by red_sly_fox —Розділ двадцятий Ранок. Світло з вікна повільно заповнювало кімнату, ковзаючи по стінах і підлозі. Воно торкнулося її обличчя крізь напівзаплющені повіки. Тепло ледь відчутно затрималося на шкірі. Герміона ворухнулася, відчуваючи, як день обережно повертає її до тями. Вона…
by red_sly_fox —Розділ шістнадцятий — Ти що хочеш? — Я мушу терміново поговорити з ним. Наодинці. Джіні витріщилася на неї так, наче Герміона щойно зізналася, що збирається добровільно стрибнути в пащу дракону. — Ти ж не серйозно… — видихнула Джіні. Герміона мовчала. Цього було…
by Kobra Anakondovna —*** POV Косач Пізнє повернення з роботи й учорашнє зізнання Полянського цілком прогнозовано перетворюються на причину мого жахливого сну. Я це усвідомлювала ще вночі, коли довго лежала з розплющеними очима, слухала тишу квартири й відчувала, як думки не дають мені жодного шансу…
by red_sly_fox — ЧАСТИНА ІІ ЗРАДНИК Коли розлучаються двоє, За руки беруться вони, I плачуть, і тяжко зітхають, Без ліку зітхають, смутні. З тобою ми вдвох не зітхали. Ніколи не плакали ми; Той сум, оті тяжкі зітхання Прийшли до нас згодом самі. – Генріх…
by red_sly_fox —~ Спогад 1 ~ 1 вересня 1996 року Гоґвортс-експрес — Герміоно, він один з них, — твердо мовив Гаррі. — Я в цьому переконаний. Стривожений голос Гаррі змусив Герміону відірвати очі від примірника. Зустрівшись із його рішучим поглядом, вона зрозуміла: так просто він…
by red_sly_fox —Розділ вісімнадцятий 19 січня 2005 року Околиці Нормандії, Північна Франція Герміона різко розплющила очі, хапаючи ротом повітря. Тіло тремтіло — і вона й сама не могла сказати, від чого більше: від холоду чи від спогадів, що ще не встигли розсипатися після сну.…
by the_vip —Норвегія зустріла мене так, як і вміла найкраще: низьким сірим небом і дрібним, пронизливим дощем. Коли я нарешті дістався своєї кімнати у Ванг-і-Валдресі, контраст був настільки разючим, що мене ледь не знудило від якогось емоційного джетлагу. Ще вчора вранці я пив капучино за…
by the_vip —Ранок настав надто швидко, прокравшись у гостьову спальню тонкими променями середземноморського сонця крізь щілину у важких шторах. Я прокинувся від того, що мені було неймовірно, до неможливості тепло. Моя спина була щільно притиснута до широких, гарячих грудей Шарля. Його…
by the_vip —Зворотний шлях до пентхауса здавався зовсім іншим. Ніби хтось перемкнув вісь обертання Землі, і тепер усе навколо набуло правильного сенсу. Ми йшли набережною пліч-о-пліч. Вітер усе ще дув із моря, але мені більше не було холодно. Моя рука висіла вздовж тіла, лише в кількох…
We use cookies to enhance your browsing experience, serve personalized content, and analyze our traffic. Some features are not available without, but you can limit the site to strictly necessary cookies only. See Privacy Policy.
Login
Log in with a social media account to set up a profile. You can change your nickname later.