Розділи
-
265 рік від Завоювання Ейгона Щоранку, ще до того, як розплющити очі, вона рахувала. Дві руки. Вона починала завжди з рук. Пальці — десять, і всі десять відповідали, коли вона кликала їх, один за одним, від мізинця до великого, спершу правиця, тоді лівиця. Дві ноги. Пальців на них…-
38,3 K • Canceled
-
-
Так, я ожила. Мені прийшлось поділити третій розділ, бо сама задумка достатньо велика і варто все прописати. Планую ще спешл на Новий Рік. Що ж, а тепер можете читати :) -Коко? Ти чому не спиш?-запитала Аґатта у вхідних дверях. Після чергового важкого дня на роботі, дівчина…
-
3,8 K • Ongoing
-
-
Ранки в редакції завжди починалися однаково — запахом кави з автомату, шелестом клавіатур і тихими зітханнями тих, хто вже сьомий рік поспіль “шукає натхнення у дедлайнах”. Соломія зайшла до свого відділу, поставила сумку біля столу, розстібнула пальто, включила ноутбук і…-
12,6 K • Completed
-
-
Вона завжди приходила трохи пізніше, ніж потрібно. Не зі зухвалості — просто любила, коли її чекають. У цьому було щось особливо жіноче: дрібна помста світу за всі ті миті, коли чекала вона. У кав’ярні пахло карамеллю й втомою. Вона зняла пальто, поклала телефон на стіл — екран…
-
12,6 K • Completed
-
-
Море завжди було моїм домом. Я народився в маленькій хатині біля самої води, і ще змалку міг відрізнити шум припливу від шуму відливу. У десять років я вже вмів ставити вітрило на рибальському човні, у п’ятнадцять - лагодити тріснуту щоглу під час шторму. Тому, коли у таверні…-
10,9 K • Ongoing
-
-
Містечко пахло рибою і вугіллям. Вузькі вулиці були вкриті сіллю, яку вітер з моря заносив аж у двори. Я йшов із невеликою торбою за плечима, в якій лежали кухонний ніж, кілька спецій у полотняних мішечках і старий кухарський фартух. Усе моє життя вміщалося у цю…
-
10,9 K • Ongoing
-
-
Я досі пам’ятаю свій останній день на березі так само чітко, як ніби це сталось учора. Того ранку я встав удосвіта, ще до того, як сонце піднялося над дахами верфі. У кишені я стискав зім’ятий папір - контракт на рейс до південних портів. Дев’ятнадцять років… Мати плакала, але я…
-
10,9 K • Ongoing
-
-
За оцінкою Вікторії Даллон, на світі існувало дуже мало речей, крутіших за політ. Невидиме силове поле, що простягалося на кілька міліметрів над її шкірою та одягом, робило його ще кращим. Поле не давало найсильнішому холоду торкнутися її, але все одно дозволяло відчувати вітер…-
45,2 K • Ongoing
-
-
«Ми не знаємо, як довго він там перебував. Висів у повітрі над Атлантичним океаном. Двадцятого травня 1982 року пасажир океанського лайнера, що прямував із Плімута до Бостона, помітив його. Він був оголений, руки опущені вздовж тулуба, довге волосся майоріло на вітрі, поки він стояв…
-
45,2 K • Ongoing
-
-
Поки ми з Браяном поверталися до лофту, я відчувала неабияку тривогу. Річ була не лише в тому, що я знову опинюся поруч із Сучкою, а й у тому, що мені доведеться подивитися в очі Лізі та Алеку. Після криків і заяв про вихід із команди, я розверталася і йшла назад. Частина мене хотіла…
-
45,2 K • Ongoing
-
- Previous 1 … 11 12 13 … 18 Next
