кабінет батька. Браслет впивається в шкіру. За вікном вже темніє і…
by April Fereni —Я у своєму під’їзді відома своїм тямленням у комп’ютерних технологіях. Не скажу, що мене можна прозвати геніальним програмістом, та для більшості моїх сусідів комп’ютер досі залишається незвіданою гаванню, тож навіть мої базові вміння сприймаються як знання на рівні Марка…
by Magura_mistery —ЖК у спальному районі, поглинутому блекаутом планових відключень, зовсім не скидається на вінтажний триповерховий будинок у центрі. Сова мимохідь глянув на велетенський людський мурашник, що втопав у темряві, і мовчки пішов за супутницею. Їх обох трохи хитало під несподівано…
by VetelMode:off —У Вселенському Центрі Обліку Душ був день практикантів. Це той страшний день, коли навіть досвідчені архангели й старші демони намагаються взяти відпустку, лікарняний або хоча б притворитися меблями. До дверей підходили двоє: Ангел-практикант Ліам - у білому одязі, який…
by Sandra Ray —Захід сонця забарвлював обрій у рожевий колір. Хмари пливли по небу пухнастими шматочками, схожими на солодку вату. Весна тільки вступала у свої права, змагаючись з зимою за право квітнути на землі. Морозний вітер підхопив і розтріпав ідеально вкладене темне волосся. Почувши…
by Sandra Ray —Джисон переступив поріг будинку лише коли почув, як машина Мінхо від’їхала від воріт. Світло в домі не горіло, навколо було тихо і порожньо. Ні натяку на чиюсь незриму присутність. В будинку пахло пилом, застояним повітрям і старими спогадами з минулого. Дві валізи так і стояли в…
by Sandra Ray —Мінхо вчитувався у відредаговані Чанбіном документи, відшукуючи дрібні помилки, яких не було. Скроні нили, шлунок зводило через пропущений обід. Годинник на стіні надто голосно лічив секунди. Дратувало. Мінхо відклав документи і, поставивши лікті на стіл, помасажував ниючу…
by Sandra Ray —— Ти самогубець, Джинні, - оксамитовий голос пролунав за спиною. Хьонджин навіть не здригнувся від несподіванки. Він пригладив довге волосся долонею і повернувся на голос, хитро посміхаючись. Губи здавались надто червоними у приглушеному світлі коридору, а очі сяяли міріадами…
by Kobra Anakondovna —*** POV Шаблій Це рішення геть не здається мені правильним. Чим довше я думаю, тим виразніше накочує сумнів у тому, чи потребує вона цього. Але правда в іншому — це потрібно мені. Щоб мати змогу дивитися їй в очі й не бачити у них тієї приреченості, безсилої втоми та готовності…
We use cookies to enhance your browsing experience, serve personalized content, and analyze our traffic. Some features are not available without, but you can limit the site to strictly necessary cookies only. See Privacy Policy.
Login
Log in with a social media account to set up a profile. You can change your nickname later.